Вирощуємо баклажан: тільки розсада та тільки органічна!

Історія пошуку

Опановувати ази культивування баклажану я почала багато років тому. Ніякого уявлення про сортове розмаїття цієї культури я тоді не мала. Навіть не знала, що кущі баклажана бувають карликові, середньорослі та високорослі. Вирощувала переважно популярний у ті роки сорт Алмаз.

Згодом задумалася над тим, що між баклажаном і томатом має бути певний зв'язок, адже обидві ці культури відносяться до родини пасльонових.

З особистого досвіду знала, що врожайність високорослих томатів суттєво відрізняється від низькорослих. Захотілося перевірити, чи ця закономірність простежується у баклажана. Стала шукати високорослі сорти цієї культури та пристосовувати їх до відкритого ґрунту. Незважаючи на деякі невдачі, наполегливість і віра в успіх допомогли мені досягти бажаного.

І ось років 20 тому у мене з'явився високорослий сорт баклажану Ерфурт.

Попри те, що він призначений для вирощування в теплиці, я спробувала адаптувати його до умов відкритого ґрунту.

Результат був досить успішним, але різка зміна клімату змусила мене шукати інші, пластичніші, сорти.

Пробувала вирощувати у відкритому ґрунті і гібриди баклажана, проте переваг не виявила. Тому в останні роки віддаю перевагу сортам. Були на моїй грядці навіть червоно- та білоплідні екзоти, але серед безлічі випробуваних сортів обрала шість найкращих, які вирощую вже сім сезонів поспіль.

Серед них Рожевий фламінго (ранньостиглий, довгоплідний), Бузковий туман (ранньостиглий, плоди довгі з білою м'якоттю), Філімон (середньоранній, плоди еліпсоподібні), Торпеда (середньостиглий, плоди циліндричні), Санчо Панса (середньостиглий, плоди круглі) і, звичайно ж, пізньостиглий сорт Ерфурт (якому не страшний колорадський жук, якщо поряд не росте картопля).

Зауважила, що терміни дозрівання, форма та насиченість забарвлення плодів баклажанів, що вирощуються у відкритому ґрунті, залежать від якості розсади та температури у літні місяці. Саме тому вирощуванню розсади баклажана приділяю особливу увагу.

Все по поличках

Процес вирощування розсади баклажана, як правило, починаю з приготування спеціальної ґрунтосуміші.

Оскільки коренева система цієї рослини розгалужена і дуже чутлива, вона має підвищені вимоги до складу грунту.

Щоб приготувати збалансовану грунтосуміш, змішую:

• землю із парку або лісу, де ростуть береза, клен або дика груша (60%);
• біогумус (10-15%);
• промитий та пропарений пісок (10-15%);
• торф (10-15%);
• золу (1%);
• трохи пропареної тирси.

Пропарена тирса потрібна для забезпечення пухкості та повітропроникності ґрунту, що дуже важливо для ґрунтового гриба Trichoderma, що входить до складу біопрепарату триходерміну, яким я знезаражую ґрунт від фітопатогенів за два тижні до посіву насіння.

Адже поява у ґрунті шкідливих мікроорганізмів або недостатнє засвоєння рослинами поживних речовин (особливо на початку формування кореневої системи) може призвести до припинення росту коріння та надземної частини рослини.

Давно помітила: що раніше у сорту настає плодоношення, то пізніше потрібно висівати його насіння на розсаду.

Насіння ранніх сортів висіваю на початку березня.

Перед посівом обов'язково калібрую їх:

на 20 хв замочую у сольовому розчині (2 ч. ложки солі на склянку води кімнатної температури). Спливли насіння відбраковую, а ті, що опустилися на дно, промиваю 2-3 рази теплою водою.

Відібране насіння замочую на ніч у скляній банці так, щоб над ним був невеликий шар води. Обов'язково ставлю у банку етикетки з назвою сорту. Наступного дня посівний матеріал просушую до сипкості.

Тепер можна приступати до довгоочікуваного — посіву.

До речі, давно відмовилася від пластикових ящиків як ємності для розсади.

По-перше, при великій кількості сортів це незручно, а по-друге, якщо в грунті заведеться патоген, позбутися його буде непросто. Тому висіваю насіння кожного сорту у невеликі ємності.

У ємностях роблю борозенки та поливаю їх розчином триходерміну. Розкладаю в них насіння через кожні 2 см. Після цього борозенки засипаю ґрунтом, злегка ущільнюю, ще раз поливаю розчином триходерміну та накриваю ємності картоном.

Для провітрювання вранці та ввечері картон знімаю.

Поліетилен як укривний матеріал не використовую, оскільки він заважає грунту повноцінно дихати.

Оптимальна температура проростання насіння 25-28 °C. Якщо підтримувати її на цьому рівні, насіння зійде через 8-10 діб. При температурі 20-22 °C вони проростатимуть щонайменше 15 днів.

У міру підсихання ґрунту поливаю розсаду по центру ємності (між двома посіяними рядками), промочуючи борозну на 1-2 см. Після появи сходів поливаю у піддон, щоб коренева система краще освоювалася у глибоких шарах ємності.

Після появи першого справжнього листа проводжу кореневе підживлення рослин пташиним послідом. Гранули добрива заглиблюю по кромці ємності та за допомогою піпеткової поливалки відразу ж змочую їх розчином триходерміну.

Якщо в ємності сходить багато сіянців, проріджую їх, залишаючи між ними відстань 2 см.

У фазу 1-3 справжнього листка пікірую рослини в прозорі стаканчики (200 мл).

Коли розсада приживеться, заглиблюю в стаканчик гранулу пташиного посліду, змочую її розчином триходерміну та присипаю рослину ґрунтом до сім'ядольних листочків. Коли коріння заповнить весь простір стаканчика, перевалюю рослини у більший контейнер (горщик).

Якщо дозволяє час, перевалку проводжу неодноразово.

Чим старша розсада і ширший контейнер, тим раніше на рослинах сформуються плоди, і врожай буде вищим. Особливо це актуально для холодного літа.

Важливо не допускати цвітіння розсади до висадки на постійне місце, оскільки квітуча рослина вже приготувалося плодоносити, і її пересадка на грядку дасть волю корінню, що затримає плодоношення.

Ліна Сахарнова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: автора