Чому «плаче» сакура? Формуємо пониклу крону у декоративної вишні

У природі існують дерева, для яких характерна природня плакуча форма крони – це берези, верби, горобини, ясені, в'язи, граби, липи, яблуні, груші, сливи, шовковиці, карагани (жовта акація) та деякі різновиди кленів. «Плакучими» бувають і хвойні рослини – ялинки, модрини, ялівці. І цей довгий список, напевно, не повний, адже природа така різноманітна.

Втім, милуватися цим каскадом можна хіба що на березі річки або в гаю, тому що дерева всіх цих видів габаритні і займають багато місця.

Зате щеплені штамбові «плакальники» без проблем можна розмістити навіть у найменшому садочку. Вони будуть гарні як елемент міксбордера, і висадженими вздовж алеї, і як окраса парадного входу. Однак найчастіше їх висаджують у вигляді солітерів на відкритих ділянках або перед фасадом будинку.  При одиночній посадці найбільш явно проявляється витонченість крони, м'які лінії тонких гілок, що ніби безсило звисають, вносять у вигляд цих рослин елемент печалі.

Щеплені на штамб на різній висоті, вони чудово виглядають і в групах. Такі рослини можуть бути вишуканим навісом для відокремленої садової лави. Спадаючі гілки мимоволі спрямовують погляд униз, тому дерева з плакучою формою крони найбільш доречні у тих місцях, де потрібно сконцентрувати увагу глядача на нижніх частинах пейзажу. Органічно  розміщувати плакучі форми поряд з невеликою водоймою або струмком. Навіть з одного плакучого деревця  можна створити пейзажну картинку, розташувавши його на газоні.

«Плакучі» дерева цікавлять ботаніків та садівників здавна. Їх спеціально розшукують, пестують і розмножують переважно щепленням.

Такі рослини зазвичай не бувають великими. На жаль, вони менш довговічні, ніж їхні звичайні побратими. Зате вони напрочуд мальовничі і романтичні будь-якої пори року. Влітку пониклі, довгі, тонкі гілки, які майже лежать на землі, і ажурне  листя утворюють ефектний живий намет. Взимку завдяки тонкому малюнку гілок і витонченості контурів крони такі деревця мають значну декоративну цінність навіть без листя, особливо якщо пагони вкриті тонким шаром інею, а стовбур з коричнево-червоними гілками виділяється на білому снігу. 

Особливе місце серед плакучих форм займають квітучі рослини. Таким гідним прикладом може бути сакура.

Квітуча, вона незмінно приваблює погляди навіть байдужих до садівництва людей. Здалеку схожа на величезний букет –  вона виглядає справжнім дивом. Її стрункий стовбур ніби завершується фонтаном, рожеві, білі або малинові струмені якого, згинаючись, прямують донизу. Блискуче глянцем листя навесні майже не видно за масою ніжних квіток.

Японці називають рожевим снігопадом час відцвітання рожевої сакури, коли її пелюстки, опадаючи, немов у чудовому танці, вкривають землю ніжним пологом.

Дивлячись на сумний танець пелюсток щоразу замислюєшся, про що плаче сакура. У кожного своя відповідь на це запитання. До речі, парасолькові крони відрізняються від плакучих форм товщиною гілок і пагонів: останні більш тонкі, гнучкі і довгі. Для всіх плакучих форм характерний сильний ріст спрямованих вниз пагонів. Наприклад, у сакури довжина однорічного приросту може досягати 2,5 м і більше.

Сьогодні легко придбати саджанці будь-якого віку та розміру, але, як правило, вони недешеві. Якщо ви придбали такий саджанець, то скоро зрозумієте, що сама рослина навряд чи набуде тієї форми, яку ви собі уявляєте.

Як же формувати прищеплені на штамбі дерева із парасольковою та плакучою кроною? Як змусити рости вгору чи, навпаки, обмежити їх ріст? 

• По-перше, після посадки їм потрібно надавати строго вертикальне положення і підв'язувати до кілків, щоб їх не турбував вітер, оскільки коріння недавно висаджених рослин не мають достатньої якорності, штамб ще тонкий, а парусність крони велика. Це обов'язково і для рослин, що прижилися, адже взимку сніг збирається на кроні як на парасольці, і під його вагою штамб може зігнутися, нахилитися або навіть поламатися. Викривлені або нахилені деревця навряд чи будуть тішити погляд. Тому перші 2-3 роки у штамба обов'язково має бути опора. Краще встановити її при посадці, вбивши в основу ями рівний, на всю довжину штамба кілок і підв'язавши до нього рослини в кількох місцях. 

• По-друге, ростом дерева необхідно керувати із самого початку. Окрім використання стандартних агротехнічних заходів, потрібно уважно спостерігати за штамбом та своєчасно видаляти всі пагони, що з'явилися нижче місця щеплення, зрізуючи їх на кільце. Кореневу поросль, попередньо розкопавши до основи, теж необхідно видаляти, не залишаючи пеньків. 

• І по-третє, необхідна формуюча обрізка крони. Гілки не повинні ні «вистрілювати» вгору, ні торкатися землі. Штамб повинен добре проглядатися, а крона з роками ставати ширшою. Молоді деревця з щепленими плакучими і парасольковими кронами на 2-3-й рік після щеплення мають лише кілька відрослих гілок, що дугоподібно звисають до землі або більш-менш горизонтально стирчать у вигляді рогів. Завдання садівника — за кілька років сформувати широку живу парасольку. 

