Зелене живцювання за термінами виконання припадає на кінець травня-червень, що дозволяє збільшити кількість посадкового матеріалу необхідного сорту.
Цей спосіб дозволяє швидко отримати саджанці цінних і особливо дефіцитних сортів, оскільки виноград впродовж усієї вегетації формує зелені пагони, які можна зрізати для розмноження.
Тут же доречно відзначити і недоліки зеленого живцювання:
- цей спосіб вимагає спеціально обладнаного приміщення і ретельного догляду за саджанцями. А значить, необхідні більші витрати праці, ніж при розмноженні винограду іншими способами (наприклад, здерев'янілими чубуками);
- в перший рік вегетації неможливо отримати товарні саджанці, вони хоч і вкорінюються, але визрівають погано, а тому для їх дорощування потрібен ще один сезон.
У промислових умовах для зеленого живцювання використовують парники, теплиці, плівкові укриття з туманоутворюючими установками. Оскільки в домашніх умовах все це застосувати неможливо, краще використовувати наступну технологію зеленого живцювання.
Беруть пластикову прозору пляшку з-під будь-якого напою, зрізають її на 3/4. Утворені ковпаки від 1,5 і 2-літрових ємностей міняють один з одним місцями, щоб вони зручно надягалися на зрізані пляшки. Потім заповнюють імпровізовані контейнери субстратом – до половини ґрунтосумішшю, багату на органіку, легкого механічного складу, а зверху насипають шар чистого піску (5-8 см). Виставляють емності на вікно південній орієнтації.
Зелене живцювання починають з зелених пагонів, які розвиваються з заміщаючих вічок, що конкурують з основними.
Коли вони досягають 8-10 см в довжину (3-4 листочка і коронка), виламують їх, 1-2 нижніх листка видаляють секатором, а на двох верхніх – наполовину укорочують листову пластинку. Потім одразу ж висаджують в стаканчик з субстратом з таким розрахунком, щоб зелений живець знаходився в піску на відстані 1 см від ґрунтосуміші.
Оптимальний термін зеленого живцювання – кінець травня - червень.
Раніше живцювати немає сенсу, оскільки ще не виросли зелені пагони, а пізніше (в липні-серпні) – можна, але відсоток укорінення живців буде дуже низьким.
Мабуть, це викликано тим, що тільки в травні-червні зелені пагони в достатній кількості містять біологічно активні речовини, що сприяють укоріненню. На це впливають також склад спектра сонячних променів, довжина світлового дня і інші фактори.
Трохи пізніше використовують для зеленого живцювання пасинки і не плодоносні пагони. Для цього нарізаютьо чубуки з одним міжвузлям і двома вузлами, нижній зріз роблять безпосередньо під вузлом, видаляючи при цьому лист з черешком і бруньку, верхній зріз – на 1-1,5 см вище верхнього вузла, наполовину зрізаючи листову пластинку, щоб зменшити випаровування.
Найкращим вважається живець з маленьким пасинком або сформованою брунькою в пазусі листа. Посаджений живець рясно поливають і накривають ковпаком, щоб створити високу вологість, необхідну для успішного вкорінення.
Не менш важливі для вкорінення освітлення і температура повітря. Освітлення повинне бути максимальним, а температуру потрібно підтримувати в межах 22-28 °С. Щоб підтримувати високу вологість повітря, потрібно 1-2 рази в день обприскувати живцювальник водою з ручного обприскувача.
При дотриманні всіх вищезгаданих умов через 12-15 днів на п'яті живця утворюється калюс – мозолисте тіло, з якого в подальшому (за рахунок продуктів фотосинтезу зеленого живця) відростають додаткові корені.
Через 1-1,5 місяця після посадки ковпак знімають, залишаючи саджанці рости в контейнері без укриття. Восени поливи скорочують до мінімуму, щоб краще визріла лоза. У листопаді на період спокою контейнери з саджанцями виносять в льох або інше прохолодне (8-5 °С) затемнене приміщення. А на початку лютого наступного року знову виставляють на підвіконня для дорощування.
Петро Мазур
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com