Ніжні та крихкі чари: декоративні і квітучі рослини для пізньоосіннього саду

Тепла палітра

Як створити такий сад, як зробити так, щоб приємною стала нам його прощальна краса?

Квітучих восени дерев у наших широтах не зустрінеш, хіба що порадують чи здивують повторним цвітінням каштани, робинія, яблуні та деякі інші дерева. Але це, швидше курйоз, виняток, а не правило. А ось листя восени дійсно забарвлюється в дивовижно красиві тони. Золотом світяться листя гінкго, міддю та золотом – березові, полум'яніють багрянцем дуби.

Жовтий, помаранчевий, червоний, коричневий, пурпуровий, шоколадний, навіть фіолетовий та срібний кольори можна зустріти в осінньому лісі та осінньому саду.

Але не на кожній ділянці знайдеться місце для великих дерев, щоб насолодитися усією цією пишнотою, а ось для кущів, злаків і квітів куточок знайдеться завжди. І тут є що підібрати і для просторого саду, і для зовсім крихітного куточка. 

Квітучі кущі 

Є чимало квітучих восени чагарників. Серед них варто згадати бакхаріс лебедолистий (Baccharis halimifolia) – високий об'ємний кущ, пишно прикрашений білуватими, незвичайної форми квітками із середини вересня і практично до заморозків. Його квітки формою нагадують агератум-довгоквітку. Інший чудовий осінньо-квітучий чагарник – досить рідкісна у нас леспедеца (Lespedeza). Її малиново-рожеві квітки на тонких вигнутих гілках дуже витончені і подібні до маленьких корабликів або метеликів. Як і у бакхаріса, цвітіння леспедеці тривале, до морозів. 

Слід відзначити ще одну напівчагарникову рослину для саду з рідким бузково-блакитним відтінком квіток –  каріоптеріс кладонський (Caryopteris). Молоді рослини, як правило, мають невелику висоту (50-70 см), але зустрічаються і старі екземпляри висотою понад 1,5 метри. У ряболистого сорту каріоптерису листя має жовто-зелене забарвлення, що підкреслює яскраві сині кольори квітів. 

Говорячи про квітучі восени чагарники, варто згадати гамамеліс віргінський (Hamamélis virginiána). На відміну від квітучих наприкінці зими або напровесні гамамелісів м'якого (H. mollis) і японського (H. japonica), жовті квітки віргінського гамамелісу починають розпускатися в другій половині вересня. До речі, цей вид більш зимостійкий та стійкий у нашому кліматі, ніж гамамеліси, що квітнуть навесні. І нехай його побратими відцвітають ранньою весною, восени вони радують нас надзвичайно яскравим, полум'яним листям. Причому дивовижна закономірність полягає в тому, що листя квітучих жовтих гамамелісів стає восени лимонно-жовтим, помаранчевих – мідно-помаранчевим, а червоних – пурпурово-червоним. Посаджені в ряд, ці три кущі справляють незабутнє враження. А якщо поряд росте ще й бересклет (Eonymus), серед яскраво-малинового осіннього листя якого світяться помаранчево-чорні кульки плодів, таку картину забути неможливо. 

Якщо дуже пощастить і осінь стоятиме довга і тепла, то в листопаді можна буде побачити справжнє диво – цвітіння голоквіткового жасмину (Jasmin nudiflorum). Його ніжні лимонно-жовті квіти внесуть свіжу і трохи щемливу нотку в сад, що вже готується до довгого зимового сну.

Не можна забувати в осінній сезон і про троянди. Вмілими підживленнями та своєчасним обрізанням відцвілих суцвіть троянди можна протримати в цвітінні дуже довго, по суті, до сильних заморозків. І вкривати їх слід лише тоді, коли ґрунт промерзне і заморозки стануть постійними. А всю довгу прохолодну осінь милуватися їхнім цвітінням та насолоджуватися ароматом. 

Чагарники та дерева декоративні не лише своїми квітками, а й плодами. Дуже хороші різноманітні сорти райських яблунь (Malus), плоди яких варіюються як за кольором від яскраво-жовтого у Goldem hornet до майже фіолетового у яблуні Недзвецького, так і за розміром, від дрібних, що нагадують вишню у Red Sentinel, до великих, округлих, соковитих у сорту Virginia. 

