Дачні хитрощі: досвід з полегшення роботи у садибі

«Перина» для ґрунту

Одразу після придбання дачі взялися за прополку. Процес був нескінченним, тому що протягом восьми років у будинку ніхто не жив і за городом ніхто не доглядав.

Прополка – заняття не з легких, до того ж одноманітне і нудне. Але як без неї, якщо навколо суцільна лобода вища за людський зріст!

І тут якраз почали з'являтися статті про мульчування. У спадок нам дісталася втоптана за багато років стежка вздовж городу. Ми її не перекопували. Так сталося, що одного разу на цю доріжку товстим шаром (15–20 см) уклали скошену траву – просто тому, що виносити її кудись було ліньки. Цим килимком близько місяця ходили, притоптували. Якось в одному місці заглянули під траву і були вражені: ґрунт там піднявся на кілька сантиметрів вище, ніж поряд, на вкопаному городі. У нього можна було легко встромити паличку, причому досить глибоко, тоді як на «спушеній» площі і лопата встромлялася важкувато. Так ми зрозуміли, що таке мульчування та як воно може вплинути на ґрунт.

Мульчування теж трудомісткий процес, але це все ж це легше, ніж розносити гній і, тим більше, перекопувати город. До того ж, навіть невеликий шар мульчі дає чудові результати.

Необхідна умова – косити траву і виносити її на город потрібно до того, як вона зав'язала насіння, найкраще на початку цвітіння.

Не варто робити все це в один день, а то доведеться потім тиждень відлежати, не згинаючись у попереку. Наприклад, за один день 30–40 хв покосили траву, принесли, вкрили ґрунт, завтра ще таку ж ділянку замульчували...

Між іншим, якщо правильно косити ручною косою чи триммером, згодом кудись дівається радикуліт. Зникає назавжди. 

Якщо є можливість роздобути для мульчування солому, завдання полегшується. Але трава перегниває та перетирається протягом сезону, а солома, якщо її добре не подрібнити, заважатиме вам ще й наступного року. Крім того, в соломі зазвичай багато насіння бур'янів, а воно зберігає схожість десятиліттями.

А якщо ніде накосити трави та й соломи не дістати? Тоді одна надія – сидерати. Якщо ваш город страждає від багатьох шкідників, що зимують у ґрунті, у якості мульчі добре використовувати жито. Щоправда, наступної весни доведеться його не лише скосити (озиме жито скошують за два рази – спочатку верхню частину, потім під корінь), а й переорати чи перекопати, перевертаючи пласти ґрунту.

Про шкоду оранки та перекопування для родючості ґрунту давно відомо, тому жито як сидерат слід використовувати одноразово. 

Ми переконалися, що найкраще для городу підходить суміш рослин-сидератів (овес, вика, гірчиця, редька олійна, фацелія), які за зиму вимерзають і навесні не потребують зрізання та перекопування. Така суміш за впливом на родючість ґрунту не поступається гною. Втім, якщо восени довго немає заморозків, редька та фацелія зацвітають, можуть і заплодоносити, стебло грубіє, і тоді додається ще одна турбота: їх треба скосити.

Восени, після викопування часнику, цибулі, картоплі можна сміливо сіяти сидерати, вони ще встигнуть наростити зелену масу та послужать добривом для ґрунту наступного року. А якщо є можливість зібрати осіннє листя і розкидати його серед підрослої зелені, за два-три роки такої роботи ви не впізнаєте свого городу. 

Ґрунт стане м'яким, не пересихатиме, кількість хробаків (а це основні виробники гумусу) збільшиться в кілька разів.

Упаковка для розсади

Для вирощування розсади часто використовують пластикові ємності. У результаті щороку після висадки розсади на грядки тисячі пластикових контейнерів викидають на смітник. «Користь» пластика для довкілля загальновідома.

Але можна змусити пластикові стаканчики служити довго.

Ми, наприклад, купуємо маленькі «бутербродні» пакети, наповнюємо їх ґрунтом, вставляємо в пластикові стаканчики, утрамбовуємо і поливаємо. Ємності для розсади готові. Після посіву двох-трьох насінин краї пакета можна скрутити, створюючи міні-парник. Поливаємо по необхідності – раз на 10–14 днів. 

Пакети використовуємо багаторазово, можуть прослужити від 3 до 5 років.

Якщо говорити про помідори, є ще одна хитрість.

Стаканчики наповнюємо субстратом наполовину, сіємо насіння, поливаємо, після появи сходів залишаємо найсильнішу рослину, досипаємо ґрунт до сім'ядольного листя, потім по мірі росту рослин ще 1-2 рази досипаємо ґрунт. 

У такому разі ми уникаємо пікірування, внаслідок чого коренева система не травмується. Потім виймаємо пакет із рослиною, знімаємо пакет, а помідор переселяємо на постійне місце проживання.

Це дозволяє отримати врожай приблизно на 10 днів раніше за звичайні терміни.

Пробували пророщувати насіння без ґрунту, наприклад, на паперових серветках.

Серветки або туалетний папір у кілька шарів поміщаємо на дно невисокої баночки з широким горлом, зволожуємо, пінцетом розкладаємо насіння, закриваємо кришкою, підписуємо сорт та ставимо у тепле місце. Через 2-3 дні, коли більшість насіння проклюнулася, ємність переміщуємо на освітлене підвіконня.

