Ознаки голодування: як визначити дефіцит фосфорного та калійного живлення у плодових і ягідних рослин

Як розпізнати фосфорне голодування

Фосфор дуже важливий для створення нових клітин. Через його нестачу формується обмежена кількість плодових бруньок, а зимостійкість рослин знижується.

Фосфор, як і азот, у рослині рухається і пересувається із старих тканин і листя в молоде, яке росте. Тому його нестачу можна визначити візуально за зміною забарвлення нижнього листя біля основи пагонів.

Пересування фосфору із старих тканин у молоді супроводжується їх відмиранням та передчасним опаданням листя, що знижує стійкість дерев до несприятливих зовнішніх факторів. На місці опалого листя може формуватися нове, але воно вже не досягає нормальних розмірів.

У яблунь потреба у фосфорі значно менша, ніж у азоті, калії та кальції. Дорослі дерева яблуні можуть накопичувати таку кількість фосфору, якої цілком достатньо підтримки нормального росту впродовж протягом кількох років.

При дефіциті запасів фосфору в яблуневому дереві зелене забарвлення листя може зберігатися, іноді воно стає навіть зеленішим, але пагони, черешки і жилки на нижній стороні листя можуть набути червонуватого відтінку. Це помітно вже навесні, після розпускання листя, особливо якщо погода холодна.

При гострому фосфорному голодуванні старе листя стає плямистим, на ньому з'являються жовтувато-зелені та темно-зелені ділянки. Таке листя передчасно опадає.

У персикових дерев потреба у фосфорі значно вища, ніж у яблуні. Особливо велика небезпека появи фосфорної недостатності у молодих дерев персика на піщаних, а також бідних на органічну речовину ґрунтах. Нестача фосфору у персикових дерев може стати причиною затримки росту та передчасного відмирання.

Симптоми нестачі фосфору у персика, як і в інших плодових порід, виявляються насамперед на найбільш старих листках на пагонах приросту поточного року, але можуть одночасно з'явитися і на молодому листі.

На початку фосфорного голодування листя набуває темно-зеленого забарвлення. У прохолодну погоду жилки на нижній стороні листа, а також черешки набувають пурпурової або бронзової пігментації. Листя, як правило, не досягає нормальних розмірів. Воно стає вужчим, ніж зазвичай, а краї його закручуються донизу. На старому листі між темно-зеленими жилками з'являються ділянки зі світло-зеленим забарвленням. 

Майже одночасно зі зміною форми та забарвлення листя з'являється крапчастість, така ж, як у період осіннього листопада.

Гостре фосфорне голодування може стати причиною передчасного листопада.

У дерев, що продовжують вегетацію, може формуватися нове листя, яке, незважаючи на наявність симптомів фосфорного голодування, зберігається на дереві до осіннього листопада.

У суниці при фосфорному голодуванні листя набуває спочатку темно-зеленого, а потім мідно-бронзового забарвлення.

Якщо потрібен калій... 

Калій рослинам необхідний передусім у якості каталізатора біохімічних реакцій рослин. Дефіцит калію зменшує інтенсивність вуглеводного та посилює інтенсивність азотного обміну.

При гострому калійному голодуванні в рослині скорочується вміст вуглеводів, погіршуються забарвлення та смак плодів, знижується стійкість до хвороб.

Всі зерняткові і кісточкові породи, а також ягідні культури відрізняються великою потребою в калії.

Це один із небагатьох елементів живлення, який необхідний плодовим рослинам у великій кількості у будь-який період розвитку, особливо у період плодоношення.

Залежно від породи та сорту листя плодових культур містить у середньому 1,5-2,5 % калію, а плоди – 0,6-2,0 % (у перерахунку на суху масу). Найвищий вміст калію в плодах абрикосу та субтропічних культурах. Саме тому плоди південних плодових культур особливо цінуються як харчові продукти.

Споживання плодовими рослинами калію із ґрунту залежить від вмісту в ґрунті його доступної легкозасвоюваної форми, а також від загального (валового) вмісту калію.

