Створи свою вишню: найкращі підщепи та види щеплень для культурних сортів

Вишні можна їсти у свіжому вигляді, заморожувати, сушити, готувати з них джеми, компоти, сиропи, наливки, лікери та вина. Науково-обґрунтована норма споживання плодів вишні на одну особу становить 6 кг на рік.

Вишня на підщепі 

Виростити вишневе дерево на присадибній ділянці не складає особливих труднощів. Традиційно його вирощують на сіянцях антипки як найбільш технологічно пристосованої до наших ґрунтово-кліматичних умов підщепи, яка добре сумісна з основними сортами вишні, забезпечуючи високу врожайність та довговічність дерев у саду.

Але й у такої, здавалося б, надійної та вдалої підщепи є недоліки: вона сильноросла, не виносить близького залягання ґрунтових вод. Дерева на антипці погано ростуть на родючих ґрунтах важкого механічного складу. І якщо на вашій ділянці ґрунт саме такий, краще використовувати у якості підщепи сіянці дикої черешні або культурні сорти вишні.

Останнім часом все частіше вишню прищеплюють на слаборослі клонові підщепи. Однак досвід, накопичений у нашій країні та за кордоном, свідчить, що не для всіх сортів вишні вони є ефективними. У країнах ЄС, зокрема в Італії, вишню вирощують на підщепі серії САВ, Данії – DAN, Німеччини – Weiroot, Франції – Tabel Edabriz. У нашій країні в мережі наукових установ вивчають клонові підщепи ВСЛ-2, Рубін, ПН, В2-180, В2-230 та ін., як найбільш зимостійкі та адаптовані до кокомікозу, а дерева на них можуть рости навіть на перезволожених ґрунтах важкого механічного складу.

Однак більшість цих підщеп чутливі до вірусної інфекції або виявляють несумісність з деякими сортами вишні.

Зокрема, при окулюванні підщеп ВСЛ-2, Гізела 5, В2-230, В5-88 живцями вишні, зараженими вірусом кільцевої плямистості, в місці щеплення з'являється камедетеча, і вічко усихає. Аналогічна реакція спостерігається, якщо вільні від вірусної інфекції вічка прищепити на заражену підщепу.

Тому для щеплення необхідно використовувати тільки здорові, вільні від вірусної інфекції живці та підщепи.

Прищеплюємо вічком 

Як і в інших плодових культур, найбільш зручний спосіб щеплення вишні – окулірування (щеплення вічком). При цьому сплячу бруньку з невеликим щитком кори зрізають з однорічного пагона певного сорту вишні і пересаджують під кору дички або іншого сорту.

• Окулірування вишні найкраще проводити в III декаді липня – I декаді серпня в період активного руху соку у рослин.
• У підщеп на момент окулірування повинна добре відділятися кора, а їх діаметр у місці щеплення повинен бути не менше 6-10 мм.

Велику увагу необхідно приділяти вибору живців для окулірування. Слід пам'ятати, що у кущових сортів квіткові бруньки закладаються на пагонах поточного року, а у деревоподібних, як і у черешні, – в основі пагонів, а також на букетних гілочках і коротких пагонах. На довгих (більше 35 см) пагонах утворюються переважно ростові бруньки, з яких наступного року виростають букетні гілочки, а на коротких, як і у кущових сортів, закладаються в основному квіткові бруньки. 

Щоб запобігти використанню для окулірування квіткових бруньок, зрізати вічка потрібно із середньої частини довгих пагонів, на яких найкраще сформовані ростові бруньки. Інакше на заокульованому щитку навесні наступного року побачимо лише квітку, а новий пагін так і не утвориться.

Технологія щеплення 

Технологія процесу окулірування зводиться до наступного.

• У лівій руці тримають живець нижнім кінцем вгору, а правою рукою ковзним рухом ножа (ніж тримають під кутом до осі черешка) зрізають щиток із брунькою.
• При цьому зріз повинен пройти приблизно на 1,5 см нижче за вічко (сплячої бруньки) і вище за вічко.
• Зрізаний щиток має бути довжиною 2,5-3 см. 
• Потрібно дуже акуратно зрізати щиток, щоб не пошкодити судинно-волокнистий пучок, тому лезо ножа трохи заглиблюють, щоб воно не вийшло одразу над вічком.
• Зрізаний щиток беруть за черешок середнім та великим пальцем лівої руки, а вказівним злегка відгинають кору щитка. Деревину, що відшаровується, легко видалити кінчиком ножа.

Після її видалення на зрізі щитка легко помітити дві бруньки, розташовані одна над одною. Верхня брунька – це судинний пучок, що йде до вічка, нижня – до черешка листа. Збереження нижнього пучка, що йде до листка, значення не має. Але якщо при видаленні деревини вирвано нижній пучок, то такий щиток бракують і замінюють іншим. У тонко зрізаного щитка видаляти деревину необов'язково. 

Як правило, використовують два способи окулірування: Т-подібний розріз кори підщепи і вприклад.

У виробничих умовах перевага надається другому способу, оскільки він дає найвищий вихід саджанців. Спосіб вприклад проводять ще й у тому випадку, коли кора на підщепі погано відокремлюється і окулірувати в Т-подібний розріз складно. 

При використанні цього способу не відбувається запливання вічок, якщо підщепа має схильність сильно потовщуватися. 

При окуліруванні важливо підібрати прищепно-двійні компоненти таким чином, щоб величина вічка відповідала товщині підщепи.

Чим товщі підщепи, тим більше щиток з брунькою і навпаки. 

Окулірування на насіннєвих підщепах проводять на висоті 3-5 см, а на вегетативних – 10-15 см від поверхні ґрунту. 

