Літо на десерт: пізні сорти груш

Завдяки розвитку технології зберігання плодів в холодильниках і камерах з регульованим газовим середовищем зараз пізні сорти груш можна зберігати до весни і всю зиму подавати до столу свіжими. Тому груші є в продажу цілий рік. Але в звичайному побуті складно завести промислову холодильну установку. 

Щоб груші довго зберігалися в домашніх умовах, необхідно підбирати сорти, які можуть визріти в нашому кліматі, дотримуватися правильної агротехніки при вирощуванні, вчасно збирати врожай.

Дерева таких сортів висаджують на найтепліших і добре освітлених ділянках, а урожай знімають в максимально пізній термін – в першій половині жовтня.

• На відміну від яблук, груші не можна зберігати при температурі нижче 0 °С – на морозі вони швидко чорніють і втрачають товарні і смакові якості.
• У більшості десертних сортів досить ніжна шкірка, яка пошкоджується від грубого механічного впливу, тому з плодами слід поводитися обережно – перекладати з місця місце акуратно, вручну.
• Перед вживанням плодам пізніх сортів необхідно дозріти, для цього їх дістають з прохолодного сховища (погребу, комори) і на 3-5 днів залишають в теплому приміщенні, де підтримується температура від 14 до 18 °С. Після дозарювання у плодів з'явиться властивий тому чи іншому сорту смак і аромат.

Які ж сорти груш зимового терміну стиглості найкраще вирощувати українцям, щоб в морози ласувати свіжими соковитими плодами?

Бере Арданпон – старовинний бельгійський сорт, його вирощують в садах Європи близько 300 років.

Він дуже популярний у садівників з південних областей України, але в міру потепління клімату поширюється і в регіони з більш суворими зимами. У незначній мірі уражується паршею. Сумісний з айвовою підщепою. Дерева сильнорослі, з потужною середньо загущеною кроною. Щеплені на айві – більш компактні, рано вступають в плодоношення, вже на 3-4-й рік після посадки, формують одномірні плоди масою від 250 г, з чудовим смаком. Дерева, щеплені на сіянцях груші, починають плодоносити на 7-й рік після посадки, при цьому утворюють плоди довільного розміру.

Плоди цього сорту мають широко-грушоподібну форму, злегка ребристі і горбисті. Знімна стиглість настає на початку жовтня, споживча – в грудні, плоди зберігаються до кінця січня. Перед вживанням їм необхідно дозріти.

Еріка – сорт чеської селекції, отриманий в результаті схрещування сортів Президент Дроард і Бере Боск.

Має високу зимостійкість, стійкий до хвороб. Плодоносить регулярно, дуже урожайний. Дерева формують пірамідальну крону.

Плоди великі, маса 200-300 г, витягнуто-грушоподібної форми. Шкірочка жовто-зелена з невеликим рум'янцем. М'якоть світло-кремова, без кам'янистих включень. Смак десертний, винно-солодкий. Знімна стиглість плодів настає на початку жовтня. При температурі повітря в 2 °C можуть зберігатися до квітня без втрати смакових якостей. Товарність і транспортабельність у них дуже високі.

Анжеліс – сорт французької селекції, отриманий в результаті схрещування сортів Деканка зимова і Деканка дю Коміс.

Зимостійкий, невибагливий до умов вирощування, стійкий до бактеріального опіку. Відрізняється хорошою сумісністю з айвовою підщепою. Дуже врожайний і скороплідний. Дерева середньої сили росту. На айвовій підщепі вступають в плодоношення на 3-й рік після посадки.

Плоди великі, маса 200-280 г, широко-грушоподібної форми. Шкірочка тонка, жовто-зелена, покрита їржавим рум'янцем. М'якоть соковита і ніжна, тане в роті, ароматна. Смак приємний, кисло-солодкий.

Споживча стиглість плодів настає в першій декаді жовтня, плоди дозрівають на дереві. Період споживання триває до квітня.

Стрийська – один з кращих сортів груші вітчизняної селекції, отриманий В. П. Копанем в результаті схрещування сортів Бере Гарді і Парижанка.

Дуже врожайний.  Дерева середньорослі, з компактною кроною. Гілки відходять від центрального провідника під прямими кутами, що дуже зручно для формування. Рослини рано вступають в плодоношення – на 4-5-й рік після посадки.

