У мріях про літо: три складові успіху при вирощуванні флоксів волотистих

Вважається, що флокс волотистий – культура дуже проста і зрозуміла, яку можна додати до переліку рослин для квітника легкого догляду. Більшою мірою це справедливо, адже флокс характеризується зимостійкістю, довголіттям, високою декоративністю, гарним розростанням та простотою у розмноженні. 

Але щоб робота з ним була в радість, слід дотримуватися певних правил. 

Найперше з них – вибір та покупка посадкового матеріалу. 

Найнадійніший спосіб отримати сильний флокс – купити його навесні із закритою кореневою системою (у горщику).

Саджанці, які можна придбати в пакетику з торфом, як їх продають у супермаркетах або Інтернет-магазинах, – це лотерея, яка може стати проблемою для недосвідчених квітникарів. Адже такі кореневища вимагають перетримки в холодильнику за температури 0°…–1 °C (фруктова полиця) або холодного старту в теплиці, що не опалюється. І це все за умови, що корінь живий, не висох! Такий пакетований флокс доведеться ще адаптувати до вулиці, світла, температури повітря.

Другий важливий момент – розмір посадкового матеріалу. Не можна купувати флокс шматочками кореневища!

Поясню: стандарт придбання флокса це поділка (кореневище з бруньками), що має 2–5 бруньок відновлення.

Такий розмір дасть змогу отримати за сезон 2–5 повноцінних стебел, деякі з них будуть цвісти в належний час. При правильному догляді такий кущик наростить потужну кореневу систему і успішно перезимує.

Але це ще не все! Купуючи новинки флоксів для своєї колекції я завжди вживаю карантинних заходів – проливаю саджанець у горщику розчином препарату Актара, щоб захистити «малюка» від личинок хруща, а через тиждень поливаю препаратом Максим для профілактики гнилей та грибних захворювань.

Після цього новачок вже готовий до посадки у квітник.

На етапі посадки молодого флоксу важливо дати йому хороший старт: підготувати місце, де він ростиме багато років. І тут є свої премудрості.

Зазвичай квітникарі-початківці вважають, що внесення в ґрунт великої кількості органіки і мінеральних добрив викличе активний ріст куща і пишне цвітіння.

Але в усьому добре дотримуватися почуття міри, бо надмірне внесення азоту (а компост і гній багаті на азот) може призвести до розтріскування або ламкості стебел і схильності саджанця до ураження грибними хворобами.

Взагалі будь-які окультурені ґрунти придатні для вирощування флоксів.

Органіка повинна становити ¼ - ½ від складу ґрунтосуміші, залежно від складу ґрунту. Важкі ґрунти треба збагатити розпушуючими матеріалами (торф, компост), а в легкі, піщані можна додати глину і трохи більше органіки.

Норми та дози мінеральних добрив розраховуються індивідуально, з урахуванням особливостей вашого квітника.

Тепер розглянемо місце посадки. Воно має бути зручним для регулярного поливу (адже тільки дорослі кущі флоксів можуть витримувати короткочасну посуху), має добре провітрюватися і освітлюватись сонцем, хоча легка мереживна напівтінь теж прийнятна. Флокси категорично не можна садити у місцях, де застоюються дощові або талі води.

Відстань між кущами має бути 40–50 см. Таке розміщення рослин забезпечить провітрювання посадок та достатню площу живлення для кожної рослини.

У землесуміш для посадки флоксів можна додавати попіл або, за його відсутності, – суперфосфат.  Ідеальний показник pH ґрунту для флоксів нейтральний або слабокислий, на лужних ґрунтах флокси ростуть і розвиваються гірше.

Починаючи з другого року посадки, молодий флокс можна вже підживлювати та мульчувати. Це правило стосується і дорослих кущів.

Добрива, їх склад та дозування залежать від темпів росту та розвитку саджанців. Найдоступніший спосіб підживлення після осінньої обрізки – мульчування посадок перепрілим компостом або старим перегноєм, що розклався. Можна додати також комплексне добриво і трохи попелу. Шар мульчі не повинен бути занадто товстим, на дорослих флоксах він покликаний захистити бруньки, що прокидаються навесні, від приморозків. Мульча з органіки також служить живленням на весняному старті. 

Навесні, коли флокси прокинулися, я роблю їм обприскування слабким розчином бордоської суміші для профілактики грибних захворювань. 

Потім, при відростанні пагонів на висоту 10–15 см, проводжу підживлення одним з трьох варіантів:

• сечовиною (20 г на 10 л води) — обприскування по листю;
• добривом MA STER з формулою NPK 20:20:20 (20 г на 10 л води) – полив під кущ;
• збродженим коров'яком з кропивою (1 л концентрату на відро води) – полив під кущ. 

Наступне підживлення треба зробити в період бутонізації. Можна застосувати кальцієву селітру (1 ст. ложка гранул на 10 л води) або, якщо бюджет дозволяє, взяти італійське добриво Плантафол NPK 10:54:10 з підвищеним вмістом фосфору. 

У період цвітіння слідкуємо за тим, щоб флокси не страждали від нестачі вологи. І тільки наприкінці цвітіння (кінець серпня – перша декада вересня) я розводжу 20 г суперфосфату та склянку попелу на відро води та поливаю цією сумішшю флокси. Підживлення методом поливу слід робити лише по вологому ґрунту, це в рази підсилює ефект добрив. 

З настанням осені необхідно вчасно та правильно обрізати стебла. Зазвичай проводжу обрізку в середині або наприкінці жовтня, обрізаючи пагони коротко, майже на рівні ґрунту.

Не можна залишати пеньки, – вони будуть прихистком для зимівлі шкідливих комах та патогенних грибів.

Підсумовуючи, можна сказати, що мульчування якісною органікою, внесення комплексного добрива та попелу і правильна обрізка – запорука здоров'я та якості ваших флоксів.  

Маючи багаторічний досвід вирощування цих квітів, можна говорити про їхню агротехніку нескінченно багато, бо кожен рік додає досвіду, нових знань. Проте використання описаних нескладних методів допоможе квітникарям-початківцям уникнути помилок і отримати прекрасне цвітіння улюблених флоксів.

Бажаю всім любителям квітів лише успіхів у їх вирощуванні! 

Ганна Кармазіна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com