Палітра літа: вибираємо однорічники для ефектного квітника

З високорослих однорічних рослин особливо гарна рудбекія волосиста (Rudbeckia hirta) заввишки 30-90 см (залежно від сорту). Квітки (до 15 см у діаметрі), прості або махрові, різноманітні за забарвленням (від жовтих, помаранчевих до червоно-коричневих), часто двоколірні, з контрастним поєднанням темного зі світлим у різних варіантах.

Цвітіння дуже рясне. При сівбі в квітні-травні рудбекія зацвітає в липні і цвіте до заморозків.

У наших умовах вона може зацвісти і значно раніше, у другій половині червня. Для цього її потрібно висівати під зиму (у жовтні). В окремі роки може зимувати. Зазвичай дає рясний самосів, який можна використовувати, пересадивши напровесні на обране місце. Відстань під час посадки 25-30 см. 

Привертає увагу кларкія елегантна (Clarkia elegans). Це однорічник висотою 30-60 см. Квіти махрові, напівмахрові або прості білого, рожевого, червоного, лілового кольорів та їх поєднань утворюють довгі тонкі китиці.

Краса кларкії помітна, шикарна, але термін її декоративності трохи обмежений. Саме цвітіння може тривати з липня до пізньої осені, але, починаючи з вересня, квіти залишаються лише на самій верхівці стебла з сухими плодами, що дозрівають. У цей час, зібравши насіння, рослину краще видалити, звільнивши місце для інших культур.

Ліндеймерія техаська (Lindheimera texana), безперечно, скромніша. Вона мало відома, проте її оцінять люди з тонким, вишуканим смаком. Ніжні, зворушливі яскраво-жовті квіти ліндеймерії такі гарні на тлі світлої зелені! Рослина невисока (40-45 см), стійка до несприятливих зовнішніх впливів, у тому числі посухи.

Однак у засушливу погоду ліндеймерії необхідний полив. Інакше нижнє листя почне підсихати, і рослина втратить декоративність. 

Іберіс – одна з найбільш невибагливих та швидкорослих квітково-декоративних рослин. Дуже привабливий іберис парасольковий (beris umbellata) Ero ароматні квітки вражають різноманітністю забарвлення від білого та ніжно-рожевого до лілового та кармінного. Схожий на нього іберіс гіркий (Lamara), з білими або ліловато-білими квітками. Висота рослини 20-45 см. Цвітіння іберису – це суцільний килим з дуже гарних, на початку цвітіння парасолькоподібних, а потім дещо витягнутих китиць. Декоративний до кінця серпня. 

Більш тривалий період цвітіння у ніжної та тендітної каліфорнійської ешольції (Esonsoholitis californica). Вона дуже холодостійка і гине лише з настанням морозів. Квітки її нагадують усім відомий мак, через що ешольцію називають ще "каліфорнійський мак".

Висота рослини 15-40 см. Тонке мереживне листя рослини має сивувато-зелене забарвлення. На його фоні надзвичайно ефектно виглядають квіти білого, жовтого, помаранчевого, рожево-лілового, цегляно-червоного кольорів та їх відтінків. Зустрічаються махрові та напівмахрові форми, а також такі, в яких зовнішня та внутрішня сторони пелюсток забарвлені у різні кольори.

Ймовірно, всім знайома цинія. Найбільш популярна цинія елегантна, з різними за забарвленням та розміром квітками. Менш відома цинія вузьколиста (Zinnia angustifolia). Висота її не перевищує 50-60 см. Квіти невеликі (до 5 см у діаметрі), але дуже привабливі. Вони бувають простими і махровими, різного забарвлення: жовті, помаранчеві, червоно-коричневі. Цвітіння дуже рясне і не припиняється до заморозків. Більше того, з настанням помірної осінньої температури цинія стає ще гарнішою. Рослина вологолюбна, проте це, мабуть, її єдиний недолік.

З низькорослих рослин у наших умовах багаторазово випробуваний портулак великоквітковий (не вище 10-15 см). Він хороший тим, що росте на будь-яких, навіть дуже бідних, ґрунтах, цвіте все літо і відрізняється надзвичайною колористичною різноманітністю.

Дуже гарна приморська лобулярія (Lobularis maritima), всім відомий алісум. Ця рясно квітуча рослина з сильним ароматом цвіте до самих заморозків. В Україні інтродуковані високорослі (до 45см) та карликові (до 10-12 см) сорти. Квітки білі, лілові, рожево-лілові або фіолетові.

З описаних рослин можна створити традиційний бордюр чи квітник. Яку форму посадки вибрати, як поєднувати кольори – справа фантазії та смаку кожного. Головне – дотримуватись одного неодмінного правила: високі рослини садити в центрі або на задньому плані, низькі – на передньому плані або як "окантовку". 

Галина Музичук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com