Для успішного приживання вічок важливе значення має якісна обв'язка окулірувань. Для цих цілей застосовують поліхлорвінілову плівку. Її нарізають стрічками шириною 8-10 мм і довжиною 25-35 см. Обв'язку можна починати як зверху, так і знизу вічка, здійснюючи витки за годинниковою стрілкою, і закінчують її, піддягаючи кінець плівки під останній виток. Бруньку вишні на щитку залишають відкритою, щоб не допустити її пошкодження. У такому разі щиток приживається, а брунька не проростає і деформується.

Через 15-20 днів обв'язку послаблюють і перевіряють приживаність вічок. 

Якщо заокульований щиток з вічком має свіжу кору, а черешок листка з легкістю відпадає, то вічко прижилося. Якщо ж кора щитка потемніла, зморщилася, а черешок засох і не відпадає, то вічко загинуло, і підщепу окулюють повторно.

• Навесні перед набуханням бруньок підщепи зрізають безпосередньо над вічком гострим секатором на 2–5 мм вище защепленої бруньки, з невеликим нахилом (до 30 º) від горизонталі.
• Якщо діаметр зрізу більше 10 мм, для кращого загоєння ран на поверхню його наносять водоемульсійну фарбу або садовий вар. 
• Коли заокульовані вічка починають проростати, на штамбі підщепи видаляють дику поросль.
• Оскільки вишні властиве сильне розгалуження, то впродовж літа необхідно стежити за видаленням сильних пазушних пагонів у зоні штамба, бо вони послаблюють ріст окулянта у висоту. 

У стандартних саджанців вишні має налічуватися 4–6 гілок завдовжки 30-40 см, а товщина штамбу на висоті 10 см від кореневої шийки має становити не менше ніж 14-16 мм.

Саджанці вишні можна виростити і за допомогою зимового щеплення, використовуючи найчастіше копулювання.

Це найлегший і найпоширеніший спосіб щеплення живцем. Проводять його взимку (у лютому) або напровесні, до початку сокоруху рослин. Цей спосіб широко використовують для перещеплення молодих (1-4 роки) дерев у саду або за наявності засіяних з осені сіянців дикої черешні та вишні. 

Якщо щеплення проводять у стаціонарних умовах, то підщепи за 2-4, а живці за 1-2 дні заносять у приміщення з температурою 10-15 ºС та встановлюють у вологий пісок. Підщепи замочують у ванні з водою при температурі 16-18 ºС на добу, потім промивають і злегка підсушують.

Копулювання застосовують, якщо товщина щепи (вишні культурних сортів) і підщепи однакова, що забезпечує кращу приживаність.

Технологія процессу копулювання наступна: 

• Зрізають живці з 3-4 бруньками.
• Лівою рукою беруть живець так, щоб бруньки були спрямовані вниз і найнижча з них, після завершення зрізу, виявилася на протилежному боці, приблизно посередині зрізу. 
• Ніж прикладають до живця під кутом приблизно 30 º. При достатніх навичках зріз виконують одним рухом, зліва направо. Правильно виконаний копулювальний зріз має форму витягнутого еліпса. 
• Зріз на підщепі намагаються зробити такого ж розміру, як на живці щепи. 
• Поверхні зрізу на живці та підщепі не повинні забруднюватися.
• Виконавши гладкий рівний копулювальний зріз на живці та підщепі, їх з'єднують.
• Зрізи мають бути приблизно однаковими. Встановивши, що один із них коротший або довший, роблять повторний зріз. 
• Трапляється, що живець тонший, ніж підщепа і зрізи не збігаються. У такому випадку живець прикладають таким чином, щоб зріз на ньому збігався зі зрізом на підщепі хоча б з одного боку.

Не можна з'єднувати тонший черешок з підщепою таким чином, щоб по обидва боки щепи на підщепі залишалася відкритою частина зрізу, оскільки при цьому компоненти щеплення не зростуться. З цієї ж причини не можна допускати, щоб живець був товщий за підщепу. 

Обв'язку, як і при окуліруванні, проводять поліхлорвінілової плівкою. Щоб живець добре зрісся з підщепою, верхню його частину замазують садовим варом. 

Щеплені рослини парафінують, опускаючи на 1 секунду підщепу і місце щеплення в парафін, розігрітий на водяній бані до температури 65–68 ºС і кладуть у ящики з вологою тирсою для стратифікації. Витримують при температурі 18-22 ºС та вологості повітря 95-100% протягом 6-8 днів. Після цього щеплення переносять до холодного приміщення з температурою 0-2 ºС і зберігають до висадки в поле.

Висаджують щеплені рослини, заглиблюючи до місця обв'язки і підгортають до верхньої бруньки щепи. Коли пагони на живці виростуть до довжини 10 см, залишають найрозвиненіший, а решту виламують. Через 2-2,5 місяці після висадки на постійне місце плівку з щеплених рослин знімають, щоб уникнути перетяжок. Якщо це щеплення в саду, то на щеплення надягають слабопрозорі поліетиленові пакети, закріплюючи їх у нижній частині шпагатом. Коли починає розпускатися листя, в похмуру дощову погоду пакети знімають, а через 2-2,5 місяці послаблюють обв'язку (щоб уникнути перетяжок). 

Для успішного щеплення копулювання довжина зрізу повинна втричі перевищувати товщину черешка.

При занадто короткому зрізі черешок погано зростається з підщепою і може відламатися. При занадто довгому зрізі черешок погано прилягає до підщепи і також погано зростається з ним.

На присадибних ділянках можна зустріти рослини вишні старовинних сортів (типу Лотівка), вирощені порослим способом. Але з появою нових сортів, які розмножують за допомогою щеплення, цей метод поступово втрачає своє значення. 

Олена Кищак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: аавтора, pixabay.com