Без таємниць: все, що потрібно знати про огірок

Огірок (Cucumis sativus L.) – однорічна трав'яниста рослина родини Гарбузові.

Вегетативні органи. У переважній більшості випадків стебло огірка – ліана. За цією ознакою сорти умовно поділяють на короткоплетисті (до 90 см), середньоплетисті (90-150 см) і довгоплетисті (понад 150 см). Також існують дуже короткоплетисті форми із довжиною головного стебла до 30-40 см і кущові – до 10 см. За ступенем розгалуження стебла розрізняють одностеблові, тобто, нерозгалужені, середньо- і сильнорозгалужені.

Листя у огірка черешкове, опушене, п'ятикутно-округле, з виїмкою в місці прикріплення черешка. Перше листя на стеблі розміщене супротивно, наступне чергове. Ширина листа у різних сортів від 10 до 30 см. Починаючи з 3-4 вузла, на ліані формуються вусики.

Коренева система формується як з розгалужень головного кореня, так і з придаткового коріння, що відростає від стебла вище кореневої шийки, яку підгорнули вологим ґрунтом. Коріння розходиться від головного кореня в горизонтальному напрямку в радіусі 1-1,5 м. Основна їхня маса рідко поглиблюється більше ніж на 25-30 см. 

Квітки. Зазвичай огірок однодомна рослина, утворює одностатеві квітки, тобто маточні (жіночі) і тичинкові (чоловічі, їх ще називають пустоцвітом, тому що з них не можуть утворитися плоди), і ті та інші розміщуються на одній рослині. Чашечка і віночок у квіток всіх типів п'ятилопатеві. Дзвониковий віночок має п'ять жовтих пелюсток, які зрослися на третину довжини. Жіночі квітки, як правило, розміщені по одному у вузлі, чоловічі та двостатеві квітки – суцвіттями. Суцвіття – стислий завиток, тому квіти розпускаються по черзі.

У відкритому ґрунті цвітіння скоростиглих сортів огірка починається через 30-40 днів після сходів, у пізньостиглих – через 45-60 днів.

Пізньостиглі сорти починають цвісти тичинковими квітками, а через 5-10 днів на бічних пагонах з'являються маточні квітки. Прищипка головного стебла над п'ятим листом, що тільки що сформувався, прискорить розгалуження і відповідно появу маточних квіток. У гібридів і скоростиглих сортів цвітіння починається з маточних квіток або розкриваються і маточні і тичинкові квіти одночасно. Таким рослинам прищипка не потрібна. 

Квітки розкриваються вранці. Рильця маточних квіток готові до сприйняття пилку ще за 1-2 дні до розкриття віночка. Пилок тичинкових квіток дозріває також заздалегідь і зберігає життєздатність протягом 3 днів, хоча найбільш життєздатний у перші години цвітіння. 

• Перенесення пилку з тичинкових квіток на приймочки маточних квіток здійснюється комахами, переважно бджолами. У польових умовах приблизно в третині випадків комахи запилюють товкачі пилком з тієї ж рослини – відбувається самозапилення.
• Інші дві третини рослин запиляються перехресно, тобто пилком іншої рослини.

Запилення відбувається в основному в ранкові години, коли найбільш активні комахи-запилювачі. Квітки добре пристосовані до їхнього залучення: розкриваються до сходу сонця, пильовики лопаються, не чекаючи повного розкриття віночка, саме в ранковий час аромат квіток найбільш сильний і приємний. 

Плоди. Запліднена зав'язь у сприятливих умовах росте швидко: спочатку інтенсивніше у довжину, потім у ширину.

Плід огірка – несправжня ягода, з трьома насіннєвими камерами, яких насіння розміщується паралельними рядами. Рідко серед звичайних плодів зустрічаються чотирикамерні. При їх засолі та консервуванні ризик утворення порожнин більший, ніж у трикамерних.

Традиційний український огірок покритий великими рідкісними горбками, на кожному горбку по одному складному, з потовщеною основою, шипику. Плоди з гладенькою, без горбків, поверхнею мають прості малопомітні шипики. Є сорти з дрібнобугорчастими плодами, шипи на їхній поверхні змішані – складні та прості. Шипи бувають чорними, коричневими та білими. Колір шипів пов'язаний з кольором біологічно стиглого плоду, тобто з насінням, що визріло. Чорношипі плоди виростають у руді сім'яники, білошипі – у білі.

