Наші грядки – у порядку: багаторічний досвід родинного городницва

На старті 

На початку квітня накрили плівкою теплицю, підготували ґрунт для висадки ранньої розсади, поставили бочку та заквасили на добриво курячий послід з додаванням зелені.

У травні городники висаджують розсаду овочів на грядки. 

До цього важливого моменту ретельно підготувалися і ми – всі підвіконня зайняті розсадою. Помідори, огірки, перець, баклажани, капуста чекають свєї черги. Для раннього врожаю в касетах ростуть мангольд, салат Айсберг та червоний салат, а також новозеландський шпинат. До речі, про новозеландський шпинат прочитали в «Огороднику» і одразу придбали насіння цієї культури.

У нашій сім'ї вживають велику кількість свіжої зелені, тому у нас на кухонному міні-городі і взимку не переводяться цибуля, селера, різні пряно-ароматичні та лікарські трави.

Весна цього року видалася затяжною, а значить, висаджувати розсаду у відкритий ґрунт доведеться пізніше, ніж зазвичай. Щоб рослини не витягувалися, підживлюємо їх поживними речовинами. 

Для цього використовуємо універсальне добриво, до складу якого входять азот, фосфор, калій та живі бактерії.

Готуємо добриво так:

• до ємності з 0,5 л води додаємо по 3 ч. ложки монофосфату калію та аміачної селітри, 0,5 ч. ложки залізного купоросу, 50 мл мальтаміну, 50 мл препарату «Байкал», 1 ч. ложку (без гірки) лимонної кислоти.
• Замість мальтаміну можна використати свіжі пекарські дріжджі. Для цього 100 г дріжджів слід прокип'ятити в 0,5 л води протягом 10 хв, потім охолодити до кімнатної температури.
• Отримане добриво добре перемішуємо, розбавляємо водою (50 мл на 10 л води) та використовуємо при кожному поливі.

У результаті розсада виходить здоровою і міцною – з товстим стеблом і сильним довгим коренем.

Справи тепличні

Особливої ​​уваги вимагає наша вірна помічниця – теплиця.

Оскільки з рік у рік вирощуємо в ній огірки та помідори, ґрунт у теплиці періодично знезаражуємо. Прекрасний засіб для цього – триходермін.  

Гриб триходерма можна виростити в домашніх умовах у достатній кількості. А це дуже важливо для нас, пенсіонерів, коли все дорожчає, та й пенсії мало на що вистачає. 

Ми дійшли висновку, що живильною середою для для гриба може бути не лише молоко, а й крупи.

• За тиждень до висадки ранніх овочів купуємо пакетик триходерміну та 1 кг перловки. Підійде й інше очищене зерно – головне, щоб засіяний гриб триходерма легко проникав у зернятко.
• Перловку добре промиваємо, заливаємо водою на добу, після набухання зерен знову промиваємо, заливаємо невеликою кількістю води і для чистоти експерименту кип'ятимо, щоб знищити всі патогенні мікроби, бактерії або гриби, які, можливо, були в зернах.
• Пакетик триходерміну розводимо в 0,5 л теплої води, даємо постояти 1 годину, періодично помішуючи, щоб розбудити спори гриба.
• Потім зливаємо воду, пересипаємо крупу в 2-літровий скляний посуд і додаємо 1 ч. ложку розведеного триходерміну.
• Посуд із грибом накриваємо 1–2 аркушами паперу та обв'язуємо стрічкою, щоб, по-перше, всередину з повітря не потрапили інші гриби, по-друге, надходив кисень.
• Таким способом заселені на живильну суміш гриби триходерма через 5-7 днів у теплому місці проростають на всю перловку. При цьому каша стає трохи зеленкуватою, що свідчить про вдале розмноження гриба. 

Під час висадки розсади розкладаємо по 0,5 ч. ложки зерен навколо кожної рослини, злегка присипаємо ґрунтом та поливаємо, а живі гриби триходерми успішно роблять свою роботу – знезаражують ґрунт.

Зерна, що залишилися, можна використовувати як закваску для розведення нової порції триходерміну або ж висипати у відро з водою, дати настоятися, процідити і використовувати для обробки рослин. 

Овочеві акценти 

На своєму городі вирощуємо всього потроху. З появою першого тепла висіємо редис, горох, моркву, петрушку та кріп, висаджуємо цибулю-сіянку...

Втім, до деяких культур у нас особливе ставлення. 

Картоплю перед посадкою обробляємо від колорадського жука. Протруйник розводимо не простою водою, а відваром хвої, яка є чудовим стимулятором росту. Картоплю саджаємо рядами, щоб потім було зручно підгортати плужком і поливати в канавки. У підготовлені канавки вносимо деревну золу та компост. Міжряддя залишаємо без добрив, тоді в них менше бур'янів росте. Після появи сходів картоплю обов'язково підгортаємо. Три-чотири рази за сезон канавки між картоплею добре заливаємо. Через кілька днів після поливу обов'язково розпушуємо ґрунт. 