Коли розкриються сім'ядольні листочки, заштовхуємо корінець глибше у підготовлену ємність за допомогою дерев'яної палички (для цих цілей ідеально підходять китайські палички для їжі). Не страшно, якщо корінець зігнувся або навіть частково обламався, більше того, занадто довгі корінці краще вкоротити. Потім ущільнюємо (обов'язково!) ґрунт навколо рослини, поливаємо, наприклад, за допомогою столової ложки, і робимо міні-парник. Якщо ви перестаралися з поливом, злийте воду та залиште пакетик відкритим на добу для випаровування зайвої вологи.

Якщо необхідно пересадити розсаду в ємність побільше, виймаємо її, взявши за краї пакета, акуратно знімаємо пакет, не порушуючи земляну грудку, досипаємо в пакет ґрунтосуміш, вставляємо рослину з земляною грудкою в більш глибокий стаканчик, обсипаємо навколо ґрунтосумішшю, утрамбовуємо.

При перевалці, а потім перед висадкою розсади на постійне місце потрібно перевірити ґрунт усередині склянки. Він має бути помірно вологим, щоб земляна грудка не розсипалася, але й не розпливалася, як болото.

За верхній край пакетика виймаємо розсаду зі стаканчика, знімаємо пакет та поміщаємо у підготовлену лунку.

Перерослі рослини можна вкопати під кутом верхівкою на північ, знявши нижні листочки і залишивши на поверхні тільки верхівку з 3-4 листами.

До речі, такий метод посадки дає змогу підвищити врожайність помідор. Стебло, вкопане майже горизонтально, незабаром обросте корінням, яке додатково постачатиме рослину поживними речовинами. 

Якщо в будинку є вмілі руки, можна зробити чудовий ящик для розсади, наприклад, з акрилу (оргскла). Розмір його, як і розмір осередків, визначають індивідуально з огляду на розміри підвіконня. Загальний принцип – осередки створюються своєрідними гребінцями, які входять один в одного. Після повного складання в один з осередків вставляють будь-яку стрічку, за допомогою якої (взявши за обидва кінці) витягають із ящика першу рослину. Решту рослин можна підняти, наприклад, широким ножем і легко витягти. Гребінці зручніше вставляти в ящик так, щоб довгі знаходилися зубцями вгору, короткі – спинкою вгору – так легше виймати їх перед висадкою розсади. Такі ящики служать десятки років.

Щоб захистити розсаду від чорної ніжки, в ґрунтосуміш слід додавати деревну золу і дуже важливо – не перестаратися при поливі. Для активного росту розсаду бажано обробляти органічними препаратами (наприклад, НВ-101, Ріверм та ін.), це гарантує нормальний розвиток рослин протягом вегетаційного періоду. 

Розсаду баклажана важливо захистити від колорадського жука, для нього баклажан – як торт для ласуна. Ми знайшли спосіб, як це зробити.

• Заготуйте за зиму потрібну кількість поліетиленових пляшок (1,5 л), обріжте, залишивши циліндричну частину, приблизно 15 см.
• Висадивши рослини, полийте і, вкручуючи, вставте в мокрий ґрунт заготовлений циліндр так, щоб баклажан опинився в самому його центрі.
• До осені ваші рослини будуть у безпеці: жук не може піднятися по гладенькій поверхні.

Хіба якийсь особливо спритний скочить на листочок. Але таких спритних мало, і впоратися з ними легко вручну, раз на кілька днів оглядаючи рослини.

Вигадка для цибулі

Напевно, кожен дачник помічав, що цибулина виростає тим дрібнішою, чим глибше вона сидить у землі. Особливо, якщо ґрунт сухий і занадто твердий.

У цибулини не вистачає сили розсунути ґрунт, щоб наростити масу. 

Тому щоб цибуля виросла значних розмірів, рослини потрібно часто прополювати, у тому числі після кожного поливу та дощу. Це означає, що часу на іншу діяльність не залишається.

Спочатку ми вирішували цю проблему, відгрібаючи ґрунт від кожної цибулини, коли вона вже надійно вкоренилася (листя досягає приблизно 15-20 см). Ця робота надто «творча», щоб її хотілося повторювати. 

І тут нам на думку спала ідея садити цибулини в гребені. Нагрібати їх легше за допомогою плужка або підгортання, бажано за 10-15 днів до посадки, щоб ґрунт встиг улягтися і не розсипався від кожного дотику. Якщо за цей час не очікується дощів – полийте. Потім у верхівки гребенів висаджуйте цибулини, не надто глибоко. Полийте кожну.

Ми робимо це восени і залишаємо до весни. Весною необхідно поливати, не допускаючи пересихання – це гарантія високого врожаю. Якщо на дачі буваєте тільки у вихідні, полийте за два дні хоча б тричі. Можна поливати зі шланга, але з невеликим натиском, щоб не вимити цибулинки з лунок.

Гребені від дощу чи поливу поступово розмиваються, цибулини оголюються, опиняються на поверхню та вільно розростаються вшир.

Садити цибулини можна щільніше, ніж зазвичай. Перед збиранням урожаю вони у нас мало не стикаються. До речі, нещодавно виявили, що у такий спосіб саджають цибулю в Китаї.

Сподіваємося, що наші поради допоможуть вам виростити добрий урожай та заощадити час на повноцінний відпочинок.

Алла Кобзар 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com