Витончена краса у квітнику: прикрашаємо садибу ефектними лілійниками
Лілійник (Hemerocallis) – невибаглива рослина, що має високі декоративні якості. Він відомий у культурі не одне століття. Багато хто з нас зустрічав лілійники в парку або сквері, а нерідко і на вулицях уздовж огорож.
В першу чергу – це природні види з високою стійкістю до хвороб, невибагливі,з яскравими, чистого забарвленням квітками, з рясним цвітінням. Такі види відзначаються довголіттям (без пересадки лілійник може рости на одному місці 10-15 років). На трирічній рослині за сезон розквітають понад 300 квіток.
Впродовж вегетації листя лілійника залишається зеленим і тільки на зиму втрачає свою декоративність (є, правда, сорти з листям, що не опадає). Листя у рослини за формою може бути як вузьким, так і широким, а за кольором – однотонним (зеленими) або строкатим (у вигляді смуг зеленого і білого забарвлення, що чергуються).
Хоча лілійники виростають практично на будь-яких ґрунтах, потрібно все ж таки уникати ділянок з близьким стоянням ґрунтових вод. Переважними є нейтральні або слабокислі ґрунти, а бідні бажано підгодовувати повним мінеральним добривом.
Однак надмірні підживлення, особливо азотні, впливають лише на розвиток зеленої маси та не сприяють збільшенню числа квіток.
- Ґрунт у зоні коренів завжди повинен бути трохи вологим.
- У регіонах із помірною кількістю опадів лілійники практично не поливають.
- Якщо земля пересихає, рослини слід поливати рідко, але рясно, під корінь, не змочуючи листя та бутони.
- У жодному разі не можна в спеку поливати рослини холодною водою.
Лілійники непогано розвиваються в затінених місцях, але чим більше сонця, тим більшими і красивішими будуть квітки. Особливо це характерно для сортів зі світлозабарвленими квітками.
Нещодавно сучасні сорти можна було побачити лише в деяких ботанічних садах. Тому немає нічого дивного, що багато квітникарів-аматорів мало знайомі з сучасними гібридами з найширшою гамою забарвлення (не існує лілійників тільки з чисто-білими, синіми і чисто блакитними квітками).
Це і одноколірні сорти (в основі зіва може бути пляма іншого кольору), і сорти зі змішаним забарвленням квітки (зовнішні та внутрішні лапки двох і більше забарвлень) і двоколірні.
Дуже цікавий сорт лілійника, що має малюнок на частках оцвітини, так зване "вічко" – пляма, темніша або яскравіша, ніж основний колір.
Існують інші варіанти забарвлення (наприклад, у вигляді ореолу).
Лілійники розрізняються також і формою квітки – буває округла, трикутна зірчаста, павукоподібна). Якщо у старих сортів пелюстки з рівними краями, то у сучасних – ребристі і гофровані.
Сьогодні можна зустріти сорти з торочкуватими краями пелюсток, квіти яких нагадують орхідеї.
Розрізняють лілійники і за висотою – карликові (до 30 см), низькі, середні, високі (80 см і більше), і за величиною квітки – мініатюрні (діаметр до 7,5 см), дрібноквіткові, крупноквіткові, гігантські (діаметр 17,5 см і більше).
Помітними стали відмінності у будові суцвіть – в одних сортів квітки утворюються лише верхівці квітконоса, в інших – формуються сильно розгалужені суцвіття.
Деякі сорти мають більш-менш сильний приємний аромат. Як правило, це рослини з жовтим або помаранчевим забарвленням пелюсток, дикорослі предки яких були дуже запашними.
Комбінуючи ранньо- і пізноквітучі сорти, можна досягти тривалої, безперервної декоративності квітника. Цьому сприятимуть також і ремонтантні сорти, які квітнуть повторно.
Серед лілійників є сорти з денним та нічним цвітінням. В останніх квітки розпускаються перед заходом сонця і закриваються вранці, на світанку. Їх краще використовувати в оформленні квітників, на яких декоративний ефект досягає піку у вечірній час. Особливо гарні лілійники з ароматними квітками.
Лілійник – універсальна культура, яку можна використовувати у різних типах озеленення. Ставши окрасою саду, ця квітка принесе вам багато щасливих хвилин.
Василь Трошкін
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com
Глянець