Дуже гарна восени горобина. І звична нам горобина звичайна (Sorbus aucuparia), і білоягідна горобина Кене (S. Koehneana), і горобина гранатна з великими соковитими, майже терпкими винно-червоними ягодами, і багато інших сортів.

Окрасою осіннього саду стануть всілякі кизильники (Cotoneaster). Краплі їх яскраво-червоних ягід, густо розкидані серед дрібних глянсових листочків, виглядають дуже привабливо.

Мальовничі вертикалі

Не варто забувати і про ліани. Кампсіс (Tecoma) до середини вересня, як правило, вже відцвітає, але на місці його жовтих або помаранчевих квіток-грамофончиків з'являються довгі стручки плодів, по-своєму вельми декоративні. Так само, як і плоди гліцинії (Wysteria), вони залишаються на гілках до наступного року і дуже прикрашають ліани.

Але якщо кампсис і гліцинія декоративні восени лише плодами, то гірчак або фалопія бальдужіанська (Fallopia baldschuanica) восени лише входить у силу. Посадіть цю чудову рослину біля арки, перголи, паркану або просто біля старого сараю. За літо кущ виросте на п'ять, а то й десять метрів, а до осені огорне опору величезною хмарою дрібних білих квіток із солодким медовим ароматом. Недарма ця рослина із родини гречкових: пахне вона гречаним медом. Цвіте горець дуже довго, поки його не занапастить тривалі пізні заморозки. 

Що за сад без квітів 

Ну і, звичайно, осінній сад немислимий без квітів. До середини вересня зацвітають багаторічні айстри (Aster) або, як їх заведено називати у нас за стійкість до заморозків і пізнє цвітіння – морози. Яка ж тут різноманітність забарвлень та розмірів! Від дрібноквіткової та стелилася айстри вересової до двометрових розлогих гігантів айстр новобельгійської та новоанглійської.

Зіркова година айстр триває приблизно до середини жовтня, їхнє пишне цвітіння наповнює сад усіма відтінками блакитного, рожевого, малинового, бузкового, чорнильно-лілового, бордового, білого. Є сорти кущові та бордюрні, є сорти середньої висоти, а є і справжні гіганти, що ростуть вище 2 м. Суцвіття деяких сортів досягають 3-5 см  у діаметрі, а в інших вони зовсім крихітні, але зібрані в розкішні кисті, і всі вони нікого не залишать байдужим.

Вибір величезний, а вправним підбором сортів можна розтягнути цвітіння багаторічних айстр майже до листопада. 

Восени райдужною палітрою барв розцвічують сад ще одні чудові квіти – жоржини (Dahlia).

У них є лише один недолік. Жоржини родом гості зі спекотної та сонячної Мексики, а значить, у ґрунті вони не зимують. Щоосені їх бульби доведеться викопувати та зберігати у прохолодному місці, а навесні висаджувати знову. Рослини бояться навіть найслабших заморозків. Іноді на широті Києва вони трапляються вже на початку жовтня, і тоді вся краса стрімко гине. Квіти та стебла від морозу чорніють прямо на очах.

Але якщо жоржини посадити в теплому та захищеному від вітрів та морозів місці, то радувати своїм цвітінням вони зможуть і до кінця місяця. Феєрверк їх барв не порівняти та не замінити нічим.

Коли закінчується сезон багаторічних айстр і жоржин на сцену виходять хризантеми (Chrisantemum). Хтось за схожість їхнього листя з листям дубів вдало назвав їх дубками. Стійкі, міцні, незламні корейські хризантеми справді характером схожі на дубки. Великі японські хризантеми вимагають викопування і зберігання кореневищ взимку в непромерзаючих приміщеннях. Але дрібноквіткові корейські відмінно справляються з нашим кліматом і чудово зимують у ґрунті або без укриття, або з легким укриттям з лапника або опалого листя.

Як гарні їхні квіти, так само гарний терпкий, трохи гіркуватий запах, він – саме втілення осені! Важко уявити собі осінній садок без цих чудових квітів. Вони практично не бояться морозів, можуть стояти і в крижаній паморозі, не втрачаючи забарвлень і форми, хіба що чорніє нижнє листя на стеблах. Якою відрадою в порожньому саду серед голих гілок здається кущ жовтих, помаранчевих або бордово-червоних хризантем, що «палає» яскравим вогнем! 

