Рельєфний сад на рівному місці: будуємо квітучі стіни та "втоплені" садки

Стіна цвітіння

Декоративні стінки і самі по собі дуже виразний елемент садового дизайну, а якщо їх урізноманітнити, включаючи рослини, то вийдуть оригінальні квітники.

Іноді стіну висотою 1-1,2 м з численними нішами для рослин зводять як альтернативу живоплоту.

Але зазвичай для створення штучного рельєфу на пласкій ділянці в невеликому саду споруджують низькі стінки заввишки 25-60 см.

Вони можуть бути як окремим елементом, так і частиною більш складної композиції, наприклад, рокарія, тераси, клумби. Як окремий елемент ефектні широкі двосторонні стінки, при кладці яких ніші для рослин залишають з двох сторін.

Потім ці ніші забивають ґрунтом з підмішаним в нього насінням, або акуратно висаджують в них молоді рослини.

Найбільше підходять для стінок яскраво квітучі подушкоподібні або ампельні багаторічники – роговик повстяний, бурячок скельний, аліссум, гвоздика-травянка, чебрець, іберис, флокс шилоподібний, герань та інші рослини, які зазвичай використовуються для альпінаріїв.

При кладці стіни можна також в декількох місцях вмурувати глиняні горщики для квітів, це зручно для висаджування розсади однорічників – настурції, лобелії, запашного горошку, а також сурфінії, петунії, оскільки ці рослини не завжди вдається висадити в ніші, та й відчувають вони себе в них не комфортно.

Для стінок в тіні підійдуть лобулярія, цімбаллярія, вальштейнія, ломикамені і, звичайно ж, папороті, серед них є мініатюрні види, які інакше, ніж на голому камінні, і не виростиш. Дуже ефектно виглядають і стінки, оброслі молодилом, ці рослини добре переносять тінь.

Більшість видів, примудряються жити на стрімких стінах, не потребують догляду, та все ж для більш пишного цвітіння варто 1-2 рази за літо підживити їх, поливаючи з лійки слабким розчином мінеральних добрив прямо по кладці.

Підняті квітники

В останні роки стали дуже популярні підняті клумби. По суті, це капітально побудовані квіткові контейнери.

Рекомендована ширина піднесеного квітника – не більше 1 м, якщо підхід до нього тільки з одного боку, і 1,5 м, коли підійти можна з двох сторін. Висота – від 20 см до 1 м. Найзручніші форми – прямокутник, квадрат, коло. Як обрамлення куточка відпочинку, підняті квітники споруджують уздовж доріжок або окремими острівцями.

У піднятих клумб маса переваг.

• По-перше, вони дозволяють створити сприятливі умови для рослин, які люблять хороший дренаж або особливий ґрунт (рододендрони, азалії, верески).
• По-друге, за ними легше доглядати літнім людям, адже при правильному розрахунку висоти клумби працювати можна сидячи на стільці.
• По-третє, на піднятих квітниках виграшно виглядають дрібні альпійські рослини. Оригінально виглядають піднесені на 30-50 см острівці на розвилці садових доріжок.
• У моду увійшли і підняті газони, але перш, ніж споруджувати цю красу, задумайтеся – чи вистачить у вас терпіння щотижня затягувати на такий газон косарку.

Споруджують підняті квітники з натурального або штучного каменю, цегли, дерев'яних шпал, стінних бетонних блоків, інших матеріалів. Зовнішні стіни можна облицьовувати плиткою. Сучасно виглядає поєднання різних матеріалів.

Високі клумби споруджують на фундаменті:  

Для початку місце на землі позначають кілочками. Потім знімають родючий ґрунт шаром 20-30 см. По периметру майбутньої споруди на дно ями укладають шар щебеню товщиною 10 см і утрамбовують, зверху – шар піску в 5 см і проливають водою.

Якщо квітник висотою до 60 см, його можна спорудити методом сухої кладки. 

Для більш високого використовують сполучний цементний розчин, а перший ряд цегли або каменю укладають так, щоб він був нижче рівня землі.

Кладку стін піднесеного квітника виконують так само, як і підпірних стінок, обов'язково роблять легкий ухил всередину клумби і отвори внизу для стоку води.

