Тутові дерева для достатку і здоров'я: вирощуємо білу та чорну шовковицю

В Україні шовковицю вирощували ще з 15 століття, а перші тутові дерева з'явилися у монастирських садах. У Центральному ботанічному саду НААН України (на території колишнього Видубецького монастиря) досі збереглися рослини, які посадили у 17 столітті. Дерева могутні та міцні, хоча їм уже близько років. Збереглася і назва вулиці – Шовковична – на Печерську в Києві.

Зцілює "цар-ягода"

Медицина Китаю, Японії, Тибету, Індії, В'єтнаму з найдавніших часів використовує листя, кору, коріння, квіти та ягоди шовковиці при лікуванні важких захворювань – цукрового діабету, водянки, гіпофункції нирок, серцево-судинних захворювань.

 Плоди тутового дерева мають кровоочисну властивість, нормалізують порушений обмін речовин. Ягоди рекомендують при ожирінні, вони оберігають від атрофії зорового нерва, діють як жарознижувальний, протизапальний і заспокійливий засіб. Кору коренів рекомендують від гіпертонічної хвороби, а у поєднанні з іншими лікарськими рослинами – від кашлю, для лікування бронхіальної астми, бронхіту. 

В історії народів Середньої Азії, Кавказу споживання плодів шовковиці мало велике значення – родзинки та кишміш, сушена диня, тут і абрикос замінювали цукор. Тут шовковицю дуже люблять. У селищах гірського Карабаху її здавна з повагою називають "шах-туті" або "цар-ягода".

Наші пращури також добре знали про цілющі властивості шовковиці. Біля кожної садиби вздовж вулиці висаджували шовковицю.

Плоди її містять до 12% цукрів (у білій шовковиці – до 20%), які представлені глюкозою, сахарозою; органічні кислоти (яблучна та лимонна); пектинові речовини. Багата шовковиця і на вітаміни. Тут вітаміни В₁, В₂, Р, і вітамін С – до 900 мг% – і каротин. Крім того, є білки, жири, фосфорна кислота. У плодах багато заліза у легкодоступній для організму формі, вони також є джерелом особливо цінних мінеральних речовин. 

Плоди шовковиці не лише корисні, а й дуже смачні. 

Швидко росте, не боїться морозів

Шовковиця (тут, тутове дерево) поєднує 24 види, поширених у Східній та Південно-Східній Азії, Індії, Африці, Америці. Більшість вихідних видів перебуває у Китаї.

У нас поширені лише три види: два азіатські – чорна та біла – і один американський – червона шовковиця. 

Назва видів "біла" та "чорна" шовковиця визначається кольором кори у дорослих дерев, а зовсім не кольором плодів, які у білої шовковиці можуть бути білими, кремовими, червоними, темно-фіолетовими та майже чорними. Натомість у чорної шовковиці плоди завжди чорні. 

Шовковиця – швидкоросле, посухо- і морозостійке дерево. Це дводомна рослина з запиленн, яка запилюється вітром, з чоловічими і жіночими квітками на різних деревах. Нерідко зустрічаються і однодомні екземпляри, у яких чоловічі і жіночі квітки знаходяться в одному суцвітті.

Шовковиця – довговічна рослина, живе до 200-300 років, світлолюбна. До ґрунту не вимоглива, хоча краще росте на пухких суглинистих та супіщаних ґрунтах. Їй підійдуть і піщані ґрунти, при засипанні стовбура піском рослина швидко утворює придаткове коріння.

Тому шовковиця з успіхом використовується для закріплення рухомих пісків та обсаджування каналів при зрошенні. Може рости навіть на засолених ґрунтах.

Схожі, але різні

Шовковиця біла – дерево з великою розлогою кроною до 15 м заввишки, іноді плакучою. Листя її вважається найкращим кормом для шовковичних хробаків. Плоди білої шовковиці дуже солодкі через вкрай низький вміст органічних кислот, і тому за смаковими якостями значно поступаються плодам чорної шовковиці. 

Шовковиця чорна – дерево до 15 м заввишки. Крона розлога, відрізняється від білої шовковиці червоно-бурим  забарвленням численних коротких гілок. Супліддя компактні, глянсові, чорно-фіолетові або чорні, мають приємний солодкувато-кислий смак і аромат. Чорна шовковиця відрізняється рясним плодоношенням, плоди використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Це більш теплолюбна і менш посухостійка культура, ніж біла шовковиця, але в нашій країні вона вирощується частіше – завдяки смачнішим плодам. 

Листя її використовують для вигодовування шовковичних черв'яків, але як кормове джерело вони менш придатні, ніж листя білої шовковиці. 

На турботу відгукнеться врожаєм

Не відрізняючись особливою вимогливістю до умов вирощування, шовковиця дуже чуйна на гарний догляд – щороку плодоносить, не страждає від несприятливих погодних умов.

Отже, що їй потрібно? У період інтенсивного росту – до липня – рослини необхідно забезпечити водою та добривами. А от у другій половині літа поливати та підживлювати рослини не бажано.

Зниження температури в кінці вегетації і на початку зими не є небезпечним для шовковиці. У північних районах молоді дерева страждають не так від сильних морозів, як від висушення торішнього приросту ранньою весною. Адже в цей час випаровування вологи в надземній частині досить сильне, а коріння, перебуваючи в холодному ґрунті, ще не подає воду. У дорослих рослин обмерзають тільки кінці торішніх ще зелених пагонів, які не встигли здерев'яніти, що зовсім не відбивається на врожаї. 

