Спаржева «модниця»: особливості вирощування квасолі за ЕМ-технологією

Знайома африканка 

Батьківщина спаржевої квасолі – тропіки Південної Америки. З давніх давен її вирощували в Китаї, а сьогодні широко культивують у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Розрізняють кущові, напіввиткі і виткі сорти спаржевої квасолі.

У кущових довжина пагона досягає всього 25-45 см (як правило, ранні кущові сорти швидко віддають одноразовий урожай), у напіввитких – 1,0-1,5 м, а у витких - 2-5 м.

Витким та напіввитким сортам потрібна шпалера, тому їх часто «підселяють» до кукурудзи і соняшника.

Серед витких сортів багато високоврожайних, їх продуктивність незрівнянно вище, ніж у кущових, але при дотриманні всіх вимог агротехніки.

• Квітки у спаржевої квасолі бувають білі, кремові і фіолетові.
• Стручки – вузькі циліндричні або широкі сплюснуті.
• Плід – боби, розрізняють овочеві (лопатки без «пергаментного» шару і грубих волокон) і напівовочеві (малом'ясисті, швидко перестигають, з грубими волокнами, використовуються на зерно). За формою боби у різних сортів можуть бути прямими, вигнутими, шабле- або серпоподібними, зеленого, жовтого або фіолетового забарвлення.
• Насіння велике, ниркоподібне, зберігає схожість 2-4 роки.

Спаржева квасоля – теплолюбна самозапилювана рослина короткого дня.

Вона починає інтенсивно формувати плоди при тривалості світлового дня не більше 12 г. Отже, навесні, коли світловий день збільшується, можна висівати кущові сорти, які швидко віддадуть урожай. А ось високоврожайні сорти відрізняються тривалим періодом плодоношення, їх краще висівати в червні.

Зверніть увагу

Спаржева квасоля - хороший попередник для будь-яких культур на городі. Вона формує на коренях азотні бульби, які після скошування вегетативної маси служать чудовим добривом для ґрунту. Висіваючи на своїй ділянці спаржеву квасолю, ви отримуєте подвійний ефект: урожай лопаток або насіння і відмінне азотне добриво.

Особливості агротехніки

Хоча квасоля і служить свого роду добривом для інших культур, але сама віддає перевагу здоровому, родючому, багатому на гумус ґрунту з кислотністю, близькою до нейтральної (рН = 6,5). Ця культура не любить високих ґрунтових вод, а також холодних і кислих ґрунтів. Якщо ґрунт скупий, потрібно вносити перегній (1-5 кг на 1 м²).

При вирощуванні спаржевої квасолі слід дотримуватися сівозміни.

Хороші попередники для неї – кукурудза, огірки, томати, цибуля.

Не рекомендується висівати цю культуру після однорічних бобових (вика, боби, горох, маш, нут, сочевиця), а також поряд з багаторічними (люпин, люцерна та ін.), оскільки шкідники швидко переберуться на однорічну квасолю.

Квасоля – світлолюбна рослина, місце для неї краще вибирати сонячне. У тіні дерев або в недостатньо освітленій теплиці її урожай різко знижується.

Насіння спаржевої квасолі висівають в добре прогрітий ґрунт (температура не нижче 16 °С), коли мине загроза заморозків і похолодань. Хоча, судячи з перепадів температури в травні в останні роки, не завжди виходить вгадати відповідні терміни для її посіву.

В таких умовах можна висівати хіба що кущові сорти (на зерно), для них досить, щоб ґрунт прогрівся до 8-12 °С.

Оптимальна температура для росту і розвитку спаржі – 20-25 °С. Тривала дія зниженої (5-8 °С) температури сильно затримує розвиток сходів, при температурі -0,5 ... -1,0 °С вони гинуть.

Щоб забезпечити спаржеву квасолю необхідними поживними речовинами, рослини в період вегетації я підгодовую гумісолом або біохелатними добривами для овочів.

Як тільки починають зав'язуватися плоди, можна підгодовувати її калієм (зола). Для цього уздовж рядка ребром сапи роблю борозну, через друшляк насипаю в неї золу, присипаю землею і поливаю. Не забувайте, що зола – лужне добриво, а воно підходить не для всіх типів ґрунту.

Спаржева квасоля досить вологолюбна. Рослини комфортно себе почувають під мульчею. У дощове літо шар мульчі повинен бути максимум 5 см, в сухе – до 10 см.

Квасоля не виносить суховіїв. Для захисту її від вітрів можна посадити кулісу з кукурудзи або сорго.

Час сіяти!