Великі за площею, але невисокі клумби зручно будувати з шпал.

Якщо по висоті шпал потрібно більше двох, їх закріплюють металевою арматурою, забитою в землю.

Внутрішні стіни будь-яких дерев'яних конструкцій для піднятих квітників вистилають плівкою.

Для саду в сільському стилі підійдуть підняті клумби з тину, вертикально вкопаних в землю колод, кілків.

Дерев'яні короби для клумб можна знайти і в продажу.

На дно клумби насипають дренаж з уламків цегли, щебеню або крупнозернистого піску шаром близько 10 см, а зверху – рослинний субстрат шаром не менше 30-40 см. Для більшості багаторічників і однорічників підходить звичайний садовий родючий ґрунт, для альпійських рослин – ґрунтова суміш з великим вмістом піску і гравію, для хвойних, вересів і рододендронів – кислий торф з домішкою хвойної землі. Перед висадкою рослин треба почекати хоча б тиждень, щоб насипний ґрунт гарненько осів. Земля на клумбі повинна лежати «подушечкою» – в центрі вище, а по краях на 10 см нижче краю стінок. 

Після висадки рослин ґрунт засипають дрібним гравієм, подрібненою корою. По краях, де ґрунт пересихає найсильніше, висаджують посухостійкі седуми, чебрець, гірські дзвіночки.

Вибираючи рослини для піднятих квітників, також звертають увагу на рівень їх морозостійкості, оскільки ніжні види в таких умовах постраждають від морозів.

Втоплений садок

"То з метою захисту від вітру, то з метою створення спокою і затишку незначний майданчик біля будинку опускається, як би поглиблюється, а потім, на пласкій терасі, знову піднімається до нормальної висоти саду, іноді потопаючи ще глибше в землю, створюючи сад на березі невеликого ставка », – так описав цей ландшафтний прийом відомий німецький вчений, автор багатьох книг з садівництва Карл Форстер.

«Утоплена» частина його великого саду в Потсдамі займає площу близько 4,5 сотки. Але втілити цю ідею можна навіть на площі розміром 3х3 м.

Зниження рівня ґрунту призводить до оптичної ілюзії – з'являється додаткова перспектива і відчуття простору.

Наскільки ж поглиблювати «утоплену» центральну частину?

• Фахівці вважають, що на легких ґрунтах глибина котловану повинна бути не більше 40 см, а на важких глинистих – 50 см.
• Копають котлован так, щоб його стінки мали ухил 15-20 ° від центру.
• Для гарного стоку води на важких ґрунтах на дно настилають «подушку» з двох шарів щебеню з піском і геотекстилю між ними.
• На легких ґрунтах дренажем служить сам ґрунт і невеликий шар щебеню в 5 см.
• В центрі зниженою частини можна зробити маленьку водойму або залишити місце для посадки карликового кущика.
• Решту «підлоги» засипають світлою галькою або гравієм, покривають бруківкою, роблять дерев'яний настил або газон.
• Утворену навколо поглиблення земляну терасу підсипають ґрунтом з котловану, зміцнюють підпірною стінкою (можна і сухої кладки).
• Щоб посилити відчуття «вертикальності», навколо тераси на відстані не менше 50-60 см висаджують живопліт, влаштовують перголи і шпалери або споруджують методом сухої кладки ще одну світлу декоративну стінку з нішами для рослин.

Традиційні мешканці «утопленого саду» – троянди, флокси та інші ароматні рослини, оскільки тут їхні пахощі відчутні краще, ніж на відкритих ділянках. Прекрасно виглядають на террасках композиції з хвойних і листяних кущів з листям різного кольору, приживуться тут і рододендрони, еріка, якщо їм забезпечити відповідний ґрунт. Висаджують в утоплених садах також дельфіниуми, деревовидні півонії, лілійники, декоративні злаки, айстри, хости, герані, аліссум скельний, цибулинні і дрібноцибулинні. 

Словом, простір для творчості необмежений. Адже перевага «утопленого саду» ще й в особливому мікрокліматі, в якому добре відчувають себе теплолюбні пестуни. 

Валентина Сімкович

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: Ogorodnik