• На плантаціях плодової шовковиці рослини вирощують у штамбовій формі з високими (1,2 м) та низькими (0,3-0,5 м) штамбами і кроною висотою до 3-4 м. Площа живлення зазвичай – 4 х 4, 4 х 5 м. Крона у плодових форм шовковиці куляста, мітлоподібна.
• Для кормових цілей (відгодівля шовкопряда) вирощують білу шовковицю в кущовій або штамбовій формі. Кущові плантації закладаються з міжряддями 3 м, а між рослинами в ряду – 0,5 м. 

Плакуча та пірамідальна 

Шовковиця дуже добре росте і плодоносить у міських умовах: в алейних, групових та одиночних посадках. Вона використовується для озеленення вулиць, створення красивих щільних живоплотів.

Для цього краще використовувати чоловічі екземпляри: вони швидше ростуть, мають щільну крону, що дає більше тіні, довше зберігають восени листя з незмінним забарвленням. 

Шовковиця має багато декоративних форм. Одна з найефектніших – плакуча: до 5 м у висоту, з довгими гілками, що звисають до землі. Красива і пірамідальна – 5-6 м у висоту, з вузько-пірамідальною кроною. А комусь сподобається куляста – невисоке деревце з густою кулястою кроною.

Є плакучі форми висотою до 2 м, їх можна використовувати для створення сланкої крони, і прищеплювати на неї живці плодових сортів. Декоративні форми має переважно біла шовковиця.

Як виростити посадковий матеріал 

Розмножують шовковицю насінням і вегетативним способом – порослю, відприсками, а культурні сорти – щепленням.

Як і для інших плодових порід, найбільш прийнятний та поширений спосіб щеплення у шовковиці – окулірування. 

• Підщепою служать сіянці білої шовковиці.
• Для окулірування беруть вегетативні пагони (подовжені, з великим листям) з добре сформованими бруньками.
• Окулюють у два терміни – навесні (брунькою, що проростає) і влітку (сплячою брунькою).
• На півдні окулірування проводять навесні (на початку руху соку) і влітку (з серпня до середини вересня), а в інших районах – лише влітку, з 15-20 липня до 15-20 серпня. 

Можна щепити і живці в крону дерева, яке хочуть перещепити. Ця операція робиться навесні і виконується так само, як у інших плодових рослин.

Для розмноження плакучої форми шовковиці досить ефективним, крім окулірування, є розмноження відприсками.

• Пониклі гілки закопують у землю (не відокремлюючи від материнської рослини) так, щоб верхівка гілки або пагона з декількома листами була над землею.
• Ґрунт на дні канавки розпушують, можна підсипати трохи родючої землі.
• Гілку кладуть на дно канавки та прикріплюють дерев'яними рогатками. А верхівка пагона загинається вгору і прив'язується до вертикального кілочка.
• Як правило, укорінюють відприски до набухання бруньок – у березні, квітні, але можна робити це і в більш пізні терміни, навіть восени.
• Укорінені гілки бажано протягом вегетаційного періоду підживлювати, поливати. 
• Відприски відкопують, відокремлюють від материнської рослини, як правило, через рік, коли утворюється хороша коренева система.
• Після відділення відприски висаджують на постійне місце.

Насіння використовують, щоб отримати підщепи для розмноження, а також у селекційній роботі. Особливо часто насіннєвий спосіб розмноження застосовують у північних районах. Тут із сіянців відбирають форми, найбільш пристосовані до місцевих умов.

Для вирощування підщеп використовують насіння білої шовковиці. Воно дуже дрібне – 1000 насінин важать близько 1,5 г. Висівають його рано навесні (попередньо стратифікують впродовж 1-2 місяців). Якщо насіння не пройшло стратифікацію, перед посівом його потрібно на 2-3 дні замочити у воді.  

Цікавий рецепт

Найбільш корисні плоди у сирому вигляді, тим більше, що період дозрівання їх при гарному врожаї розтягується на 1-1,5 місяці.

Але можна їх заготувати і на зиму. Цукру при переробці потрібно небагато, адже у плодах його достатньо.

Шовковиця, товчена з цукром. Підготовлені ягоди шовковиці потовкти дерев'яним товкачем, перемішати з цукровим піском (на 1 кг ягід беруть 0,5-0,7 кг цукру). Потім при частому помішуванні розчинити цукор. Після цього товчену шовковицю перекласти у скляні банки, закрити поліетиленовими кришками та зберігати у холодильнику.

Пастила. Вичавки з плодів проварити 15 хв, розкачати шаром 1-1,5 см на деці і висушити на повітрі або у печі при температурі 25-30 °С.

Повидло. Плоди промити та розім'яти. Отримане пюре (2 кг) проварити, зняти з вогню, засипати 1 кг цукру, розмішати і час від часу перемішуючи, залишити до його розчинення. Потім варити повидло до загусання.

Джем. Промити 1 кг плодів, пропустити через м'ясорубку, додати 100-200 г цукру, 1-2 склянки води та варити до готовності. 

Желе. 1 ст. л. сиропу із шовковиці розвести в 1 склянці води, додати 1 г розмоченого у воді желатину та кип'ятити 10-15 хв. Потім процідити і розлити у креманки. Охолодити, подати зі збитими вершками.

Світлана Клименко

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com