Про айву японську: вегетативне та насіннєве розмноження культури, використання і переробка плодів

Розмноження хеномелесу 

Хеномелес розмножують насінням та вегетативно.

Насіннєвий спосіб розмноження досить простий. Справа в тому, що насіння зберігає схожість протягом 2-4 років і має високу енергію проростання. Коли б ви його не посадили, навесні чи восени, воно добре сходить. Сіянці до кінця вегетації встигають досягти величини, що дозволяє висадити їх на постійне місце.

Восени насіння висівають наприкінці жовтня - у листопаді. Тоді навесні, у середині - наприкінці квітня, з'являються дружні сходи. Для весняного посіву потрібна стратифікація насіння впродовж 2-2,5 місяців. Наприкінці лютого - на початку березня насіння перемішують з вологим субстратом (піском, торфом, мохом або тирсою) і витримують при температурі від 0 до 2-5 °C. Висівають стратифіковане насіння, яке щойно наклюнулося.

Добре проростає і насіння, що переросло, але висівати його важче: потрібно укладати по одній насінині в канавку.

• На 1 метрі довжини грядки висівають 70-80 насінин, або 4-6 г (маса 1000 насінин хеномелесу 40-60 г).
• Вихід сіянців – 50-60 штук на 1 метр грядки.
• На добре підготовленому ґрунті за вегетаційний період рослини досягають у висоту 35-45 см, коренева система – 65-75 см. Такі рослини вже можна висаджувати на постійне місце.

Цвітіння та плодоношення сіянців настає вже на 2-3 рік.

Відібрані форми розмножують вегетативно: літніми зеленими живцями, кореневими живцями, поділом куща, відприсками, кореневою порослю.

Зелене живцювання – ефективний спосіб розмноження. Проводити його треба в парниках або теплицях, притінюючи живці від сонця та забезпечуючи їм достатню вологість. У сприятливих умовах вирощування вихід укорінених живців становить 70-80%.

Укорінення відбувається вже через 30-45 днів після посадки живців у парник. До осені з живців виходять хороші рослини до 12-15 см заввишки, з розвиненою кореневою системою. Навесні наступного року сіянці висаджують на грядки, а восени чи навесні ще через рік – на постійне місце.

Коренева поросль утворюється у хеномелесу у великій кількості. Використовувати її для розмноження дуже просто: окремі паросткові пагони відкопують від материнської рослини навесні чи восени і висаджують як окремі рослини. При такому викопуванні багато коренів залишається в ґрунті, поросль з'являється знову. Отже, таким чином впродовж багатьох років від одного куща можна брати посадковий матеріал.

Переробка плодів

Окрім високих декоративних якостей, хеномелес має велике господарське значення. Хоча ароматні плоди через них щільності та високої кислотності не вживають свіжими, зате це чудова сировина для переробки, джерело біологічно активних речовин, необхідних для організму людини. 

Мабуть, найперспективнішим продуктом переробки є екстракт плодів (сироп), який використовують для виготовлення багатьох страв.

• Отримують екстракт так: беруть 1 кг плодів хеномелесу, очищають їх, ріжуть шматочками, кладуть у скляну банку, засипають рівною кількістю цукру і закривають пластмасовою або іншою кришкою.
• Днів через 7-10 цукрово-плодовий сироп готовий, його зливають, а зі скибочок готують варення або компот.
• Сирий екстракт із плодів хеномелесу, розбавлений холодною некип'яченою (краще мінеральною) водою – чудовий напій, збагачений вітамінами та іншими корисними речовинами.

Смак продуктів переробки айви японської покращується, якщо плоди перед використанням бланшувати (обдати окропом) впродовж 5 хв.

У консервах з хеномелесу зберігається його специфічний аромат. Додавання цих плодів до компотів з груш, яблук, джемів з аронії та інших фруктів покращує їх смак та аромат, збільшує вміст вітаміну С. Консервуючи продукти, можна регулювати їх смак, додаючи різну кількість плодів хеномелесу, коригуючи співвідношення цукру та кислоти у кожному виді продукції під індивідуальні якості смаку. Результати аналізів показують, що продукти переробки хеномелесу – цінне джерело вітаміну С взимку та, особливо, навесні, у період значного дефіциту цього вітаміну. 

Варення з хеномелесу

Зрілі плоди миють, чистять, розрізають, видаляють насіннєві камери, нарізають шматочками, складають у каструлю, заливають водою і кип'ятять приблизно 30 хв до їх розм'якшення. Воду після бланшування плодів використовують для сиропу. У киплячий сироп висипають бланшировані часточки і варять на слабкому вогні до готовності.

• На 1 кг підготовленої айви для пастеризованого варення треба 1,5-1,7 кг цукру, 300 г води; для непастеризованого – відповідно 1,8-2,0 кг та 300 г.

Варення з хеномелесу дуже ароматне, приємного кисло-солодкого смаку, має гарний жовтий колір та застигає, як желе. 

Мармелад

Стиглі плоди хеномелесу нарізають шматочками, складають у каструлю, заливають невеликою кількістю води і варять на невеликому вогні до повного розм'якшення. Варену японську айву протирають через сито і уварюють у широкому тазі. Наприкінці варіння додають цукор. На 1 кг айви беруть 0,6 кг цукру.

Сік

Плоди розминають, видаляють насіння та серцевину. За допомогою соковитискача або соковарки одержують сік. Його зберігають у закритому скляному посуді в холодному місці. П'ють сік із хеномелесу. додаючи в нього цукор, або у поєднанні з іншими соками.

Зацукровані плоди хеномелесу

Перший спосіб: плоди миють, подрібнюють та пересипають цукром. Потім розкладають у простерилізовані банки, закупорюють та зберігають у прохолодному місці.

Другий спосіб: шматочки хеномелесу бланшують протягом 5 хвилин. Потім виймають із гарячої води, додають цукор і варять 5 хв, після чого розкладають у простерилізовані банки та закривають.

Світлана Клименко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com