Кришталева травичка: особливості вирощування доротеантуса

Висіявши дрібне насіння в лотки, я стала вивчати «характер» нової квіточки. Насіння зійшло через тиждень. Сходило недружно, з різницею в півтора тижні, але сходи розвивалися швидко, утворюючи розетки з сизувато-зеленими товстеньким (сукулентним) листям, суцільно посипаним крихітними виблискуючими на сонці «діамантовими» залозками.

З лотків я розпікірувала всі «коштовності» в касети і виставила на відкрите повітря для загартовування. Але погода піднесла неприємний сюрприз, перевіряючи на міцність і нас, і наші рослини. Вийшовши рано вранці 6 червня надвір, я з жахом виявила, що всі рослини покриті сизою скоринкою інею, а на термометрі -1 С°. На наступну ніч заморозки повторилися.

Направивши всі зусилля на порятунок колекції рослин, неабияк «понівечених» безсніжною зимою і посушливою холодною весною, я, шкодуючи, що не залишила насіння доротеантуса про запас, подумки попрощалася з загадковими рослинками. Але доротеантус абсолютно не постраждав від заморозків, що стало для мене справжнім подарунком.

Кожен екземпляр кришталевої травички представляє цінність, оскільки спектр забарвлення квіток надзвичайно широкий, і кожна квітка по-своєму унікальна.

В один з червневих днів я помітила розсипані по землі, як мені здалося, цукерки в яскравих, блискучих на сонці фантиках. Це цвіла «кришталева трава»... 

Вона сяяла, іскрилася, переливаючись кристально-променистими відтінками всього найчистішого спектру веселки. Над квітками в повітрі нерухомо застигли якісь крихітні смугасті «бджілки». Квіти були малиново-пурпуровими, помаранчево-червоними, бузковими, білими, жовтими і строкатими зі всілякими відтінками і поєднаннями кольорів. Зверху найяскравіші пелюстки квіток були немов покриті найтоншою перламутровою плівкою, що збільшує ефект сяйва. Серед квітучих екземплярів я нарахувала дванадцять різних забарвлень.

Як я раніше не помічала в квіткових каталогах цю чарівну рослина? Напевно тому, що фотографія не в змозі передати гру «кришталевої трави» зі світлом. А може, доротеантус має певні недоліки, які проявляться пізніше, і тому не користується популярністю серед квітникарів?

Опис мезембріантемума (доротеантуса) зустрічається навіть в старих книгах з квітникарства. Невже про нього забули? 

 Сьогодні в моді альпійські гірки, японські садки, підвісні кошики і контейнерні композиції для терас і балконів, де дивовижна квітка дуже б знадобилася.

• Спостереження за доротеантусом показало, що ворогів серед комах в наших широтах у нього немає, захворіти він може тільки при перезволоженні або «спектися» на абсолютно сухому, довго не зволожуваному ґрунті (коли рослина ще не зміцніла або висаджена віддалено від інших).
• Йому добре підходять легкі піщані ґрунти, потрібний дренаж при посадці на ґрунтах інших видів.

Дуже красиво виглядають бордюри з молодила, портулака крупноквіткового і доротеантуса. Виходить рельєфна «гірлянда» з сукулентів, вранці і ввечері зелено-сиза, а до полудня – переливається всіма барвами веселки. 

Достигаюче насіння доротеантуса заховане в округлих напівпрозорих коробочках, що сидять в чашечках-зірочках оцвітини. За таку яскраву красу рослині, всипаній “алмазними” крихтами, можна пробачити любов до сонця, і нетерпимість до вогкості і тіні. Як справжня красуня вона «спить» до обіду, задовольняється «дієтичним нежирним» ґрунтом, береже свій блискучий наряд від дощу (кожна квіточка більше двох днів не носить, а за сезон змінює їх силу-силенну), любить поніжитися на теплому пісочку і закохує в себе всіх з першого погляду. 

Зачарована цією рослиною, я захотіла дізнатися її секрети. Одним з них виявилася особливість поливу доротеантуса. Якщо в спеку його стебла поникли, не слід поспішати з поливом. Ні в полудень, ні ввечері цього робити не можна. Перенесіть водні процедури на ранок, тоді весь день квіточки будуть виглядати жваво.

Інший секрет в тому, що на батьківщині доротеантуса жителі пустельних районів культивують його як овочеву культуру і вживають в їжу в смаженому вигляді. На щастя, у нас овочі смачніші, ніж пагони доротеантуса. Так що покуштувати подібну страву можна лише в пошуках екзотичних смакових відчуттів.

Важливо інше, раз рослина їстівна, то її (так само як і красолі, календулу, чорнобривці, космею, петунію, сальвію) можна вирощувати біля дитячих майданчиків, не побоюючись, що яскраві квітки привернуть увагу малюків. 

А ось наперстянку, аконіт, анемону, пізньоцвіт осінній, дельфініум, мак, морозник, цикламен, тис і еремурус (незважаючи на їх високу декоративність) – небезпечно вирощувати в тих місцях, де перебувають маленькі діти!

Посійте доротеантус, і ви закохаєтесь в нього так само, як і я. 

Світлана Внукова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com