Американка в наших садах: аронія. Агротехніка, розмноження культури, цілющі якості плодів

Близько 1700 р. аронія була введена в культуру як декоративний кущ, завдяки привабливості квіток, плодів і листя. В кінці XIX століття І. В. Мічурін отримав з невідомого джерела в Німеччині великоплодну форму, що представляла господарський інтерес, і використовував її в селекційній роботі.

Культивована в Україні аронія чорноплодна – нащадок мічурінських рослин. Деякі вчені пропонують вважати її окремим видом, під назвою аронія Мічуріна.

Харчова цінність і цілющі властивості плодів аронії дуже високі, офіційна медицина визнає, що вони унікальні за своїм вітамінним складом: містять біологічно активні речовини – солі магнію, марганцю, міді, кобальту, фосфору, йод, вітаміни С, B₁, В₂, В₆, Е, К; РР, провітамін А, а головне їхнє багатство – вітамін Р (рутин), який в поєднанні з аскорбіновою кислотою забезпечує міцність і еластичність капілярів, запобігаючи крововиливу.

Плоди цієї культури – дуже цінний лікувальний і профілактичний засіб.

Завдяки високому вмісту захисних сполук вони зв'язують і виводять з організму радіоактивні кобальт і стронцій.

Аронію успішно застосовують при кровотечах, недокрів'ї, гастриті, хворобах щитовидної залози і гіпертонії.

• Згідно з рекомендаціями медиків, для нормалізації тиску досить з'їдати 3 рази в день по 100 ягід за півгодини до їди. Курс лікування 2-4 тижні, залежно від стану здоров'я.

Плоди аронії благотворно впливають на обмін речовин, збуджують апетит, збільшують травну силу шлункового соку і дуже корисні при серцево-судинних захворюваннях, коли різко змінюється судинна проникність.

При підвищеному згортанні крові до аронії слід ставитися з обережністю. 

Розмножують аронію переважно насінням. Це найбільш зручний і ефективний спосіб, бо насіннєве потомство майже повністю ідентичне материнській рослині.

• Найкраще проводити посів восени, свіжозібраним насінням, яке проходить стратифікацію в природних умовах.
• Насіння висівають в ґрунт на глибину 1-1,5 см наприкінці вересня – початку жовтня.
• На початку травня з'являються перші рясні сходи.
• Догляд за ними полягає у своєчасній прополці, розпушуванні і регулярному поливі.
• Якщо посіви загущені, то їх проріджують, залишаючи відстань між рослинами 2-3 см.
• При весняному посіві необхідно провести стратифікацію (протягом 3-4 місяців при температурі 3-5 °С).

З вегетативних способів розмноження підходять практично всі:

зеленими живцями, здерев'янілими живцями, горизонтальними і вертикальними відводками, кореневими і стебловими нащадками, діленням куща, а також різними способами щеплення на горобину звичайну, глід, грушу.

В умовах аматорського садівництва найчастіше застосовується розмноження кореневими нащадками. Вони утворюються навесні на деякому віддаленні від центру куща, восени їх можна викопувати і використовувати для посадки.

У розплідниках для отримання вегетативного кореневласного посадкового матеріалу застосовують розмноження живцями. Використовують зелені живці з двома бруньками або здерев'янілі живці.

Особливий інтерес представляє окулірування або щеплення живцем на горобинову підщепу для отримання малогабаритних дерев з штамбом різної висоти. На відміну від багатоствольних кущів, які з віком сильно розростаються і потребують регулярного проріджування, щеплені деревця займають менше місця, за ними простіше доглядати. Щеплення роблять на висоті до 1 м або нижче. 

У невеликому саду досить мати один кущ або прищеплене дерево аронії.

У промислових насадженнях аронію доцільно висаджувати загущено, наприклад, за схемою 2×1 м. Приблизно через п'ять років, коли кущі розростуться, половину рослин викорчовують через одну, забезпечуючи кущам, що залишилися, площу живлення 4×2 м. В подальшому, при необхідності, можна провести додаткове проріджування, довівши схему розміщення рослин до 4×4 м.

Щеплені штамбові рослини висаджують за схемами 2,5-4 × 1,8-2 м.

Аронія віддає перевагу легким, помірно кислим суглинним ґрунтам. На важких, родючих ґрунтах інтенсивно ростуть пагони, що  шкодить врожайності. Це вологолюбна культура, але перезволожені грунти непридатні для її вирощування. Світлолюбна, але при цьому схильна до надмірного загущення.

Щоб підтримувати доступ сонячного світла до центру крони, аронію необхідно щорічно обрізати.

При формуванні куща залишають максимум 10-12 сильних пагонів, видаляючи зламані, старі (старше 7 років) і слабкі гілки.

У старих, загущених насадженнях, починаючи з 10-11-річного віку, кожні п'ять років проводять омолоджуючу обрізку. Рослини обрізають на рівні ґрунту, що призводить до появи рясної порослі, після чого формування куща починають заново – молоді пагони проріджують, залишаючи не більше 10-12.

Цвіте в травні-червні. Пізнє цвітіння оберігає аронію від пошкоджень весняними заморозками.

Плоди дозрівають в серпні-вересні. Врожай збирають після того, як плоди досягнуть типового забарвлення. Пізній збір покращує їх якість: збільшується цукристість, знижується терпкість. Обривають їх без плодоніжок. Вони мають гарну транспортабельність і лежкість. Урожай з куща становить 3-10 кг. 

Насіннєве потомство аронії, на відміну від більшості плодових культур, мало відрізняється від материнських рослин, тому промислові плантації закладають сіянцями.

За кордоном виділені сорти аронії чорноплідної, що відрізняються гарною врожайністю і великими плодами. 

Розмножують їх  вегетативно: Арон, Ахонен, Белдер, Веніса, Вікінг, Галіцьянка, Грандіфолія, Дарбровіце, Зеріна, Кархумякі, Кутно, Макрофілла, Надзея, Нова Вес, Неро, Отем Мейджік, Рубіна, Хаккія, Хугін, Чорноока, Егерта, Елата, Естланд.

Цікавим є сорт сорти аронії селекції В. М. Меженського Всеслава. 

Володимир Меженський 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора