З нею не жартують: засоби захисту від картопляної молі

Основна кормова культура картопляної молі (Phtorimaea operculella Zell.) – картопля, але вона також харчується на помідорах, баклажанах, тютюні, перці і сміттєвих пасльонових рослинах (дурман, паслін чорний, нікандра фізалісоподібна та ін).

У місцях заселення картопляної молі виліт метеликів після перезимівлі починається наприкінці квітня - у травні, а наступних генерацій триває до листопада - грудня, максимальної чисельності досягає наприкінці серпня - на початку вересня перед збиранням урожаю.

Літ спостерігається впродовж доби, найбільш активний з 20 години вечора до 11 години ранку. 

Метелик молі дрібний, розмах його крил 12-16 мм. Голова та щупики світло-сірі, з жовтими лусочками, вусики темно-сірі. Передні крила широколанцетоподібні, коричнево-сірі, із затемненим внутрішнім краєм, жовтими лусочками та темно-коричневими штрихами, задні крила із втягнутим зовнішнім краєм та бахромою. 

У самців на задньому крилі розташована китиця з довгих волосків, що досягає майже середини крила.

Яйце овальне (ширина 0,3-0,4 мм, довжина 0,4-0,8 мм), перлово-біле, по мірі розвитку жовтіє або стає помаранчевим, перед відродженням гусениці – темно-сіре.

Життєдіяльність метеликів проявляється у досить широкому діапазоні температур – від 8 до 35 °C, що свідчить про їх високу екологічну пристосованість. При температурі 8-10 °C (коли імаго інших видів нерухомі) метелики картопляної молі спаровуються в перший же день після виходу з лялечок і через добу відкладають одне-три яйця на нижню сторону листя (рідше на черешки, стебла і неприкриті ґрунтом бульби) молодих рослин.

Плодючість самок – близько 100 яєць. Тривалість розвитку яйця – 3-15 днів. Гусениця гола, з первинними щетинками, доросла – довжиною 8-10 мм, щойно відроджена з яйця – 1,2 мм, найчастіше жовтувато-рожевого або сірувато-зеленого кольору, посередині спини – поздовжня смуга. Лялечка коричнева, довжиною 5,5-6,5 мм, знаходиться в сірувато-сріблястому шовковистому коконі.

Гусениці, що відродилися, тчуть з невеликих павутинок укриття, а потім проникають під епідерміс листа, шкірку бульби картоплі, що знаходиться на поверхні ґрунту, в плоди овочевих культур, проробляючи в них ходи.

Надалі гусениці харчуються всередині бульб та плодів 10-14 днів – у полі та 40-70 – у сховищі, поступово заповнюючи їх екскрементами. Одна гусениця робить 3-4 ходи, може переходити з листка на листок і на найближчі кущі. При висиханні бадилля гусениці переходять на бульби або інші рослини родини пасльонових, що вегетують.

Візуально картопляну міль можна виявити за характерними ознаками ушкоджень. 

• На листі баклажанів, тютюну, дурману звичайного, нікандри фізалісоподібної це міхурові міни, часто прозорі, які розташовані біля центральної або великих бічних жилок. Крізь прозорі стінки міни добре видно гусениці шкідника старшого віку. На листі картоплі та помідорів міни не такі помітні, стінки їх непрозорі. На листі перцю міни не виявляються.
• Сплетення листя павутиною, пошкодження стебел та пагонів найчастіше спостерігаються у верхівковій частині рослин. Виявляють їх по зігнутій верхівці пагона з сухим листям.
• У плоди гусениці впроваджуються знизу по чашолистках через плодоніжку, з вершини – біля оцвітини. Ці місця на плодах потрібно оглядати особливо уважно, на них помітні викиди екскрементів гусениць.
• Бульби картоплі в місцях застосування гусениць (поглиблення, тріщини, вічка) також позначені екскрементами.
• Якщо гусениці впроваджуються в бульбу, а потім роблять хід під самою шкіркою, вона поступово висихає, осідає та утворюється помітний рубець.
• При глибокому впровадженні сліди майже непомітні зовні, але всередині бульби пронизані звивистими ходами, заповненими екскрементами. У сильно пошкодженій бульбі може розвиватися понад 10 гусениць і всередині вона нагадує губку. 

Гусениця розвивається у 4 віках, у пошуках корму може голодувати 3-14 днів. Закінчивши харчування, вона залишає ці місця і йде на лялькування. Стадія лялечки триває 7-12 днів.

На півдні України в полі картопляна міль розвивається у 4-5 генераціях. Тривалість розвитку однієї генерації залежить від температури та становить у природних умовах 20-60 днів. При температурі 22-26 °C розвиток закінчується за 28-30 днів, при 18-20 °C – в середньому за 47 днів, при 12-15 °C – за 119 днів. 

Чисельність шкідника на початку кожного сезону низька, і в травні-червні шкідливість не виявляється. Однак по мірі  накопичення шкідника на початок серпня пошкодження бульб картоплі може сягати 90%.

При цьому істотне значення має стан бадилля та глибина залягання бульб у ґрунті.

Ушкодження бульб картоплі весняного терміну посадки при зеленому бадиллі становить 4-6,5%, а після усихання бадилля підвищується до 40-50%. Сильно ушкоджуються бульби, що знаходяться у поверхні ґрунту – до 85-90%, на глибині 5-10 см – 7-8%, а ті, що залягають глибше 10 см, – майже не пошкоджуються. 

Метелики дуже чутливі до запаху бульб картоплі та відшукують їх навіть під укриттям із мішковини. Під час збирання врожаю метелики можуть заселити яйцями не вивезену з поля картоплю протягом доби.

