Чарівна азіатка: китайська вишня та її гібриди в Україні

На Сході як плодову культуру здавна вирощують несправжню вишню, або хибновишневу, відому як китайська вишня. Самі китайці називають її ін-тао, чжу-ін, чжу-го, а японці – сина мідзакура.

Китайська вишня має широкий природний ареал. Вона зростає на півдні, у центрі, на сході та північному сході Китаю. 

Плоди її вживають у їжу у свіжому вигляді на десерт, використовують для переробки. Квітки вишні китайці солять, а також кладуть у чай. Листя та плоди застосовують як барвник.

Сорти вишні та черешні сильно страждають від кокомікозу – грибного захворювання, яке проявляється на листі у вигляді дрібних темно-бурих плям. Заражене листя жовтіє і опадає, що послаблює дерева.

Китайська вишня – донор стійкості до цього захворювання. Таким чином, китайська вишня та кращі гібриди її з вишнею звичайною становлять інтерес для садівників у якості підщепі, донору стійкості до коккомікозу і як нова плодова культура. 

З'явившись у Європі, китайська вишня не викликала особливого інтересу у садівників, тому що програвала за якістю плодів традиційним європейським вишням та черешням.

Вчені використовували її для схрещування з європейською черешнею не так для створення нових помологічних сортів, як у селекції слаборослих підщеп. Перша така середньоросла підщепа Колт була створена в 1958 р. в Англії на Іст-Моллінгської дослідної станції в результаті схрещування черешні і вишні несправжньої. Її пропонували використовувати для зниження висоти щеплених дерев черешні, проте випробування у різних кліматичних умовах, у тому числі в Україні, дали неоднозначні результати. Низькорослість щеплених дерев не була вираженою, а підвищена вологолюбність і недостатня зимостійкість нової підщепи не дозволили їй перевершити традиційні підщепи, найкращі за врожайністю та якістю плодів.

Проте роботи зі створення нових підщеп на основі китайської вишні продовжуються. Сьогодні за кордоном користується популярністю підщепа Піку 3, створена в 1972 р. (селекція співробітників Інституту Дрезден-Пільніц в Німеччині. Вона невибаглива до ґрунтових умов, знижує висоту щеплених дерев черешні на 20% і прискорює їх вступ у плодоношення.

В Іст-Моллінгу продовжуються роботи з селекції підщеп з використанням східноазіатських видів вишні. У ході схрещування сорту вишні звичайної Елмер з вишнею помилковою отримані гібриди серії С-39. В умовах Артемівської дослідної станції розсадництва гібриди цієї серії виявилися недостатньо зимостійкими та сильно постраждали у суворі зими, коли температура повітря опускалася до – 34,6 °С.

Найбільш стійким виявився гібрид С-39-1. Щеплений на антипці, він у п'ятирічному віці досяг висоти 2,7 м (тоді як одновікові дерева черешні в аналогічних умовах виросли до 3,8 м). Листя на молодих пагонах велике, видовжено-еліптичне до яйцевидного, із загостреною верхівкою, двоякопильчасте до городчатого, зверху темно-зелене, блискуче, розміри 12-16 на 6-8 см. Квітки по 1-2 в пучках, білі. Плоди плескато-кулясті, 1,5-2 см в діаметрі, яскраво-червоні, масою 3-4 г, дозрівають у першій половині червня. Соковиті, приємного смаку, схожі на вишні-аморелі або черешні-гінь, розміри такі ж, як у сортів звичайної вишні. Під червоною шкіркою прихована жовта солодка м'якоть. Гібрид С-39-1 можна вирощувати для смачних плодів.

Оригінальність китайської вишні та її гібридів з вишнею звичайною полягає в здатності розмножуватися здерев'янілими живцями.

• Оптимальний термін заготівлі живців – період листопада.
• Нарізати на живці слід добре визрілі пагони товщиною 6-8 мм. Товстіші або тонкіші укорінюються гірше.
• Гострим ножем або секатором пагони розрізають на живці довжиною 20-25 см, які потім зв'язують в пучки і обробляють хімічними стимуляторами коренеутворення, наприклад, індолілмасляною кислотою (50-100 мг на 1 л води) або індолілоцтової кислотою (200-30 л) ) протягом 12-24 годин.

В принципі, обробку стимуляторами можна і не проводити, тому що на живцях китайської вишні і без неї утворюється сильний каллюс.

• Живці витримують в кімнатних умовах, помістивши нижніми кінцями у вологий субстрат, що аерується (пісок, вермикуліт, тирса).
• При температурі близько 20 ºС вже за два тижні можна помітити утворення каллюсу, з якого згодом з'являються корінці. 

Щоб запобігти передчасній появі коріння, живці з каллюсом переносять у холодний підвал з температурою близько 0 ºС. Всю зиму стежать за вологістю субстрату, не допускаючи його пересихання та перезволоження, контролюють температурний режим.

Зручний спосіб зберігання без застосування субстрату, при якому живці після обробки стимуляторами коренеутворення поміщають у поліетиленові мішки і зав'язують їх. Це дозволяє уникнути підсихання живців. У прозорих мішках зручніше контролювати процес каллюсоутворення. У разі вологої атмосфери він може спостерігатися і на верхніх кінцях живців.

У перші дні польових робіт живці висаджують у заздалегідь підготовлений ґрунт на всю довжину, залишаючи одну бруньку зверху. Живець висаджують вертикально, верхній кінець підгортають невеликим земляним валиком або мульчею, який з часом повинен осісти і оголити верхню бруньку. 

Догляд після посадки полягає у боротьбі з бур'янами, зрошенні та підживленнях. 

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора