Головне дерево
У слов'ян особливо шанувалася тополя — потужне джерело енергії. Не дарма й зараз біоенергетики радять обійняти його ствол на кілька хвилин – втому як рукою зніме.
Усі дерева не можна було ламати, рубати без потреби: у їхніх зелених гілках, як вірили наші предки, селилися душі померлих.
Напередодні Трійці
У суботу слов'яни всім світом поминали предків. Спочатку – у церкві під час панахиди. Потім – на цвинтарях. Цікаво, що на цвинтарі, як правило, ходили молоді дівчата (у деяких регіонах Західної України чоловіків цього дня туди не допускали).
Вони упорядковували могили, висаджували квіти, прибирали траву.
Особливу увагу приділяли самотнім, покинутим похованням.
Існувало повір'я, що таким чином дівчата вимолюють собі у померлих довге життя на цьому світі.
Сльози по березі
У цей час усюди йшли приготування до свята. Будинки та храми прикрашалися молодою зеленню, квітами, гілками берези. На святкову Троїцьку літургію парафіяни поспішали з букетами з квітів та гілок.
Коли наприкінці служби зелень освячувалась, її слід було «оплакати» — стати на коліна і пропустити на листя хоч кілька сльозинок.
Зелень, освячену в церкві, приносили додому, нею прикрашали червоний кут з іконами, кілька стеблин підкидали худобі в корм, щоб та не хворіла.
На Слобожанщині корів, коней та кіз плескали цією зеленню — для захисту від хижаків.
Вінки, що плелися напередодні Трійці, зберігалися до Петрівського посту. За тим, як вони в'януть, визначався стан здоров'я їх власниці.
Іванна КУРОВЕЦЬ
Фото pixabay.com
Глянець