Щоб навесні отримати повноцінні інкубаційні яйця, слід у лютому та березні подбати про племінне поголів'я.
Дорослу птицю птахівники-аматори, зазвичай утримують на підлозі на глибокій підстилці. Щільність її посадки (голів на 1 м2) така: яєчних курей - 5-5,5, а м'ясних - 4-5, індичок - 1,5-2, качок - 2-3, гусей - 1-1,5.
Для отримання високого відсотка запліднених яєць необхідно дотримуватись нормативів, що стосуються статевого співвідношення птиці у стаді. Так, на одного півня має припадати 9—10 курок, індика — 10 індичок, гуся — 3 гуски, селезня — 4—5 качок. І все ж досягти 100%-вої заплідненості яєць у стаді свійської птиці вдається не завжди.
Чому ж у природі найчастіше пташенята виводяться з усіх насиджених яєць?
Наприклад, гуси у природних умовах живуть парами. Домашні гуси також схильні до моногамії. А оскільки немає можливості утримувати однакову кількість гусей та гуски, то й кількість запліднених яєць у стаді порівняно низька.
Існують певні проблеми і при утриманні племінних індиків. Оскільки самці вдвічі і важчі за самок, то в процесі природного спарювання вони часто травмують індичок. Велика кількість травм обумовлена ще й біологічними особливостями птиці цього виду, а саме: ритуал спарювання, наявність сильних пазурів на ногах самців. При спарюванні індичок найдовша фаза - підготовча, під час якої індик після попереднього залицяння схоплюється на індичку, що присіла, і деякий час тупцює на її спині. Ця фаза може тривати 3-5 хвилин. У цей час він може не тільки пошкодити оперення, але й подряпати спину індички.
Щоб індик випадково не поранив самку, у період парування їй надягають на спину між крилами спеціальний захисний чохол із міцного полотна.
Частота спарювань регулюється головним чином самками, а їхня ефективність залежить переважно від самців. Інтервал між паруваннями в середньому становить 9-10 днів.
Слід зазначити, що у промисловому вирощуванні індиків під час використання індичок важких кросів віддають перевагу штучному осімененню птиці.
Для гарантії безпеки отриманих яєць птицю необхідно забезпечена гніздами.
они мають бути зручними, а їхня кількість — достатньою, щоб не було яєць, знесених на підлозі.
Розміри гнізда залежать від виду птиці:
- Для курей ширина, довжина та висота гнізда дорівнює відповідно - 30х40х30 см
індичок - 50 х 70 х 60 см
гусок — 40 х 50 х 50 см
качок - 30 х 40 х 40 см.
Висота порожка для входу птахів у гніздо — 10 см.
При цьому кількість гнізд для курей встановлюють із розрахунку 1 гніздо на 5—6 несучок, для індичок — на 4—7, качок — на 3—4, гуски — на 2—3 особини.
Гнізда виготовляють із дощок, фанери чи іншого підручного матеріалу.
Для курей їх встановлюють на висоті не менше 30 см від підлоги та розміщують так, щоб у них не потрапляло пряме світло.
Нестись в затишних і темних куточках люблять і качки.
А ось гнізда для індичок, як стверджують деякі птахівники, бажано влаштовувати на світлій стороні пташника, на висоті 25-30 см від підлоги. Гнізда для водоплавної птиці встановлюють на підлозі. У гнізда для птиці всіх видів настилають подрібнену солому, сіно, стружку тощо.
Підстилку в гніздах слід змінювати в міру її забруднення. Для качок важливо свіжу підстилку в гнізда підсипати з вечора, оскільки вони починають рано вранці.
У холодну пору року яйця з гнізд збирають відразу після їх знесення.
Щоб зберегти високі інкубаційні якості яєць до насиджування або закладки в інкубатор, важливо знати, за яких умов їх слід зберігати.
Дуже важливо правильно годувати племінну птицю
При цьому особливу увагу приділяють самцям, щоб підвищити їхню статеву активність, а відповідно і заплідненість яєць. Півнів підгодовують спеціальними кормосумішами з годівниць V-подібної форми, які прикріплюють до стіни на висоті 40-50 см від підлоги.
У них засипають пророщену пшеницю або овес - 50 г, сир або рибне борошно - 5-7 г, червону моркву - 15-20 г, свіжі пекарські або домашні дріжджі - 5 г, риб'ячий жир - 1 г.
На сперматогенез у індиків позитивно впливає свіжа сироватка. Її можна випоювати до 200 г на 1 голову на день. Гуси та качки взимку менш вимогливі до корму та утримання, тому й господарям завдають менше клопоту, ніж кури та індички.
Однак у лютому водоплавну птицю переводять на чотириразове годування: тричі на день дають вологу мішанку, а на ніч — пророщене зерно та комбікорм (якщо є).
Качки дуже люблять свіжу дрібну рибу, якою їх бажано іноді балувати. Гусаків слід підгодовувати у період підготовки та протягом усього племінного періоду. Коли настає період кладки яєць у гуски, гусак стає настільки нервовим, що забуває про корм. Якщо не вжити відповідних заходів, він може схуднути та послабшати, що негативно позначиться на його відтворювальних здібностях.
Підгодовують гусей з окремих годівниць, встановлених на висоті до 70 см від підлоги (залежно від породи, щоб гуски до них не діставали).
Основні корми для підгодовування ті ж, що й для півнів, тільки пророщеного вівса чи пшениці згодовують до 100 г на голову щодня.
Дотримання всіх рекомендацій утримання та годування племінної птиці дозволить птахівникам отримати якісні інкубаційні яйця, а надалі, природно, високий вивід молодняку.
Віктория Мельник
© Журнал "Городник"
ФОТО: Городник, pixabay.com