Сад приходить з досвідом: cадіння продуктивних сортів груш та догляд за ними

Садіння та догляд 

Для закладки саду використовую 1-2-річні саджанці висотою 110-120 см. Густота стояння дерев на клоновій підщепі ВА-29 у центральній зоні садівництва становить 3 х 4 м.

Щоб забезпечити повноцінне плодоношення, у саду поряд з деревами основної культури, вибраної для культивування, потрібно посадити кілька дерев інших сортів для перехресного запилення. Якщо на ділянці мало місця, можна щепити сорт-запилювач у крону основного сорту. Сорта-запилювачі розміщують поперек рядів основного сорту (кожне 8-10 дерево в ряду).

Найкращі терміни для садіння в нашій кліматичній зоні – осінні (жовтень). Посадочні ями розміром 80х80х80 см бажано викопати та заправити органічними та мінеральними добривами за місяць до садіння.

У дерев на вегетативно-розмножуваних підщепах місце щеплення при посадці розміщаю на 2-3 см вище за рівень ґрунту, у щеплених на насіннєвих підщепах – на рівні ґрунту.

Одразу після посадки поливаю насадження (30-40 л води на дерево). На зиму деревця підгортаю, а рано навесні розкриваю. Міжряддя в саду засіваю травами (люцерна, костриця лучна). Пристовбурні смуги (у мене в саду дерева висаджені в ряд) шириною в 1 м тримаю під чорною парою. Протягом літа трави скошую і залишаю в саду як органічну мульчу, завдяки чому ґрунт збагачується органічними речовинами, покращуються його агрофізичні властивості, збільшується вологоємність та водопроникність, випаровується менше води.

Навесні стовбурну зону мульчую перегноєм, тирсою, скошеними бур'янами (шар 8-10 см), що сприятливо впливає на врожайність насаджень, підвищуючи її на 30%, порівняно з урожайністю дерев на ділянках, які утримують під чорною парою. 

• Щороку восени штамби після опадіння листя обробляю бовтанкою: 4 ч. глини, 1 ч. коров'яку, 1 ч. деревної золи змішую і заливаю водою настільки, щоб вийшов густий «сметаноподібний» розчин.
• На відро готової бовтанки додаю 0,5 склянки карбаміду, 0,5 склянки мідного купоросу та обробляю стволи. 
• Через 2-3 дні, коли бовтанка на штамбах підсохне, білю їх 20%-ним розчином вапна. Така побілка міцно тримається на дереві, не змивається дощем. Вона вбиває шкідників, що зимують у корі дерева, а також діє як стимулятор росту завдяки мікроелементам, що містяться у компонентах розчину.
• Весною побілку повторюю. 

За своїми біологічними особливостями груша пізно входить у плодоношення. Щоб прискорити цей процес, я, по-перше, прищеплюю сорти на підщепу ВА-29, а по-друге, використовую агротехнічні прийоми, що впливають на розвиток крони, наприклад, відгинання та скручування гілок.

Завдяки ряду заходів, що підвищують скороплідність, мої дерева починають плодоносити з 3-4 року життя і дають урожай щорічно. 

Груша, як традиційна для нашої ґрунтово-кліматичної зони культура, дуже страждає від хвороб та шкідників. Її вражають яблонна, грушева і східна плодожерка, листовійки, грушева мідяниця, попелиця, американський білий метелик та ін. З хвороб поширені парша, септоріоз, плодова гниль, бактеріальний опік. Боротьбу із хворобами веду протягом усього вегетаційного періоду, обробляючи насадження захисними хімпрепаратами. 

Сорти класичні – перевірені 

Сьогодні практично в кожному присадибному саду ростуть дерева декількох сортів груш різних термінів дозрівання. Багато садоводів вирощують старовинні, добре знайомі сорти, які можна назвати класичними – вони подобаються нам за невибагливість, простоту у догляді та смакові якості плодів. Проте щороку арсенал сортів груш поповнюється новинками з дуже привабливими характеристиками. Як розібратися в великому переліку господарськоцінних ознак, якщо не знаєш, як поведеться сорт у тій чи іншій місцевості? 

Хочу дати короткий опис деяких перспективних сортів вітчизняної та зарубіжної селекції, які пройшли перевірку на моїй ділянці та зарекомендували себе як якісні. Можливо, ці дані стануть у нагоді тим, хто планує закласти новий грушевий сад або оновити старий.

Листопадна – пізньоосінній сорт селекції Молдавського НДІ садівництва, виноградарства та виноробства. Зимостійкість середня, імунна до парші, плодоносить щедро і регулярно. Плоди великі, маса одного плода 210-240 г, форма яйцевидно-грушоподібна, покривне забарвлення блідо-жовте зі слабким розмитим рожевим рум'янцем. М'якоть соковита, ніжна, кисло-солодка (дегустаційна оцінка 4,7 бала). Плоди зберігаються до грудня у звичайному погребі.

Великоплідна – осінній сорт, отриманий на Придніпровській дослідницькій станції садівництва. Невимогливий до умов вирощування, зимостійкий, стійкий до хвороб та бактеріального опіку листя, високоврожайний. Плоди великі, маса одного плода 250-300 г, форма широко-грушоподібна, покривне забарвлення жовте з легким рожевим рум'янцем на одному боці. М'якоть щільна, біла, масляниста, зі слабким ароматом, солодка (дегустаційна оцінка 4,7 бала). Знімна стиглість настає наприкінці вересня, плоди зберігаються в холодильнику до січня, при цьому не буріють, не втрачають смакових якостей. 

Яблунівська – зимовий сорт, виведений на Придністровській дослідній станції садівництва. Скороплідний, стійкий до парші та бактеріального опіку. Добре сумісний із айвою. Плоди середньої величини і великі, маса одного плода 200-250 г. Форма широко-грушоподібна, покривне забарвлення зеленувато-жовте зі слабким оранжево-червоним рум'янцем. М'якоть  біла, масляниста, ніжна, кисло-солодка (дегустаційна оцінка 4,6-4,8 бала). У холодильнику плоди зберігаються до березня. Сорт відрізняється високою транспортабельністю, рекомендований для вирощування у аматорських садах за інтенсивною технологією.

Марія – пізньоосінній сорт, виведений у Кримському науково-дослідному центрі плодівництва Інституту садівництва. Скороплідний, високоврожайний, імунний до хвороб, середня зимостійкість. Плоди дуже великі, маса одного плода 240-420 г, покривне забарвлення жовтувато-зелене з кармінним рум'янцем. М'якоть кремова, соковита, масляниста, смак десертний, солодкий з кислинкою (дегустаційна оцінка 4,8 бала). Плоди дозрівають у першій половині жовтня, у холодильнику зберігаються до травня. Вирізняються високою товарністю. У зимовій групі сортів Марія лідирує за таким показником, як урожайність, та отримала визнання садівників-аматорів завдяки значній кількості господарсько цінних ознак.

Насамкінець треба сказати, що сад, який перестав нормально плодоносити і потребує постійного догляду, змушуючи садівника важко працювати, краще оновити – замінити старі дерева на нові, посадити перспективні сорти, які добре зарекомендували себе в даному регіоні.  

Іван Дзигора 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com