Сад, що приваблює птахів: красиві та корисні рослини для садиби взимку

Ненудний зимовий сад 

Якщо в саду немає хвойних і вічнозелених рослин, то з приходом листопада він стрімко порожніє і втрачає значну частину своєї звичної чарівності.

Навіть кілька хвойних рослин (ялин, сосен, туй, ялівців), а також листяних кущів (рододендронів, магоній, деяких калин) скрасять монотонність зимового саду, внесуть яскраву нотку в чорно-білу картину і нагадають про весну і літо.

Садити хвойні та вічнозелені рослини краще групами, підбираючи їх за формою крони та кольором хвої. Наприклад, цікаво буде виглядати комбінація з рослин пірамідальної, кулястої і плакучої форм, «підбита» знизу сланкими сортами.

Забарвлення хвої рослин дуже різноманітне. Воно може змінюватись від золотисто-жовтого у туї сорту Аurea nana до сріблясто-блакитного у ялівців сортів Stricta та Sky rocket, від темно-зеленого у тисів ягідних до яскравого, трав'яно-зеленого у ялин та деяких сортів кипарисовиків. 

Палітра відтінків, розмірів та форм крони досить велика і дозволяє підібрати рослини як для міні-садка, так і для великого саду.

Посадка хвойних групами, а не лише рядами вздовж паркану, допоможе вирішити двоєдине завдання – створити кулісу, на тлі якої заграє яскравими барвами весь сад, коли настане сезон його цвітіння, а також затримати сніг та зменшити силу крижаних зимових вітрів.

Правильно розташовані групи хвойних рослин не лише прикрасять сад у період осінніх дощів та зимових завірюх, але й створять у ньому мікроклімат, дозволять захистити від протягів та пронизливого холоду теплолюбні рослини, створять  своєрідну ширму та перешкоду для холоду. 

Іній підкреслює форму

Клімат змінюється, у багатьох регіонах зими стають теплішими, малосніжними, а часом і безсніжними. Іноді температура може навіть залишатися плюсовою, але буває морозна погода. Якщо в повітрі достатньо вологи, вона концентрується і осідає інеєм всюди: на дахах, стовбурах і гілках дерев, траві, залишених плодах і ягодах, султанах злаків, сухих стеблах і квітах. У ясну морозну погоду кожен кристал інею мерехтить і грає райдужним світлом, подібно до алмазу. Такий сад гарний надзвичайно!

Великий Піт Удольф, автор «Нової хвилі» пропонував класифікувати рослини не лише за видами, а й за формою суцвіть –  ґудзичок, парасольок, мітлиць, шишок тощо.

Зима – той сезон, коли форма суцвіть грає в саду визначальну роль.

І в інеї, і під легким снігом чудово виглядають кульки суцвіть монарди двійчастої, яруси мутовок зопника Рассела, парасольки деревію таволголистого, волоті вербени списоподібної та веронікаструму, а також безліч інших рослин. 

Дуже прикрашають зимовий сад злаки – міскантуси, осоки, війники, пеннісетуми тощо.

Ми не можемо вплинути на погоду, складно навіть передбачити, якою буде зима – відносно теплою та малосніжною чи студеною та завірюшною. Може скластися так, що перший рясний снігопад або крижаний дощ занапастить красу, розтріплють і повалять сухі квіти і трави. Але вони можуть і простояти майже незайманими до весни, прикрашаючи сад і радуючи око і душу. 

А насіння цих трав стане кормом малим пташкам, допомагаючи їм дожити до тепла.

Ягід намиста та сережки 

Сад також прикрасить багато дерев та кущів, чиї плоди залишаються на гілках до нового сезону. Користь від таких рослин подвійна. 

Жовті, помаранчеві, малинові, червоні ягоди та фрукти наче вносять частинку сонця в похмурий сад, до того ж служать їжею птахам.

Влітку у пернатих їжі у надлишку: злаки, ягоди, фрукти, а також численні комахи. Взимку цей перелік різко звужується. Комах немає зовсім, поля скошені, урожай у садах зібраний і птахам починають дошкуляти голод та холод.

Пернаті у пошуках корму 

На зиму у місті залишаються сизий голуб, горобці, сороки, ворони, галки, снігурі, кльости, синиці, поповзні, омелюхи. На допомогу їм приходять люди, розвішуючи годівниці та розсипаючи корм.

Але можна зробити простіше, посадивши певні рослини і створивши у своєму саду тривале природне джерело корму для наших пернатих друзів. 

Багато таких рослин нам відомі, хіба що останніми роками значно розширився асортимент їх сортів, так що для будь-якого саду можна підібрати саме ті, які влаштують власників розміром, формою та кольором плодів. 

Ласі ягоди горобини 

Почнемо з одного з найпопулярніших дерев – горобини. Вона може рости як деревом, і кущем. Колір її плодів варіюється від чорного у чорноплідної горобини (аронії) до білого у горобини Кене, з усіма відтінками винно-червоного, помаранчевого, червоного у багатьох інших сортів. 

Від урожаю ягід горобини безпосередньо залежить, як довго  ми зможемо милуватися зграями зимових гостей – омелюхів і дроздів-горобинників. Горобину також дуже цінують снігурі, зеленушки. Часом її ягодами не гребують сірі ворони, сойки, голуби, зяблики. Шпаки та співочі дрозди теж охоче ласують ягодами різних горобин.

Причому, якщо комахоїдні птахи переважно зацікавлені в м'якоті, то, наприклад, снігурі та зеленушки намагаються вибирати насіння. Кльост, поповзень і синиці розщеплюють ягоду горобини, виколупують насіння, а м'якоть випльовують. 

Цікаво, що для збільшення популяцій самих горобин переважніші ті пернаті, які ковтають ягоди цілком – омелюхи і дрозди. Насіння проходить через їх травний тракт, а ферментація насіння в шлунку птахів підвищує його схожість і сприяє поширенню горобини на великі відстані.

Відносини дроздів і омелюхів з горобиною можна назвати взаємовигідною співпрацею, доведеною в процесі еволюції майже до досконалості.

Тисячні зграї дроздів-горобинників і омелюхів якимось неймовірним чином вміють розсаджуватися на гілках так рівномірно, що, незважаючи на значну вагу безлічі птахів, гілки тільки прогинаються, але жодна не страждає. А ось розбійники-шпаки восени примудряються так щільно сісти на ґрона горобин, що гілки під їхньою масою ламаються. 

Коли ягоди горобини закінчуються, птахи переходять на калину. На жаль, у нас у садах не так багато калин, що зав'язують плоди. Мабуть, тільки звичайна калина може похвалитися взимку великою кількістю ягід. Інші декоративні красивоквітучі калини якщо і зав'язують їх, то, як правило, поодиноко. Зате ґрона калини звичайної червоніють практично в кожному саду і рятують від голоду безліч птахів.

Райська їжа

Пернаті також охоче ласують плодами райських яблунь. Як і у випадку з горобиною, одні види птихів можуть викльовувати тільки насіння, інші – харчуватися цілими яблучками. 

Вибір сортів райських яблунь є великим, а ось вибір забарвлення  обмежений. В основному плоди райок червоні, але зустрічаються і жовтоплідні сорти, наприклад, Golden hornet.

Не у всіх сортів райських яблунь плоди залишаються до кінця зими. Цю інформацію про кожний сорт потрібно уточнювати у продавців. 

Наприклад, у яблуні Red sentinel вони висять на гілках дуже довго, до наступного цвітіння. Звичайно, якщо їм вдається довисіти, оскільки зграя омелюхів за тиждень «посиленого харчування» залишає на гілках одні черешки. Зате земля під деревами стає яскраво-червоною від залишків скльованих плодів. Тут вони стають здобиччю дроздів. 

Піраканта – колишня рідкість

Справжніми ласощами для птахів служать ягоди піраканти. Ще недавно через суворі зими, в які цей кущ сильно підмерзав, він був у наших широтах рідкістю. Сьогодні піраканта вже цілком успішно зимує без укриття, а її яскраві жовті, помаранчеві або червоні ягоди дуже прикрашають сад.

Виноград звичайний та дівочий 

Горобці, шпаки, сойки та інші птахи дуже люблять ягоди винограду. Їм подобається його солодкий свіжий сік і щоразу вони накльовують нову ягоду, а потім її атакують оси. Але це влітку та восени, до зими зазвичай виноград прибирають. 

Однак якщо його ґрона залишаються неприбраними, для птахів настає справжній бенкет. Без винограду культурного голодні птахи охоче ласують виноградом дівочим, ягід якого буває вдосталь.

Птахи клюють не лише плоди та ягоди, а й насіння багатьох листяних та хвойних дерев – кульки-горішки липи, крилатки клена, ясена, сосни, жолуді дуба, плоди ліщини. 

Людині не годиться, а птахам – ласощі 

Є ще одна цікава особливість. Деякі птахи можуть харчуватися ягодами тих рослин, які є отруйними для людини та інших ссавців. Йдеться, зокрема, про ягоди тиса ягідного (Taxus baccata) та плюща (Hedera).

У тису ягідного отруйні всі частини рослини: деревина, кора, хвоя, насіння. Не містять отрути лише яскраво-червоні принасінники (аріллуси). Спостереження показали, що ряд птахів – дрозди, поповзні та синиці – харчуються ягодами тиса. Причому якщо дрозди тільки скльовують м'ясисті і соковиті арілуси, то поповзні і синиці дроблять і поїдають саме насіння. 

Тис ягідний восени виглядає в саду дуже ошатно. Серед соковитої темно-зеленої хвої, наче краплі крові червоніють його ягоди. Посадіть це чудове дерево в саду, і воно порадує вас багатьма якостями – довговічністю, здатністю рости в тінистих місцях і невибагливістю. Тис ягідний чудово піддається стрижці, це ідеальна, хоч і не дешева, рослина для формування живоплотів і всіляких топіарних форм.

Ну а бонусом при його вирощуванні стане здатність прогодувати взимку голодних птахів.

Отруйні для людини ягоди плюща дозрівають у січні-лютому і є в цей час основною їжею голубів і дроздів. Надзвичайно красиво виглядають взимку огорожі, увиті вічнозеленим плющем, у яскравому листі якого блищать зібрані в кульки суцвіть намистини великих чорних ягід. 

Зерна та насіння 

Взимку настає не лише холод, а й голод. Горобці, чижі, а також інші дрібні птахи, які не мають запасів підшкірного жиру, жорстоко страждають узимку від нестачі їжі та масово гинуть від голоду та холоду. І тут людина, яка перебуває після кішки на другому місці у списку ворогів горобців, може прийти птахам на допомогу.

Пшениця, овес, насіння соняшнику та гарбуза, хлібні крихти, несолоне сало та шматочки м'яса – горобці всі з'їдять із вдячністю.

А поки поля, узбіччя доріг та сади не занесло снігом, вони охоче харчуються насінням бур'янів, польових, лугових та садових квітів.

Шкідлива омела – джерело цілющої вологи

І насамкінець потрібно сказати пару слів ще про одну рослину – омелу. Ми звикли вважати її паразитом, що губить дерева. Це і так, і не зовсім так.

Як і людям, птахам потрібна не лише їжа, а й питво. Влітку птихи можуть вгамувати спрагу, викльовуючи соковиті ягоди та фрукти, взимку ж вони стають практично недоступними. У місті на вулицях та в парках дуже мало шипшин, горобин, тернів, черемхи, та й райських яблунь не густо. А стручками катальпи чи акації спрагу не вгамувати. Тому багато птахів з листопада до весни змушені харчуватися не надто калорійними, зате повними живлющої вологи ягодами омели. наприклад, омелюхи отримали свою назву в Україні саме за їхню пристрасть до омели. 

Харчуючись омелою, птахи розносять всюди її насіння і можуть заразити сад.

• Уважно оглядайте посадки.
• Якщо помітите в саду омелу, по можливості забирайте гілки, на яких вона оселилася.
• Якщо з якихось причин це зробити неможливо, видаляйте омелу і обробляйте місце, де вона росла фунгіцидом.

Нехай ваші сади будуть затишними та красивими у будь-яку пору року і нехай ніколи не змовкають у них пташиний щебет та гомін!

Олена Троян 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора