Трава безсмертя: вирощуємо цілющий і пряний коріандр

Коріандром прийнято називати власне плоди рослини, а кінзою – зелень. Плоди і листя мають зовсім різний аромат і не можуть замінити один одного.

Ботанічна і біологічна характеристика

Коріандр посівний (Coriandrum sativum L.) – однорічна трав'яниста рослина родини селерових. 

Тонкий стрижневий корінь проникає в ґрунт на 1,5 м. Стебло заввишки до 70 см, порожнисте, вгорі сильно розгалужене. Рослина формує розетку перисто-розсіченого листя на довгих черешках, яке має ніжний пряний смак. Квітки білі або рожеві, зібрані в складну парасольку, що складається з 3-6 "променів". Плоди кулясті двонасінини, дозрівають у серпні вересні. Насіння зберігає схожість 2-3 роки.

Зелень коріандру багата на вітамін С, солі калію, білки. У ній містяться 10 мг% каротину, 150 мг% рутину, вітаміни А, Р та групи В, альдегіди. Надземна частина (листя, стебла та квітки) містить ефірну олію.

У плодах виявлені цукри, азотисті речовини, крохмаль, флавоноїди, стероїди, камфора, кумарини.

На внутрішній стороні плодиків розташовані спеціальні канальці, в яких накопичується жирна (16-30%) та ефірна (0,2-2,0%) олії. Основні компоненти ефірної олії – ліналоол (50-75%) та терпени (близько 20%).

Коріандр вимогливий до ґрунтової родючості та освітлення. Рослина морозостійка (молоді посадки переносять заморозки до -5 °C), посухостійка, але в період зав'язування і наливу плодів відчуває підвищену потребу у волозі, інакше, минаючи фазу розетки, одразу йде в стрілку. 

Агротехніка та розмноження 

Сіють коріандр рано навесні у відкритий ґрунт широкорядним способом з міжряддями 30-45 см, на півдні – пізньої осені.

Підзимовий посів підвищує продуктивність посівів удвічі проти весняного.

Щоб отримувати зелень усе літо, сіють у кілька термінів, через кожні 12-15 днів.

Насіння закладають на глибину 2-3 см. При температурі ґрунту на глибині закладення насіння 10-12 °C сходи з'являються через 20-22 дні, а при температурі 15-17 °C – на 10-12-й день. Посіви проріджують, залишаючи між рослинами відстань 8-12 см.

Зрізують листя, коли рослина знаходиться у фазі розетки.

Вегетаційний період коріандру 100-125 днів. Масове цвітіння починається у червні, плоди дозрівають у другій половині серпня, але не одночасно. Тому для споживання врожай прибирають, коли плоди побуріють на 40%.

Насіння досушують, обмолочують і очищають від домішок. Повне дозрівання насіння з зрізаних парасольок триває 3-4 місяці.

Лікувальні властивості 

Насіння коріандру визнано науковою медициною та включено у вітчизняну фармакопею як цінний протицинготний засіб.

Воно має  сечогінну та антисептичну дію, входять до складу жовчогінного чаю. Настій насіння коріандру корисний при поганому травленні, високому вмісті холестерину в крові, запаленні нирок.

У народній медицині плоди коріандру застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту як засіб, що збуджує травлення та регулює діяльність шлунку.

• У практичній медицині олію коріандру рекомендують як засіб, що покращує пам'ять, при утрудненому травленні, спазмах шлунка, нервовому перевтомі, ревматичних болях серця: 1-3 краплі олії додають у чай і п'ють з медом та іншими травами після їжі 2-3 рази на день. 

Препарати з коріандру застосовують зовнішньо для лікування ран, ревматизму та подагри, як протизапальний, бактерицидний, протигеморойний засіб. 

Використання у побуті 

Зелень коріандру – одна з основних прянощів, що використовуються в індійській та тайській кухні, у В'єтнамі та в Китаї. Кухні народів Узбекистану, Таджикистану, Кавказу без коріандру й уявити не можна. Кинзу додають у овочеві, м'ясні, курячі страви. Знамениті східні соління та маринади також не обходяться без коріандру. 

Коріандр – складова частина традиційної абхазької приправи аджики та грузинських соусів - сацибелі, ткемалі, кизилового та ін.

У харчовій промисловості насінням коріандру ароматизують ковбаси, рибні та овочеві консерви. Його додають у медові пряники, марципани та різне сухе печиво, вживають для ароматизації різдвяних кондитерських виробів, маринадів, сирів, застосовують також для виготовлення паштетів та тушкованих страв з м'яса та дичини.

Служить він ароматизатором при виробництві лікерів шартрез та бенедиктин, а в Англії та Німеччині – пива.

У кулінарії коріандр використовують для приготування салатів, рису, додають у страви з овочів, деяких видів риб, а також соуси, гуляш. Він покращує смак страв з гороху, квасолі та сочевиці. 

Поряд із фенхелем, кмином та анісом коріандр вважається класичною пряністю для ароматизації хліба (наприклад, бородинського) та хлібобулочних виробів. Щоб аромат коріандру в продуктах був свіжим, насіння подрібнють безпосередньо перед вживанням.

Ефірна олія із зрілих плодів – безбарвна рідина з дуже приємним та ніжним запахом та смаком. У промислових умовах ефірну олію поділяють на окремі фракції (ліналоол, цитраль та інші похідні) із запахом троянди, фіалки, лілії, лимона, які використовують як віддушку у парфумерних та косметичних композиціях, у виробництві мила, туалетної води, одеколону та як вихідну сировину для синтезу запашних речовин. Це природний дезодорант, особливо популярний у чоловічій косметиці, оскільки посилює сексуальну активність.

Жирну олію застосовують у миловаренні, текстильній та поліграфічній промисловості.

Ольга Корабльова

© Журнал "Огородник"

ФОТО: pixabay.com