Говорячи про квіти осіннього саду, не варто забувати і ще про одну рослину з родини гречкових – персикарію, або гірчак свічковидний (Polygonum amplexicaule). Розлогі кущі гірчаку, колір якого найчастіше варіюється від білого до рожевого та темно-бордового, дуже виграшно виглядають у саду. Їх можна садити окремими групами на березі водойми або на передньому плані перед багаторічними айстрами. Контраст широкого серцеподібного листя і довгих колосоподібних суцвіть гірчаку з вузьким листям айстр і яскравими ромашками суцвіття виглядає дуже виграшно. А якщо в цю бузково-бордову групу додати ще кілька жовтих кущів золотарника (Solidago), ефект буде просто приголомшливим і перевершить усі очікування. 

Дуже красиво виглядають в осінньому саду сорти декоративної капусти (Brassica). На передньому краї бордюрів або просто в горщиках на балконах і терасах вони зберігають декоративність не лише до пізньої осені, а й до весни. Ось кому мороз не тільки не страшний, але навіть на радість. Чим сильніші заморозки, тим яскравіші кольори. Дуже гарне капустяне мереживо під снігом. 

Пізньої осені вже в заморозки запалює свої снігово-білі свічки клопогін кистевидний (Cimicifuga racemosa). Незвичайно і яскраво виглядають величезні сріблясті суцвіття безстеблового колючника (Carlina aucalis).

Можна згадати ще про безліч рослин, які виявляють свою унікальну красу восени. Ультрамариново-сині п'ятипелюсткові квітки цератостигми (Ceratostigma) в обрамленні бронзово-зеленого листя, пізні осінні тирличі (Gentiana), осінні  крокуси та їхні далекі родичі – колхікуми (Colchicum), осіння невисока ромашка дендратема та осіння ромашка висока – левкантемелла (Leucanthemella), біла та рожева гаура Лінденхайма (Gaura), пряна перовскія (Perovskia) та багато інших.

Намистом останнього латаття (Nymphea) прикрашений ставок. 

Навіть хвойні та вічнозелені рослини поспішають усіляко причепуритися восени. У ялин (Picea), сосен (Pinus), туй (Tuja) та ялівців (Juniperus) в якості прикраси шишки, у тиса ягідного (Taxus baccata) – дрібні зелені ягоди в обрамленні червоних обгорток-арілусів, у магонії падуболистої (Mahonia aquifolium) – ягоди темні з сизою памороззю, у сніжноягідника (Symphoricarpos) теж ягоди сорти білі, малинові або бузкові, у японської айви (Chenomeles) – великі, дуже ароматні жовтогарячі плоди. 

Осінні злаки 

І, звичайно, сад неможливо уявити без осінніх злаків.

Куничник (Calamagrostis), осоки (Carex), щучники (Descampsia), міскантуси (Miscantus), пенісетуми (Pennisetum) – всі вони прекрасні. Їхні повітряні суцвіття ніжно тремтять на вітрі. Вміло вплетені в квіткову канву, вони надають саду розпливчастості, невагомості, легкості і загадковості. А пізно восени, під інеєм та у морози, їхні колоски грають і переливаються на сонці тисячею самоцвітів. 

Насамкінець хочеться сказати ще про кілька рослин, які поки ще мало відомі у наших садах, але заслуговують на найпильнішу увагу. Це аргемона (Argemona platycerum), леонотіс котовниколистий (Leonotis nepetifolia) та іпомопсіс (Ipomopsis). Аргемона – малолітник, а леонотіс та іпомопсіс – однорічні рослини, але вони варті того, щоб їх вирощувати. 

Аргемона має ніжні великі білі квітки, які невпинно розпускаються на кущі з ранньої весни і до морозів, леонотіс приваблює яскравими квітками та суцвіттями незвичних форм, що відмінно підходять для сухих букетів, а іпомопсіс  завдяки тривалому і яскравому цвітінню дивовижних трубчастих квіток не втрачає забарвлення навіть під снігом. 

Отже, саджайте, експериментуйте, прикрашайте сад – і результат вас не розчарує і не засмутить! 

Олена Троян 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора