Прекрасний червоний: особливості розмноження та використання барбарису

Ягоди і кору гілок використовують як кровоспинний засіб, а кору коренів (цей засіб визнано і офіційною медициною) – при хворобах печінки та нирок. Плоди та коріння застосовують при лікуванні цинги та жовтяниці.

Лікувальні властивості барбарису обумовлюються наявністю в рослині особливої речовини – берберину.

Слід зазначити, що у різних видах барбарису і навіть у різних частинах (корі, коренях, листі) рослини вміст його неоднаковий. Однак тільки ягоди далекосхідного барбарису Тунберга містять достатню (для лікувального ефекту) кількість берберину.

Барбарис – чагарник, гілки його густо вкриті тоненькими голками. До умов проростання він невибагливий, плодоносить на будь-яких ґрунтах. Добре почувається на узліссях, у штучних лісонасадженнях, ярах, одним словом, скрізь, де досить сонця.

А ось затінення не переносить, якщо й росте в лісовій гущавині, то не плодоносить.

Зацвітає барбарис наприкінці травня та цвіте близько 2 тижнів.

На думку ботаніків, його квітки – найдосконаліший механізм для перехресного запилення комахами. Справа в тому, що тичинки з пилком розташовуються значно нижче за рильце, а спеціальні пилкові клапани навіть прикривають рильце від випадкового попадання власного пилку.

Нектар, що накопичується біля основи квітки, приваблює бджіл та джмелів. Сідаючи на квітку і намагаючись дістати нектар, комаха-запилювач зачіпає основи тичинкових ниток, які як пружина "вистрілюють" і обсипають комаху пилком. Як правило, після цього бджоли та джмелі не затримуються на квітці і перелітають на іншу, переносячи пилок.

Плоди дозрівають наприкінці вересня – у жовтні.

З одного дорослого куща (6 років і більше) можна одержати від 2 до 6 кг плодів.

Їх використовують для приготування варення, джему, мармеладу, желе, соку, сиропу, вина, квасу, оцту, приправ до різних страв.

Так, класичний узбецький плов обов'язково готують з ягодами барбарису.

Барбарис – чудовий медонос. Світло-бурштиновий барбарисовий мед – один із найвишуканіших і найдорожчих. Завдяки унікальному біохімічному складу, він має цілющі властивості.

Барбарис чудово розмножується поділом куща та насінням.

А ось способи розмноження живцями та відприсками, які часто згадують в літературних джерелах, у наших дослідах дали негативний результат. Ні черешки, ні відприски не вкорінялися зовсім.

Найпростіше барбарис розмножується насінням. Для цього плоди збирають (у жовтні) і, не знімаючи соковитий навколоплідник, висівають рядами на глибокі грядки на глибину 2-3 см. При більш глибокому загортанні у насіння знижується схожість. Весною наступного року отримують сходи.

Можна вчинити інакше – після збирання плоди протерти крізь сито або мішковину, насіння промити водою, звільняючи від м'якоті та шкірки, а потім висушити. Очищене таким чином насіння можна зберігати в щільно закупореному посуді або у паперових пакетах у сухому місці впродовж 3-4 років.

• При весняному посіві потрібна 3-4-місячна стратифікація.
• За ранньовесняного посіву (кінець лютого - початок березня) сходи можна отримати вже через два місяці.

Як для озеленення, так і для одержання плодів із більш ніж ста видів барбарису, що виростають на планеті, для умов України найбільше підходять: барбарис звичайний, амурський, різноножковий та східний Тунберга.

У нашій країні і сьогодні селекції барбарису достатньої уваги не приділяється. Тільки І. В. Мічурін свого часу вивів великоплідний сорт, який рано вступає в пору плодоношення, – Мічурінський великоплідний. Його ягоди містять досить велику кількість берберину і не мають кісточки.

Петро Мазур 

Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com