Нехай палають зорі: основи агротехніки китайських айстр

Починаємо з посіву

Є кілька способів посіву айстр. 

При посіві безпосередньо у відкритий ґрунт нарізають борозенки глибиною 4-5 см і розкладають в них насіння вручну. При великій  кількості насіння застосовують ручні сівалки. На свіжоскопаній землі борозенки можна продавити металевим куточком. Його укладають вістрям вниз і вдавлюють ногами, проходячи по всій довжині. Розкладене насіння присипають шаром ґрунту в 1-2 см.

Ґрунт можна не ущільнювати, тому що ранньою весною (березень-квітень), коли проводять посів, вологозабезпеченість землі дуже висока і у насіння гарний контакт із ґрунтом.

До того ж, до появи сходів підсохнути він не встигне. 

Але є інша небезпека. Борозни може захлюпати дощем, потім вітерець підсушить землю і утвориться кірка, крізь яку сходи пробитися не зможуть.

Можна, звичайно, шкірку розпушувати після кожного дощу, ризикуючи зашкодити проросткам. Але набагато простіше після посіву присипати насіння матеріалом, що не ущільнюється: перепрілим гноєм, компостом, листовою землею і т. д. Це займе не більше часу, ніж одне розпушування, і позбавить подальших клопотів. 

Посів у ящики застосовують для отримання ранньої розсади та квітів для зрізання на ринок. Ємності для посіву використовують найрізноманітніші – дерев'яні, пластикові і т. д. Єдина умова – їх висота повинна бути не менше 5 см, а шар ґрунту 3-4 см.

• Склад ґрунтосуміші такий же, як для розсади будь-якої іншої культури. Стандартом вважається суміш землі, перегною та піску у співвідношенні 1:1:1. На цебро такої суміші додають склянку золи листяних порід дерев.

Ящики набивають отриманою ґрунтосумішшю, ущільнюють і поливають рожевим розчином марганцівки або превікура для профілактики розвитку гнил і грибних хвороб. Посів проводять рядками. Для зручності продавлюють рейкою борозенки глибиною близько 2 мм і розкладають насіння. Розкладене насіння присипають шаром ґрунтосуміші в 1-2 мм. Відстань між рядками 2-5 см (кому як подобається), у ряду – практично насінина до насінини.

Ящик накривають склом або вставляють у поліетиленовий пакет, щоб запобігти підсиханню ґрунту. При температурі 20-22 °С сходи з'являються через 5-10 днів. Після цього скло (пакет) знімають, а ящик виставляють на добре освітлене місце. Температура повітря в перші 1-2 тижні має бути не вище 15 °С, інакше розсада витягнеться, що, втім, легко виправити при пікіруванні. На вікні в квартирі складно досягти температури в 12-15 ° С, але можна, якщо використовувати екран з тепличної плівки і відокремити вікно від батарей. Розсаду при цьому розміщують на підвіконні між плівкою та шибкою. 

Набагато простіше домогтися необхідної температури в опалювальних теплицях.

При появі 2-3 листків розсаду пікірують у ґрунт парників і теплиць, а у квітні-травні – у відкритий ґрунт. 

Посів у парники та теплиці. Набагато простіше виростити розсаду айстр у холодних парниках та опалюваних теплицях.

З опалювальними теплицами все ясно – у будь-яку пору року в них можна підтримувати необхідну температуру. А ось неопалювальні парники краще накривати з осені. Тоді в них температура повітря і, що найголовніше, ґрунту буде набагато вищою, ніж на відкритому просторі. Не раз траплялося мені проводити посів в холодні парники, коли на вулиці ще сніг лежить і земля мерзла.

Якщо ж відкласти облаштування парника до весни, то час посіву може відсунутись на місяць і більше: потрібно буде чекати, коли відтане і підсохне земля. А у північних регіонах України це може статися навіть у другій половині квітня.

Я ж, використовуючи холодні парники, встигаю посіяти айстри до 10 березня, а частіше наприкінці лютого.

Посів у парники нічим не відрізняється від посіву у відкритий ґрунт. Коли насіння проросте, можна піти двома шляхами. 

Якщо розсади потрібно багато, то коли у сіянців з'явиться 2-3 листочки, їх можна розпікувати. Я просто прориваю сходи, залишаючи необхідну кількість рослин. У рядах між рослинами залишаю близько 2 см, а в міжряддях – не менше 5 см (у мене близько 20 см – для зручності догляду за розсадою). 

Кожен спосіб має свої переваги і недоліки. 

• Так, посів у відкритий ґрунт на місце найменш трудомісткий. Але вкоріненість у дрібних рослин недостатня і під час затяжних дощів рослини можуть сильно нахилятися, корінь витягується із землі (особливо у сортів з великими суцвіттями). Тому їх краще підв'язувати до опор. 

У айстр, вирощених розсадою, вкоріненість набагато вища, і здебільшого необхідність у підв'язці відпадає. До того ж якість квітів для зрізання при вирощуванні розсадою набагато вища: суцвіття виростають більшими та махровішими.