Картопляна міль розмножується не тільки в полі, а й у теплих (температура 10 °C і вище) сховищах, тому що у розвитку цього шкідника діапауза відсутня. У полях зимують гусениці та лялечки, що закінчили харчування, а в сховищах – шкідник усіх стадій розвитку.

Окремі особини, що залишилися в полі після збирання картоплі, при середній температурі повітря 12 °C можуть зимувати. 

Заходи боротьби 

♦ У боротьбі з картопляною міллю в зоні її поширення та в районах можливого проникнення необхідно суворо дотримуватися карантинних обмежень та виконувати комплекс організаційно-господарських, агротехнічних та винищувальних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію первинних вогнищ заселення. 

Заборонено ввозити бульби картоплі, плоди помідорів та інших пасльонових культур із районів, заселених шкідником.

Необхідно проводити систематичні обстеження посівів пасльонових культур та бур'янів – резерваторів шкідника в період вегетації, а також бульб та плодів у сховищах.

♦ У зонах потенційної та можливої ​​шкідливості, що охопили практично всю степову частину України та Закарпаття, з другої половини липня до жовтня за допомогою феромонних пасток проводять контрольне обстеження пасльонових культур, насамперед посадок картоплі. Пастки потрібно розміщувати по краю поля через кожні 100 м, бажано вздовж дороги (1 пастка на 5 га), прив'язуючи їх до дерев'яних кілочків, при цьому дно повинно знаходитися в горизонтальному положенні на висоті 40-50 см.

♦ Посадку картоплі необхідно здійснювати здоровими бульбами на глибину не менше 15 см. Доцільно вирощувати ранню картоплю, яка практично не ушкоджується шкідником.

♦ Поливати зрошувані ділянки потрібно переважно дощуванням, що забезпечує часткову загибель гусениць, які  відродилися, і не допускає оголення бульб.

♦ Необїідно регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби знаходилися під шаром ґрунту не менше 5 см. 

♦ Збирають врожай у стислий термін на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи його висихання. За 5-7 днів до збирання картоплі бадилля потрібно скосити. Викопані бульби, у тому числі некондиційні та дрібні, необхідно того ж дня вивезти з поля. Бадилля картоплі, а також пожнивні залишки інших пасльонових культур спалити, а поле продискувати і зорати на глибину 20-25 см. 

У жодному разі не можна викидати бульби і плоди, заражені картопляною міллю, в лісосмуги, оскільки, перезимувавши, шкідник наступного року знову заселить посіви пасльонових.

Хімічні та біологічні методи боротьби. У боротьбі з картопляною міллю використовують наступні хімічні препарати: арріво к. е. (0,1 л/га), данадим, 400 к. е., (2 л/га), децис, 2,5%, к. е. (0,2 л/га), золон 35, е. (1,5-2,0 л/га), шерпа, 25 к. е. (0,16 л/га). З біологічних препаратів ефективні бітоксибацилін та лепідоцид.

Обробки інсектицидами слід проводити одразу після виявлення метеликів шкідника, не чекаючи появи гусениць. 

Максимальна кратність обробки одним і тим самим інсектицидом не повинна перевищувати 2-3 рази. Повторні обробки інсектицидами здійснюють з інтервалом 10-15 днів, а біопрепаратами – 6-8 днів.

У зоні потенційної шкідливості картопляної молі початок літа метеликів реєструють у I-III декаді травня, що збігається з періодом виходу особин колорадського жука, що перезимували. Тому під час вегетації картоплі весняної посадки можна поєднувати винищувальні заходи проти обох шкідників.

На полях картоплі літньої посадки обробки проти жука колорадського припиняють задовго до збору врожаю, тому тільки перші 2-3 обробки проти картопляної молі поєднують з обробками проти колорадського жука. 

Крім цих обробок, слід проводити ще 1-2 обробки і проти картопляної молі, які припадають на кінець серпня - першу половину вересня, коли колорадський жук не виявляє шкідливості, а чисельність картопляної молі в природі досягає максимуму і підвищується ймовірність заселення бульб картоплі шкідником. У цей час боротьба з міллю набуває вирішального значення.

Щоб запобігти бульбам від заселення гусеницями, необхідно використовувати препарати із групи синтетичних піретроїдів. У наступний період до викопування бульб при збереженні високої активності літа метеликів і розвитку шкідника слід використовувати такі біологічні препарати, як бітоксибацилін і лепідоцид (норма витрати 3-4 л/га) з інтервалом між обробками в 6-8 днів. 

На помідорах, баклажанах, перці та тютюні застосування інсектицидів обмежено більшу частину періоду вегетації, тому боротьбу з картопляною міллю необхідно проводити переважно за допомогою зазначених біологічних препаратів. 

Боротьба з картопляною міллю у сховищах. Основний резерватор картопляної молі – сховище, в яке шкідник потрапляє з поля разом із бульбами картоплі та продовжує там подальший розвиток. Значна частина пошкоджених бульб загниває, втрати становлять 25-80%.

Активність розвитку та шкідливість картопляної молі на бульбах картоплі у сховищах залежать від температурного режиму зберігання. Для збереження бульб від пошкодження найбільш сприятливими є сховища з температурним режимом 3-4 °C. 

З метою профілактики доцільно проводити обробку бульб картоплі перед закладкою на зберігання біологічними препаратами лепідоцид та бітоксибацилін (0,3 та 0,5 л/т, витрата води – 80 л/т) за допомогою ранцевих обприскувачів різних типів. Якщо температура в сховищі 10-26 °C, ці біопрепарати забезпечують ефективність 80-100%. 

Ганна Ткаленко, Ольга Бакланова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com