Щоб смоківниці родили: формування дерев інжиру у відкритому ґрунті

Ґрунтово-кліматичні умови місцевості мають величезний вплив на характер росту інжиру, і повинні братися до уваги при виборі сорту (від нього залежить термін дозрівання плодів). 

Так, для північно-західних областей України підходять лише ранні сорти: Біла Фіга, Поморійський, Сірий ранній, Броун Текі, Медовий та ін. Для решти областей вибір набагато ширший. На півдні Одеської області садоводи вирощують інжир без укриття на зиму та отримують добрий урожай смокв. 

Позаминулої зими, заради експерименту, я теж залишив один кущ без укриття. Стовпчик термометра не опускався нижче 15 °С, рослина перезимувала без особливих втрат. Здавалося б, можна лише порадіти. Але ж ні!

Я був розчарований, оскільки кущ інжиру почав вегетацію на два тижні пізніше вкритих рослин, відповідно затягнулося і формування, а потім дозрівання плодів. Ці «запізнілі» плоди потрапили під перші осінні заморозки. Висновок напрошується сам собою. 

Останнім часом аматори стали вирощувати інжир у неглибокій траншеї, над якою ранньою весною встановлюють тепличку.

Такі умови для нашого заморського гостя ідеальні.

Свої кущі я висадив без траншеї, оскільки на той час про цей метод вирощування інжиру ще не знав. Коли дізнався про нього, вирішив хоч якось виправити ситуацію: з обох боків від кущів інжиру насипав невеликі вали землі, які нагріб сапкою. Тепер при поливі вода не розтікається по землі, а потрапляє до зони коріння. Та й укривати рослини на зиму стало набагато зручніше.

Саджанці я висаджую під нахилом, якомога ближче до землі.

У перший рік рослина намагається випрямитись і піднімається вгору. Щоб цього не сталося, я фіксую кущі, забиваючи в землю хрест-навхрест дерев'яні кілочки. Сформувавшись за два роки у похилому положенні, кущі інжиру так і ростуть надалі. 

Такі кущі легко укривати на зиму. Для цього достатньо зв'язати гілки мотузкою. Щоб улітку під вагою листя і плодів крона не пригиналася до землі, я встановлюю під гілками дерев'яні підпірки.

Формувати інжир починаю з травня та продовжую все літо.

Переконавшись, що заморозків не буде, вивільняю зв'язані докупи гілки. Спочатку видаляю сухі та пошкоджені. Останню обрізку та формування роблю, коли рослина почала вегетацію. Тоді найкраще видно, у якому вона стані. Вирізаю пагони, які загущають крону, ростуть усередину та вгору. 

Інжир цікавий тим, що плоди з'являються раніше за листя. Іноді буває шкода зрізати гілочку з маленькими плодиками, але для майбутнього врожаю доводиться так чинити. 

Щоб не мучило сумління, таку гілочку можна поставити на окореніння. Через деякий час буде новий саджанець.

У червні-липні продовжую формування, вирізуючи неплодоносні та жирові пагони, повністю видаляю поросль.

На наступний рік залишаю тільки ті пагони, які потрібні для плодоношення або заміни старих плодоносних гілок. Для заміни вибираю якісні здорові пагони, що ростуть убік якомога ближче до землі, і фіксую їх.

У цей же час на кущі прищипую верхівки гілок. Таким чином стимулюється формування нових плодиків, ріст та дозрівання великих плодів першого врожаю. 

Постійне прищипування пагонів над 5-7-м листом допомагає покращити формування куща. 

Нормування врожаю проводжу у липні, видаляючи частину дрібних плодів. Так розвантажую плодові гілки, спрямовуючи поживні речовини на дозрівання плодів, що залишилися.

Всі операції на фігових кущах потрібно проводити з урахуванням кліматичних особливостей місцевості вирощування, коригуючи терміни проведення різних операцій з догляду за кущами.

Підживлення азотними та органічними добривами роблю з травня по липень.

Кількість та склад добрив потрібно визначати залежно від складу ґрунту. У спеціалізованих магазинах сьогодні представлений великий вибір добрив та стимуляторів росту. Я віддаю перевагу органічним добривам, які готую з настоїв  різних трав (кропиви, хвощу, суріпки і т.п.). Потрібно спостерігати за реакцією кущів та дерев на підживлення, рослини самі підкажуть, що їм потрібно. 

Внесення надмірних кількостей добрив стимулює ріст пагонів і порослі, що затримує дозрівання плодів. Адже на своїй батьківщині інжир росте на бідних землях та дає добрі врожаї.

Фігове дерево любить тримати "голову на сонці, а ноги у воді". У місцевості, де багато сонця і мало опадів, пристовбурні  кола потрібно мульчувати, щоб зберігати вологу в ґрунті та згладити перепади температури.

Посадивши дерево інжиру на своїй присадибній ділянці, ми створюємо невеликий острівець субтропіків і тішимо рідних корисними екзотичними плодами. 

Богдан Гаморак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора