Бережіть запаси: хвороби овочів і коренеплодів при зберіганні та захист від них

Лежкість овочів значною мірою залежить від умов їхнього вирощування, транспортування, ступеня дозрівання, погодних умов як у вегетаційний, так і передзбиральний період. На стійкість овочевих культур до захворювань впливає як кількість і терміни випадання опадів і поливів, але й норми внесення добрив, забезпеченість ґрунту мікроелементами. Наявність в овочах великої кількості води та поживних речовин створює сприятливі умови для розвитку шкідливих мікроорганізмів. 

Капуста під час зберігання найчастіше страждає від сірої та білої гнилі, дрібної чорної плямистості листя, мокрої бактеріальної гнилі.

Найнебезпечніша – сіра гниль. На поверхні качана утворюється пухнастий наліт сірий, а в ньому – дрібні чорні склероції. Розвитку мікозу сприяють підвищені вологість та температура у сховищі. Біла гниль становить небезпеку в роки з великою кількістю опадів. Уражені тканини розм'якшуються, стають рідкими, потім покриваються ватоподібним білим нальотом з округлими твердими чорними вкрапленнями. Найчастіше захворювання зустрічається при вирощуванні капусти на важких та кислих ґрунтах.

У другій половині зберігання на качанах часто з'являється неінфекційне захворювання – дрібна чорна плямистість листя, яка проявляється численними сірими або чорними цятками, розташованими на зовнішніх і внутрішніх листках капусти. Найчастіше хвороба спостерігається при тривалому зниженні температури (від -1 до 1 °C) і нестачі кисню у сховищі.

Уражають капусту судинний та слизовий бактеріози. Перший можна визначити під час огляду рубця на стеблі після видалення листя. У ураженої рослини з'являються чорні кільця судинних пучків на рубці. При ураженні кочериги хворобу можна виявити кремовим забарвленням на зрізі. Нерідко непомічені хворі качани, потрапляючи до сховища, заражають сусідні. Слизовий бактеріоз найчастіше проявляється під час транспортування та зберігання овочів за підвищеної температури. Розвивається мокра гнилизна з різким неприємним запахом. Процес гниття продовжується протягом усього зимово-весняного періоду і спричиняє великі втрати врожаю.

Морква при зберіганні уражається фомозом, чорною, білою, рідше сірою гнилями.

Найбільших збитків завдає чорна гниль. Вона нерідко виявляється вже в перший тиждень після закладки коренеплодів на зберігання – на них з'являються сухі сіруваті плями, заражена тканина вугільно-чорна в розрізі і різко обмежена від здорової. За час зберігання чорна гниль поширюється лише на невеликі ділянки тканини. Загнилий коренеплід залишається твердим, при надмірній вологості на ньому з'являється рясна сіро-зелена пліснява.

Ураження коренеплодів хворобами під час зберігання найчастіше зумовлене ​​внесенням під час вегетації підвищених норм фосфорно-калійних добрив.

Ослаблені, підв'ялені, пошкоджені коренеплоди через 1-2 місяці від початку зберігання уражаються білою гниллю. При цьому тканини розм'якшуються і ослизуються, на поверхні з'являється пухкий білий пушок, який надалі розростається, місцями ущільнюється, покривається чорними склероціями і блискучими крапельками.

Ураженість моркви білою гниллю знижується при обприскуванні коренеплодів перед закладкою на зберігання водною витяжкою цибулі (луски цибулі заливають водою на 1-5 днів), а також при запилюванні коренеплодів крейдою (150-200 г на 10 кг моркви).

Під час зберігання небезпечний також фомоз, або суха гниль. Ураження коренеплодів відбувається ще восени на листі, під час зберігання на головці коренеплоду з'являються темно-коричневі плями. Уражена тканина руйнується, стає трухлявою, під плямами виникають порожнечі, заповнені білою грибницею. 

Кагатна гниль – одна з основних та шкідливих хвороб коренеплодів столових буряків у період зберігання. Це комплекс захворювань, що спричиняються різними мікроорганізмами. Дослідження показують, що гниль коренеплодів буряків у сховищах може викликати один вид патогену, але частіше є кілька видів, які за сприятливих умов також уражують буряк. 

Симптоми ураження коренеплодів кагатною гниллю через її комплексність можуть відрізнятися. Але основною ознакою залишається наявність гнилі та плісняви. Захворювання з'являються зазвичай у період вегетації, продовжуючи розвиток при зберіганні, коли інфекція від заражених коренеплодів передається незараженим (особливо якщо вони мають механічні травми). Найчастіше зустрічаються червона, бура, фузаріозна та бактеріальна гнилі, рідше – хвостова гниль, дуплистість, гниль серцевини. 

Профілактичні та захисні засоби 

Овочі необхідно зберігати в підвалах, льохах або ямах, що добре провітрюються. Перед закладанням їх на зимове зберігання приміщення має бути ретельно підготовлене. Всі торішні залишки потрібно прибрати, стіни та стелю побілити свіжогашеним вапном (2,5 кг на 10 л води з додаванням 30 г залізного купоросу або 100 г мідного купоросу).

Бажано за 3-4 дні до завантаження приміщення обкурити сіркою. Для цього всі щілини та отвори закладають, замазують глиною, у металевому посуді спалюють комову сірку (50-60 г на 1 м³ приміщення) і щільно закривають двері. Через 24 години приміщення провітрюють.

Обкурювання сіркою можна проводити лише у несуміжних з житловими спорудами приміщеннях.

Корисно придбати термометр і психрометр, за допомогою яких можна легко визначати температуру і відносну вологість повітря.

Збирати коренеплоди бажано у суху погоду. Бадилля треба обрізати, не зачіпаючи головку, і складати окремо, не допускаючи зіткнення з коренеплодами.

Для захисту моркви від гнилей необхідно за місяць до збирання обприскувати посіви 1%-ною бордоською рідиною (100 г мідного купоросу з додаванням 100 г вапна на 10 л води), витрачаючи 4 л розчину на 100 м².

Капусту лежких сортів для зберігання потрібно забирати обережно, не допускаючи механічних пошкоджень. Добре зберігаються качани, прибрані з корінням, пов'язані попарно і підвішені на жердинах так, щоб вони не торкалися один одного. Закладати на зберігання слід сухі непошкоджені качани, залишаючи на них частину зеленого листя, що криє. Їх рекомендується обпилювати крейдою (1,5-2 кг на 100 кг капусти). Капусту краще зберігати при температурі 0-2 ° C і вологості повітря 90-95%. Під час зберігання качани треба періодично оглядати та видаляти уражене листя.

Дуже важливо забезпечити оптимальну відносну вологість повітря у сховищі. При сухому повітрі овочі значно втрачають масу, стають м'якими і зморщуються, а надалі легко загниють. Тому вологість повітря у сховищі має бути досить високою, і водночас не слід допускати утворення роси у сховищах.

Коренеплоди (буряки, брукву, редьку) можна зберігати в засіках або ящиках. Морква, петрушка, селера, хрін, ріпа краще зберігаються при перешаруванні їх вологим піском. Добре зберігаються коренеплоди і в сітчастих мішках (20-25 кг), які встановлюють у вертикальному положенні. 

Ганна Ткаленко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com