Сад у білих хмаринках: екзохорди у ландшафтному дизайні

В Україні вирощують чотири види екзохорди.

Екзохорда Жиральда (Exochorda giraldii Hesse) 

Кущ висотою до 5 м. Листя еліптичне, подовжено-яйцеподібне, цілокрає, іноді на кінці пильчато-зубчасте з червоними черешками. Квітки майже сидячі, білі до 4 см в діаметрі, в середині червоні, зібрані по 6-10 штук в суцвіття на кінцях пагонів. Рясно цвіте в квітні-травні. Плоди – збірні сухі листівки.

Природний ареал: Північно-Східний Китай. У культурі з 1897 року. У Західній Європі та Америці зустрічається рідко. В Україні – в ботанічних садах, зрідка – в міських насадженнях і на присадибних ділянках. Заслуговує більш широкого поширення. Посадковий матеріал рідко зустрічається у продажу.

У Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України (НБС) ця екзохорда цвіте з кінця квітня – початку травня, тривалість цвітіння – близько двох тижнів. Морозостійка, посухостійка. Насіння доброякісне, схожість до 100%. Ефектно виглядає в одиночних посадках і в композиціях з іншими рослинами.

Е. Королькова (е. Альберта) (E. korolkovii Lav. (E. albertii Rgl.)) 

Кущ висотою до 4 м, з ланцетним, еліптичним листям, довжиною до 10 см. Квітки білі, до 4 см в діаметрі зібрані (по 5-10 штук) в щільні кисті (довжина 3-8 см) на кінцях пагонів. Цвіте в квітні-травні.

Плоди грушоподібно-кулясті, 12-17 мм в діаметрі, дерев'янисті складні листівки; насіння якісне, в НБС добре розмножується насінням.

Природний ареал: Середня Азія, де утворює зарості на сухих схилах північної експозиції.

У культуру введена в Ботанічному саду в Петербурзі в 1878 році. Але до сих пір, незважаючи на високу декоративність, в культурі зустрічається нечасто, головним чином в ботанічних садах і дендропарках.

Е. Тянь-Шанська (E. tianschanica Gontsch.)  

Дуже близька до попередньої, але відрізняється більш дрібними квітками, менш густими, але довшими, ажурними кистями (до 13 квіток). Цвіте пізніше, ніж попередня.

Плоди також дрібніші – зазвичай 8-10 мм в діаметрі, лише окремі бувають крупніше (але не більше 12 мм).

Природно виростає в Середній Азії (Чаткальский і Ферганський хребти). Утворює зарості в поясі горіхових лісів, на кам'янистих схилах, скелях.

У культурі поширена не дуже широко (окремі ботанічні сади та дендропарки). В НБС показала себе як зимостійка, посухостійка рослина, добре розмножується насінням. Дуже декоративна під час цвітіння.

Е. ґроновидна = е. великоквіткова (E. racemosa Rehd. = E. grandiflora (Hook.) C.K. Schneid.) 

Кущ висотою 3-5 м. Листя довжиною до 6 см, подовжено-яйцеподібне, еліптичне, загострене, цілокрає або на кінці зубчасте, знизу світліше, ніж зверху. Квітки 4-5 см в діаметрі, по 6-10 в кистях, білі, їх пелюстки поступово звужуються в нігтик. Плоди широко-грушоподібні, довжиною 1-1,3 см.

Природно виростає в Західному Китаї. У культурі з 1849 року. 

Досі, незважаючи на високу декоративність під час цвітіння (в травні, впродовж двох тижнів), зустрічається тільки в ботанічних садах України. В умовах інтродукції (НБС) росте досить повільно. Світлолюбна, посухостійка, зимостійка, газостійка рослина. Насіння дає якісне, добре розмножується насінням. Стійка до шкідників і хвороб, як втім, і всі інші екзохорди, лише іноді спостерігався моніліоз, вертицильозне в'янення. Боротися з цим потрібно, вирізаючи і спалюючи пошкоджені пагони, обприскуючи кущі бордоською рідиною та іншими фунгіцидами. 

Андрій Бабицький Надія Трофименко 

© Журнал "Огородник" 

Фото: автора