Щоправда, у разі, коли ґрунтові умови не сприяють рухливості калію, плодові рослини можуть відчувати його нестачу навіть на ґрунтах з відносно високим вмістом валового калію (на кислих ґрунтах або при надлишку у ґрунті кальцію, магнію та натрію).

Симптоми калійної недостатності у яблунь легко визначити як дефіцит азоту. Калійне голодування дійсно провокує нестачу азоту, оскільки за нестачі калію дерева не можуть ефективно використовувати нітрати. На першій стадії калійного голодування в тканинах рослини накопичуються вуглеводи, що зовні проявляється у слабкому пожовтінні листя та пожовтінні або почервонінні (залежно від сорту) пагонів.

У яблунь характерна ознака нестачі калію – некроз тканин листя. У практиці садівництва він зветься “крайовий опік” листя. Йому передує плазмоліз тканин, при якому клітинний сік витікає в міжклітинний простір і надає тканині листа водянистого вигляду. Потім край листа підсихає і забарвлюється в багряний колір. Ділянки відмерлої тканини кромки листа швидко втрачають еластичність і під дією вітру розриваються. Некроз тканин з'являється насамперед на листі, розташованому на середній частини пагона, а не біля його основи, як при азотному голодуванні. При посиленні калійної недостатності некроз поширюється листя нижньої і верхню частину пагона.

У яблунь при слабкому калійному голодуванні некрозом уражається тільки край листа, а при сильному – вся листова пластинка. При цьому листя залишається на гілках до повного засихання.

Цвітіння та розвиток дерев проходять нормально, але рослини закладають підвищену кількість дрібних плодових бруньок та формують дрібні плоди. При великому дефіциті калію дерева передчасно усихають. 

У персика та інших кісточкових культур потреба у калію ще більша, ніж у яблуні. Це пояснюється і швидким ростом пагонів персика навесні, і великим виносом калію плодами.

• Калійна недостатність у персика найчастіше зустрічається на легких піщаних ґрунтах, що містять мало органічної речовини, а також на кислих ґрунтах або тих, що мають сильну здатність до фіксації калію. Це властиво для ґрунтів з важким механічним складом та висококарбонатним, що містять велику кількість вуглекислого кальцію.
• Спровокувати нестачу калію у плодових рослин можуть і великі дози азотних добрив, внесені до бідного на калій ґрунту.

Найбільш характерна ознака калійної недостатності у персика, яка легко розпізнається, –  зморщування тканин по середній жилці листа. У суху та спекотну погоду воно супроводжується скручуванням листя. При гострому калійному голодуванні його легко можна сплутати з ушкодженнями, спричиненими нестачею кальцію, а також заморозками чи іншими порушеннями. 

Одночасно зі зморщуванням листя у персика можуть з'явитися симптоми нестачі азоту, оскільки нестача калію обмежує використання рослин азоту. Листя набуває при цьому жовтувато-зеленого забарвлення, особливо яскраво вираженого у сортів з жовтим забарвленням м'якоті плодів.

При посиленні калійної недостатності на листі з'являються солом'яно-жовті ділянки некротизованої тканини, які потім буріють. Некротизована тканина підсихає та розсипається. На листі утворюються дірки, а краї стають зазубреними. Листя довго утримується на дереві і не опадає, як при азотному або фосфорному голодуванні.

При нестачі калію в початковий період росту дерев листя може досягати нормальних розмірів. 

Щоправда, у цій стадії дефіцит калію легко усунути, піджививши рослини калійними добривами.

Калійне голодування сильно відбивається на закладці плодових бруньок. Навіть за слабкої калійної недостатності кількість їх зменшується. В результаті знижується врожай плодів і тим сильніший, чим більший дефіцит калію.

Яскравий зовнішній прояв калійної недостатності у вигляді зморщування листя притаманний деревам, які раніше її не відчували. Якщо ж дефіцит калію у персика спостерігався у попередньому році, у таких дерев навесні некроз тканин на молодому листі може з'явитися і без зморщування. 

У суниці симптоми нестачі калію у вигляді опіку листя також схожі з симптомами нестачі азоту, але при азотному голодуванні опіку передує посвітлення чи пожовтіння листя. 

Ганна Іванова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com