Ягода лісова, ягода садова: високоросла лохина в Україні

Згодом Дж. Дарроу продовжив роботи Ковіла і створив багато нових гібридів та форм лохини. До 1965 р. у програмі поліпшення лохини брали участь досвідчені станції та приватні садівники вже з 13 штатів США, і до початку 80-х років було зареєстровано 45 сортів високорослої лохини. Приблизно в цей час велася селекційна робота з виведення нових сортів лохини і в Канаді.

В результаті, крім сортів високорослої лохини, отримали сорти низькорослої – з більш коротким періодом вегетації і вищою зимостійкістю, але з дрібними і менш смачними ягодами.

Перші спроби вирощування високорослої лохини в Старому Світі робилися в Нідерландах, Німеччині, Австрії, Данії до початку Другої світової війни, проте ширше вивчення та селекція розпочалися вже після її закінчення.

До країн, залучених до дослідження культури, приєдналися Ірландія, Шотландія, Швеція, Польща, Болгарія, Югославія, Чехословаччина, Італія, Франція, Румунія, Фінляндія, Голландія, Швейцарія. У 1964 р. на базі Міжнародного товариства садівників було створено групу з вивчення особливостей вирощування та популяризації лохини високорослої в Європі. З 70-х років минулого століття цю культуру почали вирощувати також у Новій Зеландії, Австралії, Японії, а вже з кінця ХХ ст. зазначені країни включилися у світовий експорт ягід лохини.

Сьогодні у низці країн Європи (Німеччина, Польща, Італія, Франція) вирощування лохини поставлено на промислову основу, налагоджено збут ягід та їх промислову переробку. У Польщі на базі Варшавської сільськогосподарської академії проводяться «Дні лохини». На них збираються садівники, які займаються вирощуванням лохини в Польщі (а їх понад 200), приїжджають фахівці з інших країн.

Один із найбільших виробників ягід лохини у світі – Чилі, територія цієї країни розтягнута на 5 000 км з півночі на південь і перетинає майже всі кліматичні пояси. Тому свіжі ягоди лохини там отримують з жовтня до квітня, а площі посадок займають 2 000 га – понад 25% усіх сільськогосподарських земель країни.

Таким чином, ареал вирощування лохини високорослої дуже широкий. 

Харчові та лікувальні властивості культури 

Важко переоцінити кулінарні та фармакологічні властивості ягід лохини.

Вони відрізняються не тільки прекрасним смаком і ароматом, але й унікальними лікувальними властивостями, наприклад, мають здатність знімати алергію, що викликається застосуванням різноманітних ліків.

Ягоди високорослої лохини практично ніколи не викликають алергічних реакцій. Їх можна включати в меню дітям, які страждають на захворювання різної алергічної природи.

Ягоди лохини збуджують апетит, посилюють виділення шлункового соку та соку підшлункової залози, стимулюють перистальтику кишечника. Вони використовуються для лікування шлункових захворювань та як профілактичний засіб при роботах на шкідливих (у тому числі радіаційно забруднених) виробництвах.

Фізіологічно активні речовини, що входять до складу ягід лохини, зменшують проникність та підвищують міцність кровоносних капілярів, сприяють засвоєнню вітаміну С, беруть участь в окисно-відновних процесах, регулюють роботу залоз внутрішньої секреції (насамперед щитовидної). Деякі з цих речовин відрізняються здатністю розслаблювати спазми судин, мають протиатеросклеротичну та протизапальну дію. Останнім часом було доведено, що окремим їхнім представникам властива протипухлинна дія. Ягоди лохини можуть бути використані при лікуванні гіпертонічної хвороби, ревматизму та ангіни.

У медицині застосовують також молоді пагони та листя лохини. В основному при захворюваннях серця, шлунка, кишківника, а також при діабеті. 

Особливості вирощування 

Через особливості будови кореневої системи та залежності рослин лохини від гриба мікоризи, який може існувати тільки в кислих ґрунтах, лохина потребує ґрунтів з низьким значенням рН (у межах 3,5-4,5). Поживність ґрунту не така важлива, лохина може рости і на піску.

Інша важлива складова якості ґрунту – повітро-і вологопроникність. Найкращий ґрунт для лохини – верховий торф або суміші на його основі. Можна також використовувати суміші з опалої хвої (краще разом з лісовою дерниною), тирси та піску. Для підкислення бажано додати трохи сірки. Приготовлений субстрат засипають у заздалегідь приготовлені ями, в які згодом і садять лохину.

Непридатні для цієї культури важкі глинисті ґрунти. Однак і в таких умовах лохину все-таки можна вирощувати. У цьому випадку рослини садять на спеціально підготовлені гребені з торфу, хвої та піску. Хоча цей спосіб трудомісткий і собівартість його набагато вища.

Після посадки та подальшого рясного поливу дуже важливо провести мульчування насаджень. Для цього можна використовувати хвойну тирсу (стружку) і кору. Мульча оберігає коріння від перегріву, пересихання, а згодом при перепреванні служить підкислювачем.

В умовах спекотного літа ця процедура показана для багатьох ягідних кущів.

Думка, що лохина росте на болотах, не зовсім вірна, тому що вона не виносить навіть незначних затоплень – рослина задихається від нестачі кисню. 

Навіть на болотистих ділянках лохина росте на височинах. Потреба у волозі у неї не більше, ніж у чорної смородини. Найбільша продуктивність лохини формується за умов помірної вологості ґрунту. Як і більшість культурних рослин, які пристосовані до умов помірної вологості, вона може переносити і її тимчасовий надлишок і нестачу. Тривалого затоплення, як і тривалої посухи, лохина високоросла не витримує.

Ну і остання важлива умова, необхідна для того, щоб рослини добре росли, не хворіли і формували великий урожай ягід високої якості, – лохину високорослу слід вирощувати на добре освітленій ділянці, що прогрівається сонцем. 

Олександр Шеїн, Олена Тутова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com