Чому суріпиця краща за люпин? Підвищуємо якість ґрунту у плодових садах за допомогою сидератів

З таких досліджень розпочиналося і давнє землеробство. Закони винесення органічних та мінеральних речовин вимагали такої ж кількості їх внесення. Вперше з цим зіткнулися ще на зорі цивілізації і досі ці закони залишаються основними для отримання високих урожаїв. 

Нещадна експлуатація землі призводить до виснаження землі. Ось чому так важливо стежити за тим, щоб винесення поживних речовин не підривало природну родючість ґрунту.

Для цього навесні чи восени після збирання врожаю традиційно вносять органічні та мінеральні добрива.

Сьогодні, на жаль, їх вартість часом перевищує величину отриманого врожаю. До того ж, мінеральні добрива не покращують структуру ґрунту, їхній ресурс обмежується одним вегетаційним сезоном, а іноді вони розчиняються і вимиваються швидше. Ця проблема знайома кожному, хто має земельну ділянку. Причому, чим бідніший ґрунт, тим проблема ця гостріша.

Більш тривалий період дії в органічних добрив, що дуже добре впливають на ґрунт та рослини. Однак їх, на жаль, не вистачає, та й надто вони дорогі.

Дешевий і ефективний спосіб підвищення родючості ґрунту – висів у міжряддях саду швидкорослих і багатих мікроелементами рослин з наступним перекопуванням їх зеленої маси.

Після осіннього чи весняного внесення біомаси у ґрунт у ньому накопичується велика кількість органічних речовин, що підвищують родючість ґрунту та покращують його структуру. Ці так звані сидеральні добрива дуже дешеві та екологічно чисті.

Вони утворюють 200-300 кг зеленої маси на 1 сотку. Така кількість сидеральних добрив, закладених у ґрунт, повністю замінює органічні добрива. При нестачі вологи у ґрунті сидерати висівають через ряд, чергуючи з парою.

Сидеральні культури збагачують ґрунт гумусом, сприяють своєчасному закінченню росту та визріванню деревини плодових дерев, підвищують урожайність.

Крім того, одноразове прикопування зеленої маси позитивно впливає на плодові рослини протягом кількох років.

У Національному ботанічному саду НАН України в молодому персиковому саду як сидерати застосовували ярі та озимі форми суріпиці, олійну редьку, ріпак і люпин. Більш перспективними виявились представники родини хрестоцвітих.

Їхній вегетаційний період значно коротший, ніж у бобових, а отже, ефект можна отримати набагато швидше. 

Раніше вважалося, що краще застосовувати для використання у якості сидератів бобові рослини: люпин, сераделлу, горох. Вони можуть рости на безструктурних бідних ґрунтах. Крім того, на кореневій системі у цих рослин є бульбочки з мікроорганізмами азотфіксаторами (клубеньковими бактеріями), які здатні переносити азот з повітря в ґрунт.

Однак останніми роками використання бобових у якості сидератів знизилося, оскільки у них довгий період вегетації, висока норма висіву (близько 2 кг на 1 сотку), невисокий коефіцієнт розмноження, до того ж вони масово уражаються фузаріозом. 

На відміну від бобових (люпин), норми висіву хрестоцвітих низькі: 80-120 г на 1 сотку у дрібнонасінних (суріпиця, ріпак) і 200-250 г у великонасіннєвих (редька олійна). Шкідниками та хворобами вони практично не уражаються.

Недолік хрестоцвітих – відсутність азотфіксуючих бактерій – компенсується більш високою (порівняно з бобовими) врожайністю та високим вмістом білкового та позабілкового азоту в зеленій масі.

Наприклад, при заорюванні 200 кг люпину в ґрунті накопичується 0,8-1 кг азоту, а така ж маса редьки олійної залишає в ґрунті 0,9-1 кг азоту. У перерахунку на мінеральні добрива мінімальний урожай редьки олійної (200 кг на 1 сотку) відповідає 3 кг аміачної селітри, 2 кг – суперфосфату та понад 3 кг калійної солі.

