Життя триває: досвід вирощування зеленних та овочевих культур на "зимових грядках"

Але зеленні культури – не лише найбагатше джерело вітамінів. Вони містять ще й велику кількість мінеральних речовин, без яких наш організм не може існувати. 

Поділюся власним досвідом вирощування росли взимку, який неважко освоїти всім охочим відновити приємні та корисні у всіх відносинах городні клопоти.

У зимові місяці практично всі отримують зелене перо ріпчастої цибулі, використовуючи наявні під рукою ємності: банки, миски, миски...

• Спробуйте зробити це більш естетично, "посадивши" цибулини в пластикові пляшки. У закритій пробкою пляшці виріжте отвори по діаметру цибулин, потім покладіть пляшку горизонтально на піддон (піднос), вставте в отвори цибулини і налийте води. Ось і всі нехитрі приготування, далі тільки підливайте воду і вчасно зрізайте зелень.

Мені подобається вирощувати і багаторічні  види цибулі: батун, слизун, запашну, різанець. До речі, за вмістом біологічно активних речовин та вітамінів вони значно перевершують перо ріпчастої цибулі. При цьому мають дуже маленький період спокою, швидко відростають.

Перший урожай буває готовий до збирання вже за два тижні, а впродовж зими можна зрізати  вітамінну зелень кілька разів.

Однієї-двох рослин петрушки чи селери достатньо, щоб у квартирі запахло літнім городом.

•  Для вигонки краще брати листову селеру, вона дає більше зелені.
• До появи листочків селеру тримаю в темряві.
• На відміну від цибулі, верхівку вигоночних рослин не засипаю, щоб не пошкодити точку росту і не викликати її загнивання.
• Поливаю помірно – один раз на 5-7 днів.
• Важливо запобігти застою води, тому на дно горщика насипаю як дренаж шар щебеню.
• Після зрізання листя коренеплоди підживлюю нітроамофоскою (3 г на 1 л води). 

Аналогічно селері можна виростити на підвіконні і молоде бадилля буряків з невеликих за розміром коренеплодів, що зберігаються в льоху.

Вітаміну С у листі буряків у 6 разів, а каротину в 150 (!) разів більше, ніж у самому коренеплоді. 

Для мене одне задоволення вирощувати зелень таких, скажімо, не зовсім звичайних нетрадиційних культур, як вівсяний  корінь, чорний корінь (скорцонера) листяний буряк (мангольд). Вони швидко ростуть і через 3-4 тижні мають товарний вигляд. Дуже корисно додавати їх до салату.

Більшість рослин віддають перевагу добре освітленим місцям (вікна південної орієнтації). А ось щавель і ревінь можуть задовольнятися і північною стороною. Більше того, на знижену освітленість ревінь реагує яскраво-червоним забарвленням черешків.

• Кореневища ревеню висаджую восени в горщики, поліетиленові мішки і так само, як і багаторічні види цибулі  тримаю на морозі.
• Перед вигонкою заношу в тепло у тепле приміщення, поливаю.
• При вигонці ревеню слід враховувати, що він погано переносить перегріви та сухе повітря. 

З кореневищних пряно-смакових рослин вирощую в кімнаті естрагон, ісоп, м'яту. Меліса лимонна теж добре росте в першу половину зими, але вона не терпить протягів та перезволоження. 

З пряно-ароматичних рослин особливу увагу варто приділити фенхелю – аптечному кропу. Ця багаторічна рослина і зараз, на відміну від кропу, добре росте на підвіконні.

• Вирощую його не з насіння, а з потовщеного кореня, який викопую перед початком заморозків і зберігаю у льоху.

Це не зовсім звична для вирощування в кімнатних умовах рослина. Вирощую я його тому, що надто полюбився мені цей овоч влітку. На городі в мене росте овочевий фенхель, у якого привабливі так звані качанчики – потовщення м'ясистих основ черешків листя. Вони дуже смачні в салатах та й відварені. Я якось відварила качанчики і хотіла було заправити сметаною чи соусом, але, спробувавши, переконалася, що вони самодостатні – дуже смачні без жодних добавок.

Листя фенхелю можна використовувати так само, як і листя кропу, а насіння – найкращі ліки від кашлю. 

Як ви могли помітити, всі овочеві рослини, про які ми говорили, взимку ростуть або "виганяються" з цибулин, кореневищ, коренеплодів, використовуючи запас поживних речовин, накопичених влітку.

З насіння взимку практично нічого не вирощують – за винятком листової гірчиці та крес-салату. Ось на цій культурі я хочу зупинитися більш детально. 

Крес-салат – підхрінник (на Кавказі – цицмат, цицматі) – це одна з найдавніших рослин, яке вирощувало людство, його насіння знаходили в єгипетських гробницях.

Крес покращує сон, травлення, сні знижує артеріальний тиск, очищає кров, є цінним джерелом рутину, вітамінів групи В, С, а головне, його, як і морські продукти, доцільно використовувати при радіаційному забрудненні. Завдяки високому вмісту йоду він попереджає накопичення в організмі радіоактивного ізотопу. Людям похилого віку рекомендують йодисті препарати як протисклеротичний засіб. А в крес-салаті йод міститься в найкращій формі – органічній.

Важливо, що систематичне вживання крес-салату покращує функції щитовидної залози. Одна моя знайома уникла операції (у неї був зоб) завдяки регулярному вживанню крес-салату.

Його гостра зелень особливо гарна в салатах, вона надає пікантного  смаку бутербродам з шинкою, сиром.

Через місяць щоденного вживання крес-салату навіть у дуже незначній кількості (по 7-10 г) ви відчуєте його цілющу силу. 

Людмила Шульгіна

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com