Плями на репутації куща: захист малини від дідімелли, або пурпурової плямистості

На садовій ділянці, де на обмеженій площі вирощують різноманітні плодові, овочеві, квіткові культури, слід уникати застосування хімічних засобів захисту. Найчастіше на практиці застосовують механічні методи захисту, наприклад, вирізують та знищують усі уражені пагони, у профілактичних цілях перекопують ґрунт на ділянці.

Однак якщо агротехнічні елементи малоефективні і збудник хвороби поширюється швидко і на надмірно велику територію, необхідно все-таки вдатися до хімічних препаратів. Їхня основна перевага перед іншими засобами – швидкість дії та висока ефективність проти кількох патогенів.

Дідімелла, або пурпурова плямистість, поширена у всіх районах вирощування малини, як у нашій країні, так і за її межами. Завдає особливо великої шкоди у вологих зонах Лісостепу та Полісся. Збудник захворювання паразитує на культурній та дикій малині, ожині, заражаючи надземні органи та кореневища рослин.

Залежно від вологості повітря перші ознаки дідімелли з'являються на молодих пагонах на початку або в середині червня. В основі коренів у місцях прикріплення черешків листя утворюються невеликі, до 1 см в діаметрі, фіолетово-бурі плями. Згодом хвороба прогресує, розповсюджуючись вгору стеблом, плями зливаються, охоплюючи кільцем весь пагін.

За відсутності захисту від цього захворювання у вересні-жовтні всі пагони уражаються патогеном. Колір плям з фіолетового змінюється на темно-коричневий, у центрі плями він стає білим. На уражених ділянках з'являються поздовжні тріщини, що сприяють переламуванню пагонів, у бруньок пригнічується ріст та розвиток. Хвороба проявляється на листі у вигляді великих коричневих плям з широкою розпливчастою жовтою облямівкою.

Життєздатність гриба напрочуд висока. Він особливо інтенсивно розвивається пізньої осені та взимку, коли температурний режим сприяє життєдіяльності паразита.

На наступний рік верхівки сильно уражених пагонів в'януть, на поверхні кори з'являється безліч тріщин, стає видно чорні крапки – спороношення гриба, які є первинним джерелом хвороби. Спори збудника пурпурової плямистості поширюються з посадковим матеріалом, водою і повітрям, їх переносять комахи через ґрунт. Гриб зимує у корі у вигляді плодових тіл та міцелію. Розвитку хвороби сприяють помірна температура (до 20 °С) та висока (до 100%) вологість повітря.

Хвороба прогресує навесні і в першій половині літа – за теплої та вологої погоди. Крім погодних факторів, розвитку хвороби сприяє загущеність насаджень, вирощування малини на ґрунтах з високим вмістом азоту, важких за механічним складом, із близьким заляганням води.

Зараження малини збудником хвороби відбувається за порушення цілісності покриву пагонів.

Кора зазвичай розтріскується в суворі зими, під впливом низьких температур і різких коливаннях температурно-вологого режиму. Пошкодження покриву рослин викликає і шкідник – паголова галиця, що розвивається під корою. 

Імунних сортів малини не виявлено. 

Слабо уражається хворобою малина запашна, значною толерантністю до фітопатогену володіють сорти Новина Кузьміна, Латам, Червоне вітрило, Брянська, Скромниця, Супутниця, Бальзам, Бригантина, Вереснева, Ньюбург, Костінбродська, Чіф, Моллінг, Лео, Новина Миколайчука, Джулія, Глен Моу. 

Серед сортів малини сильно уражаються сорти Китаївська, Глен Клова, Адмірал, Новокитаївська, Моллінг проміс, Бескид, Рубін болгарський, Глен Айла, Сонечко, Кокінська, Каскад.

В епіфітотійні роки пурпуровою плямистістю може уражатися понад 85% пагонів. У хворих рослин масово усихають пагони, гинуть бруньки, різко знижується зимостійкість.

Захисні заходи від дідімелли – комплекс агротехнічних та хімічних методів:

• правильний вибір ділянки 
• підготовка ґрунту перед висадкою рослин 
• здоровий посадковий матеріал 
• підбір районованих та стійких сортів
• високий рівень агротехніки. 

Грамотне внесення добрив підвищує імунітет малини до патогенів. Наприклад, застосування фосфорно-калійних добрив значно знижує чисельність малинної стеблової галиці та інших сисних комах, внаслідок зміни біохімії клітинного соку, він стає менш сприятливим для розвитку цих шкідників. Пригнічують патогени аміачні форми азотних добрив (сульфат амонію, хлорид амонію, аміачна вода), а також вапнування кислих ґрунтів.

Значно зменшується кількість збудників інфекції при осінньому перекопуванні ґрунту із закладенням опалого ураженого листя або використання його для компостування.

При вирощуванні малини бажано підв'язувати пагони до шпалери, виполювати бур'яни, щоб покращити провітрюваність та освітленість посадок та погіршити умови розвитку гриба.

При закладці посадок малини надземну частину рослин зрізають і спалюють, щоб знищити можливі осередки зараження. Щорічно вирізують (не залишаючи пеньків) і спалюють також пагони, що відплодоносили, недорозвинені і уражені однорічні пагони.

• Розвиток хвороби можна суттєво уповільнити, обробивши рослини 7%-ним розчином сечовини (700 г добрива на 10 л води) до розпускання бруньок.
• На початку розпускання бруньок та в період бутонізації обробку повторюють 0,5%-ним розчином сечовини (50 г на 10 л води).

З хімічних препаратів у період розпускання бруньок малину обприскують 1%-ною бордоською рідиною. 

На початку відростання молодих пагонів (коли вони досягають 20 см у висоту), перед цвітінням і після збирання врожаю (при необхідності через 10-12 днів проводять ще одне "контрольне" обприскування) рослини обробляють одним із препаратів: топаз, 10% к.е. – 8-15 мл на 10 л, фундазол, 50% з.п. – 15-20 г на 10 л, 1%-на бордоська рідина або купроксат, 34,5% к.е. – 50 мл на 10 л води. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com