Перша декада червня – ідеальний час для посіву напіввитких та витких сортів спаржевої квасолі другою культурою після збирання ранніх овочів.

Спочатку вздовж грядки роблю борозни завглибшки 10 см. На ділянках з мізерним ґрунтом додаю в них біогумус (100-500 г на 1 м²) і добре рихлю. Потім роблю лунки глибиною 5-8 см на відстані 30-50 см одна від одної і кидаю в них по одному насіннячку.

Якщо насіння здорове і не пошкоджене, в воді його попередньо не замочуйте.

Чому? Якщо похолодає, хробаки та їнші підземні мешканці поїдять молоденькі сходи (хоча багато хто з городників в таких випадках грішить на насіння), а ось сухі боби будуть спокійно лежати в землі і чекати свого часу.

Для захисту спаржевої квасолі від грибних хвороб і збагачення ґрунту поживними речовинами поливаю лунки з насінням розчином Триходерміну.

Потім проводжу по борозні торцем сапи – і лунки миттєво засипаються землею! А ось саму борозну не засипаю, оскільки ґрунт з неї в подальшому знадобиться для підгортання молодих рослин.

Порада: 

На своїй ділянці я вже встигла випробувати багато сортів спаржевої квасолі.

Але найсмачнішою і врожайною виявилася витка широколопаткова (1,5-2,5 см) квасоля сорту Грибна. Оскільки вона високоросла, як правило, вирощую цей сорт на шпалері або двометровій жердині. Пагони досягають в довжину 2-5 м, в залежності від родючості грунту, температури повітря і догляду. Щоб було зручніше поратися, на висоті 1,5-2,0 м завертаю верхівки пагонів на шпалеру або додаткову жердину. Врожай ніжної зеленої квасолі збираю щотижня з перших днів вересня і до самих морозів!

Як допомогти квасолі вирости здоровою

Спаржеву квасолю можуть вражати грибні, бактеріальні та вірусні хвороби. Однак навіть під час тривалих дощів моїм посадкам не страшні ні сіра гниль, ні антракноз, ні інші грибні хвороби.

Секрет простий:

протягом усього сезону квасоля отримує збалансоване харчування з ґрунту, оздоровленого Триходерміном і органікою.

Бура плямистість зазвичай легко переноситься дощем і вітром. Для профілактики вірусних та бактеріальних захворювань дотримуюся сівозміни, підтримую високий агрофон і щотижня підгодовую вегетуючі рослини розчином Триходерміну і Фітодоктора.

Якщо уберегти спаржеву квасолю від хвороб все ж не вдається, уражені кущі видаляю з грядки і спалюю.

Найпоширеніший шкідник цієї культури – квасолева зерновка.

Спочатку її личинки проникають в насіння, а вже там перетворюються в жуків. Цикл розвитку шкідника становить 35-60 діб, в залежності від температури повітря за сезон він дає 3-4 покоління.

• Якщо на посівах з'являється квасолева зерновка, в розчин для підгодівлі додаю біопрепарати (Актофіт, Бітоксибацилін або Лепідоцид).
• Як природних відлякувачів шкідливих комах поруч з квасолею вирощую базилік і фацелію.
• А щоб залучити корисних комах, в суміщених посадках з квасолею висіваю гірчицю (якщо на грядках немає хрестоцвітих блішок).

Таким чином, для вирощування спаржевої квасолі використовую тільки біотехнології. Хімічні препарати не застосовую ось уже тринадцять років. 

Одного разу з метою боротьби з зерновкою знищила всі пошкоджені кущі квасолі, але жуки все одно встигли заразити інші рослини. З літератури по городництву вичитала пораду, якою і скористалась – пошкоджене насіння поклала на зберігання в холодильник, а навесні перед посадкою замочила на 20 хв у воді (18 °С).

З тих пір жодного шкідника більше не помічала на посівах квасолі, але тепер про всяк випадок завжди зберігаю насіння квасолі в холодильнику.

Збір і зберігання врожаю

Лопатки спаржевої квасолі збираю вибірково щотижня, коли вони стають товстішими і змінюють забарвлення із зеленого на жовтувате. Зриваю їх з частиною квітконіжки, мию, підсушую, обрізаю квітконіжку і ріжу на шматочки 1-1,5 см. Нарізану квасолю на 15 хв. ставлю в пароварку або 5-10 хв. бланшую.Потім охолоджую, розкладаю в порційні zip-пакетики і відправляю в морозилку. Заморожена спаржа зберігає всі свої смакові і корисні якості, до того ж в такому вигляді її дуже зручно використовувати в їжу. 

Ліна Сахарнова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com