Захоплююче та надзвичайно творче заняття – сформувати крону дерева самостійно. Справа ця нешвидка, займе кілька років, але отримати форму унікальну, створену терпляче і вдумливо, набагато приємніше, ніж посадити готову рослину. Тут ви і художник, і архітектор, і будівельник в одній особі, і бачити, як живий організм гнеться, втілюючи вашу ідею,  – дивовижна річ.

Яким чином формують прищеплені на штамбі дерева із парасольковою та плакучою кроною?

Навесні кожну дугоподібну гілку обрізають на бруньку, розташовану в найвищій її частині та спрямовану назовні крони. Формування розгалужень у вигляді перевернутого канделябра розширить крону, тобто розсуне "дах" живої парасольки. Крім того, вкорочують, або вирізають на кільце гілки, що вертикально звисають униз. Це забезпечує хорошу видимість «ручки» парасольки. Зазвичай правильно сформована площина деревини дуже ефектно виглядає на рівному рельєфі. 

При правильному формуванні результат не змусить себе довго чекати, буквально за 3-4 роки сакура полонить витонченою формою і буйним цвітінням.

З віком плакучі форми потрібно обрізати не кожен сезон, а раз на кілька років, інакше рослини можуть втратити декоративність, адже їм потрібні час та сили на відновлення. 

Плакучі сакури розмножуються щепленням та відприсками.  

Найкращий спосіб – спеціальна обрізка. У низькоштамбової (1-1,2 м) щепленої плакучої сакури гілки відростають дуже швидко і лягають на землю. Подібні деревця в розплідниках коштують набагато дешевше, ніж щеплені на високих штамбах. Таке деревце можна успішно використовувати у якості  маточника для подальшого розмноження відприсками.

У середині літа, коли пагони «лягають» на землю, на корі пагонів, що підлягають укорененню, зіскаблюють верхній тонкий шар кори-лубу до камбію, тобто наносять «поранення». Це місце обкладають вологим перегноєм, обмотують  агроволокном, пришпилюють та засипають ґрунтом, залишаючи на поверхні лише верхівки пагонів. Щоб ґрунт не пересихав, мульчуюють будь-якою органікою і зрідка поливають. Там, де кора пошкоджена, через 1,5-2 місяці утворюється каллус із зачатками коріння у вигляді "просяних зерен". На зиму роблять утеплення з товстого шару опалого листя. Навесні, а ще надійніше – ранньої осені, відприски з землею, не оголюючи каллус із зачатками коріння, відрізають і висаджують на постійне місце або в школку на дорощування. 

Розміри відприсків можуть бути різними: 0,1-1 м і більше. Довгі відприски підв'язують до кілків, і як тільки з'являється молодий приріст, починають формувати майбутню рослину. Залишають 3-5 верхніх пагонів, вони утворюють скелет майбутньої крони, решту ретельно вирізають. Якщо у вас дерево плакучої форми, здатне сформувати стовбур, висота відприска не має значення, він потихеньку набиратиме висоту, визначену йому спадковістю. Тому у коротких відприсків залишають одну пагін, на самій маківці. По мірі росту підв'язують його до вертикальної опори, доки не досягне необхідної висоти і не зміцніє настільки, що зможе і сам стати опорою. Коли рослинка досягає потрібної висоти, прищипують його. Опору не прибирають 3-5 років, поки стовбур не зміцніє. Ви можете не дати рослині «піднятися», якщо обрізатимете або пригинатимете пагін, спрямований в зеніт. 

Таке формування рослин проводять поступово, з року в рік, не одномоментно. 

Інший спосіб – щеплення живцем. Для щеплення беруть підщепу-штамбоутворювач. Висота його може бути різною, але більшою мірою визначається силою росту прищепи. У щеплених штамбових форм висота дерева визначається виключно місцем щеплення і залишається майже незмінною протягом усього життя рослини. Тому при створенні плакучого деревця потрібно чітко уявляти, де воно буде висаджено.

На мій погляд, щеплення доступне кожному, хоч і здається, що це справжнє мистецтво. Навіть якщо ви жодного разу не робили цю операцію, спробуйте. Зауважу, що навіть одне вдале щеплення може заощадити вам не одну сотню гривень. Саме стільки коштують рослини плакучої сакури. 

Необхідно враховувати, що підщепою для плакучої сакури не може служити будь-яке дерево або кущ. Раніше ми вже навчилися вирощувати підщепи для сакури, ознайомилися з термінами щеплення та окулювання.

Маючи готову підщепу – стовбур майбутнього дерева, щепленням створюють крону. У якості прищепи беруть живець  або бруньки (вічка) з дерев, які несуть ознаку плакучості.

Прищеплюють у березні-квітні живцем у розщеп, за кору, або окуліруванням кількома бруньками. Окулірування можна виконувати і в середині літа, але тоді крона щеплених рослин розвинеться лише наступного року. Після проростання бруньок прищеп «дикі» пагони краще одразу зрізати на кільце. Коли пагони прищепи досягнуть у довжину 10-15 см, їх прищипують, щоб сформувалася густа, красива крона.

Сакура – ​​рослина дивовижна. Той, хто успішно виростив одну рослину, прагне знайти інші сорти та форми, стає справжнім її шанувальником і, як правило, ніколи вже з сакурою не розлучається. Я переконалася в цьому на своєму та чужому прикладі.

До речі, існує старе японське повір'я — хто посадить сакуру, на того чекають успіх і щастя.

Що ж «оплакує» сакура? Можливо, швидкоплинність краси, те, що весна, яка наринула в сади, скоро пройде, змінившись спекотним літом. Давайте ж насолодимося цим незабутнім і короткочасним видовищем – квітучою сакурою, щоб згадувати про неї, чекаючи нової весни.

Лариса Марущак 

© Журнал "Огородник"

ФОТО: pixabay.com