Плоди великі, середня маса 250 г (на айвовій підщепі до 500 г), вирівняні, класичної грушоподібної форми. Шкірочка жовто-зелена з легкою "їржею", без рум'янцю. М'якоть масляниста, ароматна. Смак приємний, солодкий з легкою «кислинкою».

У Стрийської є всього один недолік – занадто чутливі і ніжні плоди, вони пошкоджуються навіть від натискання пальцями. Тому при транспортуванні до них  необхідно ставитися дуже дбайливо.

Бере київська – класичний сорт вітчизняної селекції, отриманий І. М. Ковтуном в Українському НДІ садівництва в результаті схрещування сортів Лісова красуня та Олів'є де Серра.

Зимостійкий, посухостійкий, придатний для вирощування в північних регіонах країни, добре сумісний з айвою. Дерева сильнорослі, з широкопірамідальною середньо загущеною кроною. На айвовій підщепі ВА-29, яка зменшує силу зростання, більш компактні. Врожайність висока і регулярна.

Плоди великі, маса 170-280 г, одномірні, вирівняні, правильної грушоподібної форми, шкірка зелена з їржавим нальотом. М'якоть кремова, середньої щільності, ніжна, масляниста, соковита, ароматна. Смак приємний, кисло-солодкий.

Сорт Кучерянка отриманий В. І. Сайко на Придністровській дослідної станції садівництва в результаті схрещування сортів Олів'є де Серра і Микола Крюгер.

Порівняно невибагливий до умов зростання, зимостійкий, стійкий до парші та бактеріального опіку листя. Сумісний з айвовою підщепою. Дерева сильнорослі, з широкопірамідальною середньо загущеною кроною. Рослини, щеплені на сіянцях груші, починають плодоносити на 5-6-й рік після посадки. На айві – на 3-4-й рік (у них більш компактна крона).

Плоди великі, маса 220-290 г, широко-грушоподібної форми з усіченою верхівкою, горбисті. Шкірочка щільна, в період знімної  стиглості зелена, після дозарювання жовта. Споживання триває з грудня до лютого.

Сорт Яблунівська також отримано В. І. Сайко на Придністровській дослідної станції садівництва, в результаті схрещування сортів Абат Фетель і Деканка дю Коміс.

Зимостійкий, стійкий до парші та бактеріального опіку. Сумісний з айвовою підщепою. Дерева середньорослі, з широкопірамідальною кроною. Плодоношення рясне і регулярне. Рослини добре реагують на проріджування плодів, яке проводять для формування товарного врожаю.

Плоди великі, маса 220-270 г, широко-грушоподібної форми, з боковим кріпленням до плодоніжки (як у сорту Маргарита Марілен), шкірка з ошатним рум'янцем на третині поверхні. Смак приємний. Знімна стиглість настає на початку жовтня, споживча триває з листопада до березня.

Етюд Київський отриманий В. П. Копанем на Львівській дослідній станції садівництва в результаті схрещування сортів Бере Гарді і Жозефіна мехельнська. 

Зимостійкий, стійкий до грибних хвороб. Дерева сорту формують середньорослу  округлу крону.

Плоди кубареподібної форми, середня маса 180-190 г, найбільші можуть досягати 300 г (на айвовій підщепі). Шкірочка середньої щільності, суха, повністю "їржава", в період знімної стиглості сірувато-зелена, після дозарювання набуває жовтого забарвлення. М'якоть насиченого кремового кольору з жовтуватим відтінком, соковита і ніжна, без кам'янистих включень, із запашним ароматом. Смак приємний, кисло-солодкий. Період споживання плодів – з грудня до середини січня.

Є й інші гідні сорти груші зимового терміну дозрівання як вітчизняної, так і зарубіжної селекції. Наприклад, класичні сорти Олів'є де Серра, Деканка зимова, Парижанка, новинки – Давид, Амфора, Леся, Бланка, Сапфира, Конкорд і багато інших.

Важливо пам'ятати, що не всі визнані сорти можуть рости і визрівати в наших кліматичних умовах.

Сорти Абат Фетель, Христианка, Деканка дю Коміс і інші у нас вимерзають або дають дрібні і позбавлені смаку плоди. Урожай цих «вередух» привозять до нас на продаж з інших країн, з теплим і більш сприятливим для них кліматом, тому плоди зазначених сортів краще купувати, ніж вирощувати.

Петро Мазур 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com