Гордість нашого весняного городу – морківник лучний. Ця рослина має цілющі властивості. Морківник використовують для профілактики сечокам'яної хвороби, туберкульозу, астми, аритмії, анемії. Трава має знеболювальну дію, бореться з кашлем та вірусами. Морківник сприятливо впливає на систему травлення, знімає біль у шлунку, лікує гастрит. Трава дуже корисна для повноцінного фізичного здоров'я як жінок, так і чоловіків. Зміцнює імунну систему, заспокоює. У рослині міститься велика кількість вітаміну А, який покращує зір. Ми цінуємо морківник також за смачну та надранню зелень. З морківника з додаванням щавната та черемші щодня робимо салати. 

Влітку наші улюблені ласощі – горох.

Сіємо горох густо, широкими рядами з відстанню в міжряддях 80-100 см. Рослини добре освітлюються, провітрюються і запилюються комахами. Горох активно тягнеться до сонця та росте високим. Тому для гороху ми спорудили з дроту (діаметр 5 мм) метрові підставки у вигляді сходів. Як тільки з'являються сходи, розставляємо ці пристрої на кожен ряд. З чотирьох рядів завдовжки 6 м збираємо рясний урожай гороху. Вживаємо його у свіжому вигляді, а також 3-5 кг очищеного зеленого горошку заморожуємо.

А ось восени на городі править бал гарбуз.

Гарбузові страви – основа нашого раціону в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди. Гарбузи чудові печені та в десертах. Ми дуже любимо суп-пюре із цього овочу. Готуємо його з додаванням моркви, картоплі, цибулі та домашніх вершків. Декілька ложок соєвого соусу та імбиру додадуть страві пікантних східних ноток. Смачно і корисно! До речі, наш чотирилапий член сім'ї теж із задоволенням уплітає кашу з додаванням гарбуза. 

Не забуваємо ми і про прекрасне, на нашому городі завжди багато квітів.

Деякі з них (чорнобривці, настурції та інші) не лише милують око, а й відлякують шкідників, оздоровлюють ґрунт і повітря. 

Огородні винаходи 

Після рясних урожаїв намагаємося віддячити землі-годувальниці – наситити корисними елементами.

Позаминулої осені ми засіяли половину городу житом, щоб збагатити ґрунт органікою. Озиме жито має свої переваги перед іншими сидератами. Воно швидко росте і кущиться, його коренева система розпушує ґрунт, а також виділяє речовини, які пригнічують ріст та розвиток хвороботворних організмів. Жито не дає розростатися бур'янам, під час закладення в ґрунт швидко розкладається.

Великим плюсом жита як сидерату є те, що, розкладаючись, воно насичує ґрунт не лише азотом, а й калієм. Мікроорганізми, які містяться в біомасі, створюють умови для поглинання з'єднань фосфору, що важко засвоюються, розчиняючи їх. Відповідно, у ґрунті залишається повний NPK-комплекс поживних речовин, що дозволяє повноцінно розвиватися будь-яким наступним культурам. 

Наша родина (в основному, ідеї та їх виконання належать Олександру) вигадала безліч способів, щоб полегшити працю на городі.

Так, унікальний ручний культиватор, який Олександр зібрав ще 25 років тому, дозволяє нам швидко та легко видаляти бур'яни у міжряддях. Головне – усе садити рівними рядами маркером. У 70 років обробляти землю не так вже й легко, а тут взяв культиватор за ручки і покотив поперед себе без зайвих фізичних навантажень – не треба згинатися, присідати, махати сапкою. Важливо тільки стежити за тим, щоб ніж був якомога ближче до ряду і видаляв усю траву, яка там росте. 

Економимо не тільки сили, а й час. До того ж, зробили багато змінних насадок для різної ширини міжрядь та різного призначення.

Є у нас у господарстві і саморобний плужок, яким ми робимо канавки або підгортаємо картоплю. До речі, останнім часом ми підгортаємо не лише картоплю, а й інші культури, а також практикуємо високі грядки, щоб зручно було поливати в канавки. Для прополювання бур'янів у канавках використовуємо спеціальний напівкруглий ніж.

Дуже любимо розпушувати ґрунт після кожного поливу так званим «драпаком» (загнуті вила з довгою ручкою). Ще зробили граблі метрового захвату із зубами у два ряди, щоб боронити город після оранки.

Переваги наших знарядь праці швидко оцінили сусіди, зробивши згодом за нашими зразками і собі таку саму «підмогу».

Колись давно один знайомий подарував нам зламаний бензиновий мотоблок. Ми переробили мотоблок так, щоб він працював від електрики, а також виготовили металеву насадку для збирання картоплі. 

Так що тепер всю трудомістку роботу (орання ділянки, посадка та збирання картоплі, закладення сидератів у ґрунт) виконуємо механізованим способом.

Ось так і живемо, з ранньої весни до пізньої осені займаємося городом і садом, ні на кого не скаржимося, розраховуємо тільки на власні сили, досягаємо успіхів наполегливою працею. А взимку, щоб не втрачати фізичної активності, намагаємося частіше й більше ходити пішки, "втікаючи" від старості. 

Дякуємо всім авторам «Огородника» за цінні поради, які ми знаходимо на сторінках улюбленого журналу. Дуже сподіваємося, що і наш досвід комусь знадобиться. 

Лариса та Олександр Бондаренко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: авторів