Найгірше вдаються посіви люпину. Сходить він повільно, тому міжряддя встигають заростати бур'янами. Більш ефективним є посів люпину з вівсом, який глушить бур'яни, не заважаючи люпину розвиватися. Рослини вегетують до осені і дають більше 200 кг зеленої маси на 1 сотку. 

З хрестоцвітими культурами набагато менше клопоту.

Прекрасного результату можна досягти, висіваючи навесні ріпак (120 г на 1 сотку) і заорюючи його в липні-серпні. Зелена маса становить у цьому випадку 150-200 кг на 1 сотку. Майже такий самий ефект дає редька олійна. Але в неї є ще одна безперечна перевага перед іншими культурами – скоростиглість. Запахувати олійну редьку можна вже через місяць її вегетації. 

Перспективними сидератами можна вважати озимі форми суріпиці. Висівають ці рослини наприкінці серпня, а навесні наступного року – заорюють. У цьому випадку ми використовуємо сонячну енергію осіннього та ранньовесняного періодів.

У молодих садах із незатіненими міжряддями після заорювання сидератів можна ще виростити врожай картоплі та овочів.

Досвід проміжних хрестоцвітних посівів відомий і за кордоном. Зокрема, у Німеччині таким чином збагачують супіщані ґрунти. Урожайність зернових у таких полях за п'ять років зросла з 3,8 до 5,4 т/га. 

Але цим не обмежуються переваги сидеральних культур. Перевірено практично, що сидерати є санітарами ґрунту. Так, редька олійна, висіяна біля плодового саду площею 4 га, повністю придушила розвиток бур'янів, утворивши щільний травостій.

Після посіву хрестоцвітих значно збільшується кількість ґрунтових мікроорганізмів, активізується їхня діяльність. Зокрема, корисних мікроорганізмів стає у 3-5 разів більше, ніж після посіву жита. 

Однак робота мікроорганізмів залежить також від температури навколишнього середовища. Влітку їхня активність набагато вища, ніж восени. Тому запахування або перекопування зеленої маси краще приурочити до теплих місяців (середньодобова температура – 15 °С).

Широко відомі випадки недостатнього розвитку та низької продуктивності культур при вирощуванні їх на тому самому місці, незалежно від ступеня удобрення ґрунту. 

Одна з основних гіпотез – отруєння, викликане накопиченням у ґрунті речовин, що виділяються рослиною та отруйних для неї самої. Це явище назвали втомою ґрунту. Чим старше дерево, тим більше шкідливих хвороботворних організмів, що паразитують на ньому, і ґрунт біля нього стає поганим середовищем для росту. Цей процес посилюють несприятливі умови.

Застосування сидератів та збагачення їх видового складу допомагає змінити на краще тенденцію накопичення шкідливих речовин.

Внесення нового компонента у вигляді сидеральних культур не лише збільшує вміст гумусу, а й знімає втому ґрунту під садовими культурами. Так, дерева персика дуже вимогливі до надходження фосфорних добрив, за нестачі їх плоди обсипаються. До того ж дуже активний ріст персикових дерев сприяє підвищеному надходженню в ґрунт кореневих виділень, що унеможливлює посадку молодих дерев на місце старих без заміни ґрунту.

При використанні сидеральних культур кожні 2-3 роки можна підсаджувати молоді рослини в старі насадження, замінюючи ґрунт тільки в посадкових ямах об'ємом не менше 1,5 м³. 

Багаторічні досліди підтвердили позитивний вплив посівів хрестоцвітих – утворюється захисний зелений покрив, який забезпечує структурованість та зрілість ґрунту. Мікроелементи та органічні речовини сидеральних добрив активно включаються в кругообіг речовин у ґрунті, запобігають його ерозії та знімають втому. 

Ірина Кудренко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com