• Також при посіві у відкритий ґрунт не завжди встигає визріти насіння, особливо в північних регіонах, і якість його гірша, ніж у рослин, вирощених розсадою. До того ж цвітіння починається в пізніші терміни.

• Матеріальні витрати при використанні опалювальних теплиць вищі, ніж при використанні холодних парників. Але посів можна проводити у будь-який час, незалежно від погодних умов, та й температурний режим для рослин витримувати легше.

Однак у холодних парниках розсада виходить більш загартованою та стійкою до стресів. 

Так що спосіб вирощування розсади кожен вибирає самостійно, виходячи зі своїх потреб та можливостей.

Посадка та догляд 

Айстра – рослина досить холодостійка. Розсада витримує короткочасні заморозки до -7 °С. Тому в більшості регіонів України посадку у відкритий ґрунт можна розпочинати у ІІІ декаді квітня, вона нічим не відрізняється від посадки інших культур.

Рослини заглиблюють на 1-2 см (залежно від потужності розсади) і рясно поливають. Я намагаюся висаджувати так, щоб рослини опинилися в неглибокій (2-3 см) лунці. По мірі росту айстри підгортаю. Це покращує вкоріненість, тому відпадає потреба у підв'язці.

• Стандартна схема посадки на присадибних ділянках – 20х40 см.
• У промислових умовах з використанням механізованої обробки міжряддя роблять ширшими.

Подальший догляд полягає в основному в поливах, прополках та розпушуванні ґрунту.

Ну і звичайно, не варто забувати про хвороби та шкідників, незважаючи на те, що сучасні сорти досить стійкі до них. 

Молоді сходи можуть бути уражені чорною ніжкою. Для боротьби з нею використовую превікур. Найчастіше чорна ніжка виявляє себе в загущених посівах при високій вологості повітря та ґрунту. Якщо полив оптимальний, а вологість ґрунту низька, можна обійтися без превікура.

Айстри погано переносять перезволоження повітря та ґрунту – саме воно сприяє розвитку більшості хвороб.

Найбільш поширені – іржа, борошниста роса та фузаріоз. Для їх профілактики айстри обробляють системними фунгіцидами типу рідоміл. Найчастіше айстри хворіють після затяжних дощів. Від надлишку вологи тканини набухають і на рослинах з'являється безліч мікротріщин, крізь які проникають збудники хвороб. По закінченні дощів та з підвищенням температури створюються всі умови для їх розвитку. Тож обробляйте вчасно.

Найбільш поширені шкідники – павутинний кліщ і попелиця. Для їх придушення зазвичай використовую актелік, але можна і будь-який інший аналогічний за дією препарат, їх сьогодні на ринку достатньо. 

Ще один злісний шкідник – вогнівки. У середині серпня метелики відкладають яйця у суцвіття айстр. Гусениці, що з'являються з них, живляться внутрішніми частинами квітки. При масовому розвитку цього шкідника неможливо отримати ні якісне зрізання, ні насіння. Для боротьби з вогнівками використовую як актелік, так і інші препарати широкого спектра дії.

Ще один важливий прийом для отримання високоякісного зрізання – пасинкування.

У початковий період росту у айстри лише одне стебло. Потім починається розгалуження, з'являються пасинки 1-го порядку. Залежно від сортових особливостей їх може бути від 2-4 до кількох десятків.

Чим більше пасинків, тим меншим буде діаметр суцвіть. Тому їх частково видаляють, залишаючи 2-5 шт.

Особливо великими виходять айстри, якщо видалити всі пасинки, залишаючи лише одне суцвіття на центральному стеблі. У такому разі діаметр квіток на рослинах деяких сортосерій та сортів може досягати 18-20 см (Матадор, Валькірія, Корида та ін.).

Але є сорти, яким видалення пасинків першого порядку протипоказане. 

Це низькорослі бордюрні – Камелот, Класик, букетні, колоноподібні, помпонні – Серенада, Бідермайєр та ін. Діаметр суцвіть у них не збільшується, а декоративність їх втрачається. 

Тож і тут потрібен індивідуальний підхід. Якщо значення має не діаметр суцвіть, а їх кількість – пасинки 1-го порядку не нормують. 

Набагато більше шкоди завдають пасинки 2-го та 3-го порядку, якщо допустити їх розвиток. Вони забирають масу поживних речовин, у результаті якість основних суцвіть значно погіршується. Особливо інтенсивно такі пасинки розвиваються восени, коли основні суцвіття починають усихати або їх частина зрізана. 

Багато хто не може отримати насіння саме тому, що рослини витрачають сили на розвиток пасинків, при цьому основні суцвіття всихають і насіння не визріває.

Величезне значення має схема посадки. Якщо ви вирощуєте айстри "для душі", відстань між рослинами значення не має, аби вам вони подобалися. А ось при вирощуванні на зрізання слід висаджувати айстри з міжряддями не менше 40 см, а в ряду не менше 20 см. При цьому бажано, щоб у спекотну частину дня рослини притінювалися, тому що на сонці забарвлення суцвіть трохи блякне. При вирощуванні на зрізання айстри сіють у кілька прийомів із перервою в 10-15 днів. Тоді зрізання може продовжуватися з липня до морозів. 

Олег Савейко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com