• За розміром плодів розрізняють короткоплідні, середньоплідні та довгоплідні сорти.
• Перші поділяють ще дві групи. До першої групи короткоплідних огірків відносять ті, зеленець яких не перевищує 11 см у довжину, у другій групі він не повинен бути довшим за 14 см.
• У середньоплідних огірків довжина зеленця не більше 25 см, у довгоплідних — більше 25 см. Середні та довгі огірки характерні для тепличних сортів і використовуються, як правило, як салатні, тобто у свіжому вигляді.

Гарантія смакових якостей свіжих плодів огірка пов'язана з відсутністю гіркоти у них. 

Гіркота у тканинах огірка визначається наявністю алкалоїду кукурбітацину. У вегетативних органах, особливо в сім'ядольних та справжніх листках, він присутній майже завжди, у плодах може з'явитися, коли їх ріст гальмується несприятливими умовами середовища. 

Вивчивши генетику цього явища, селекціонери створили форми огірка, які не виробляють кукурбітацин взагалі, отже, їх плоди не можуть стати гіркими за жодних умов. 

На основі цих форм створені всі сучасні гібриди для захищеного ґрунту, чимало їх вже й для відкритого ґрунту.

• У короткоплідних сортів вже через 2-3 дні зав'язь сягає 3-5 см завдовжки – це пікуль. Ще за кілька днів плід виростає до 5,1-7 ​​см – це корнішон першого порядку. І ще через два дні – до 7,1-9 ​​см – корнішон другого порядку. До розміру зеленця (трохи більше 11-14 см) зав'язь доростає через 7-12 днів після запліднення.

Сорти з такими параметрами плодів відносять до групи корнішонних. Короткоплідні огірки, звичайно ж, придатні для споживання у свіжому вигляді, але їх найзручніше використовувати для консервування та засолення. При консервуванні та засолі в корнішонах не утворюються порожнечі. Вони, як правило, мають щільну хрумку м'якоть і ніжнішу шкірку, ніж зеленці, та й виглядають у переробці значно апетитніше. Але прибирати їх потрібно частіше, щоб не допустити переростання. Через ніжну шкірку вони менш транспортабельні в порівнянні з зеленцями і швидше в'януть. 

У всіх товарних плодах насіння має бути дрібним, а насіннєві оболонки ніжними. Діаметр товарного плоду не повинен перевищувати 5 см. 

Що більше плодів на рослині, то повільніше вони ростуть. Видалення навіть одного посилює ріст решти, кожен незнятий огірок затримує ріст інших.

Подальший ріст плодів протікає повільніше. Від фази зеленця до повного дозрівання насіння у насіннєвому плоді він вимагає тепла, яке забезпечує сума середньодобових температур повітря 700-1500 °С. В умовах відкритого ґрунту цей період триває місяць-півтора. За цей час насінник збільшується в 1,5-2 рази, зелене забарвлення змінюється на характерне для насінників даного сорту, може з'явиться і сітка тріщин, малюнок якої також є сортовою ознакою.

• Дозрівання насіння супроводжується його наливом та здерев'янінням насіннєвих оболонок.
• Маса 1000 сухого визрілого насіння огірка повинна бути не менше 16 г, у сортів для відкритого ґрунту зазвичай буває 20-25 г.
• Кондиційне насіння огірка повинно мати схожість не нижче 85%.
• Якщо його вологість не більше 10%, воно добре зберігає посівні якості протягом 5-8 років.

Якщо плоди утворюються без насіння, це партенокарпічні плоди. Явище партенокарпії у огірка спадкове. 

Партенокарпічним сортам та гібридам не потрібні запилювачі, щоб отримати врожай. Тому вони найкращі при тепличному вирощуванні огірка. Останнім часом їх стає дедалі більше серед гібридів для відкритого ґрунту.

Такий огірок продовжує утворювати плоди, коли комахи-запилювачі неактивні, наприклад, у дощову та похмуру погоду.

Цікаво, що в несприятливих для запилення та запліднення умовах партенокарпічні плоди можуть утворюватися і у деяких бджолозапильних сортів та гібридів. 

У огірка зрідка спостерігається ще одне відхилення у розвитку плода – апоміксис. Якщо нормальним є утворення насіння із заплідненої яйцеклітини, то при апоміксисі плоди з насінням утворюються без попереднього злиття спермію пилку з яцеклітиною маточки. 

Євгенія Непорожная 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com