Невидимий ворог: як попередити дитиленхоз цибулі та часнику

Ураження рослин нематодами негативно позначається якості кількості вирощеної сільськогосподарської продукції. У світовому масштабі щорічні втрати продукції від нематодозів становлять 11-14%.

Нещодавно для захисту рослин від фітопаразитичних нематод фермери Європи використали близько 10 тис. т (за діючою речовиною) нематицидів на рік. Але вчені дійшли висновку, що така практика суттєво посилює проблему охорони навколишнього середовища – нематициди високотоксичні, довго не розкладаються у ґрунті, до того ж термін їхньої дії обмежений, а внесення можливе лише за наявності спеціальної техніки. Нерегламентоване застосування цих дорогих препаратів може призвести до локальної екологічної катастрофи.

Тому сьогодні у багатьох країнах світу використання більшості відомих нематицидів заборонено.

А тим часом, як свідчить досвід, нематодні хвороби різко знижують продуктивність посівів сільгоспкультур.

До особливо небезпечних фітопаразитичних нематод у нашій країні віднесено стеблову нематоду (Ditylenchus dipsaci), численні раси якої (понад 25) здатні паразитувати на польових, кормових, овочевих, технічних, ягідних і квітково-декоративних культурах – загалом, майже на 500 видах.

Біологічні раси розрізняють за спектром сприйнятливих до них рослин (так званих рослин-господарів) та за ступенем їхньої шкідливості. До найбільш відомих рас стеблової нематоди відносять: ворсянкову, картопляну, тютюнову, суничну, червоноконюшинову, білоконюшинову, люцернову, житню, вівсяну, бурякову, флоксову, гіацинтову, нарцисову, тюльпанову і цибулево-часникову.

Одна з найбільш вузькоспеціалізованих та шкідливих рас – цибулево-часникова.

Вона широко поширена на території України, спричиняє первинні втрати цибулі та часнику в польових умовах (40-60% урожаю) та вторинні – під час зберігання. 

Стеблові нематоди цибулево-часникової раси – це мікроскопічні черв'яки довжиною 1-1,6 мм, які живляться, проходять повний цикл розвитку і розмножуються виключно в тканинах рослини-господаря (цибуля, часник).

Тому сьогодні основне джерело інфекції у природі – посадковий матеріал. Крім того, резерваторами шкідника (місцем тимчасового перебування нематод) можуть бути такі культурні рослини, як петрушка, пастернак, помідори, горох, деякі дикорослі види і бур'яни. Стеблові нематоди можуть перебувати і в ґрунті, на залишках хворих рослин – цибулевих лусочках, стеблах тощо, зберігаючи при цьому життєздатність кілька років.

Життєдіяльність нематод (поведінка, темпи розвитку, інтенсивність заселення рослин) багато в чому визначають чинники довкілля.

Температурний оптимум для цибулево-часникової раси стеблових нематод – 13-22 °С (нижній поріг температур, при якому можливий розвиток шкідника – 3-5 °C), вологість понад 75%.

Зараження цибулі та часнику стебловою нематодою може відбуватися у різні фази розвитку рослин, починаючи з проростання. При сильному інфікуванні біля сходів спостерігається карликовість, здуття та викривлення першого листка. Надалі більшість таких сіянців гине. Саме тому найбільш сприйнятлива до ураження цибуля першого року вирощування. Рослини другого року, як правило, мають триваліший первинний безсимптомний період і не гинуть.

При зараженні в пізніші терміни вегетації спосіб заселення рослин стеблової нематодою значною мірою залежить від погодних умов. Так, за достатньої вологості личинки нематод піднімаються по стеблах вгору і заражають надземні органи рослин. У посушливі дні вони заселяють безпосередньо цибулини, при цьому місця проникнення набувають яскраво-білого забарвлення і шкідників можна побачити неозброєним оком.

Після проникнення в рослини личинки проходять кілька стадій розвитку, перетворюючись на дорослих самців та самок. Під час розвитку нематоди харчуються соком рослинних клітин за допомогою спеціального голкоподібного органу у ротовому апараті – стилеті. В результаті руйнування цілісності рослинної тканини її клітини поступово збільшуються і згодом розсуваються, що призводить до потовщення та пухкості лусочок.

Після запліднення самка відкладає яйця, з яких одразу, минаючи стадію спокою, розвивається наступне покоління нематод. Залежно від умов довкілля тривалість одного життєвого циклу (розвиток від яйця до яйця) становить 45-73 дні. 

Оскільки самка стеблової нематоди відкладає в середньому 210-410 яєць, кількість особин шкідника в уражених рослинах може примножуватися тисячі разів, створюючи реальну загрозу майбутньому врожаю.

Зі збільшенням чисельності нематод хвороба, що отримала назву дитиленхоз, стрімко прогресує. У той час як відмерлі клітини рослин заселяються іншими мікроорганізмами і загнивають, личинки нематод переповзають на здорові ділянки тієї ж рослини або мігрують у ґрунт, інфікуючи нові і нові рослини.

У рослин цибулі, уражених дитиленхозом, під час вегетації викривлені стебла, листя передчасно жовтіє і в'яне, засихає коріння. Цибулини стають пухкими, а їх денця – трухлявими.  Якщо розрізати пошкоджену цибулину впоперек, можна легко помітити нерівномірно потовщені луски, які з часом стають бурими через заселення їх різними гнильними мікроорганізмами. Надмірне потовщення внутрішніх лусок викликає розрив зовнішніх, у результаті утворюються характерні для дитиленхозу кругові або дугоподібні тріщини денця цибулини. Іноді потовщені зовнішні та внутрішні луски цибулі поступово сповзають вниз, утворюючи "кудлатість" в ділянці денця. 

Дитиленхозний часник можна легко визначити за потовщеним, з тріщинами стеблом, деформованим листям і зубкам. Дуже часто вкорочений пагін виглядає як пучок пір'я. Заражені рослини помітно відстають у рості. При сильному ураженні зубки часнику стають пухкими, слабко пов'язаними між собою. 

Ще одна характерна ознака дитиленхозу – утворення так званої нематодної "повсті" на поверхні уражених цибулин під час зберігання. "Повсть" сірого кольору, дуже схожа на плісняву. Насправді це не що інше, як десятки тисяч особин нематод, які виповзли на поверхню висохлої цибулини і перебувають у стадії спокою в очікуванні більш сприятливих умов для  подальшого розвитку. Ідентифікувати нематодне захворювання допомагає і міцний специфічний запах уражених дитиленхозом цибулин, що особливо відчувається у сховищах.

Така кількість характерних ознак дитиленхозу  (що є скоріше винятком, ніж правилом до більшості нематодозів) дозволяє своєчасно виявляти захворювання.

При достатньому досвіді вдається без додаткового мікроскопічного аналізу розрізняти рослини не лише сильного, а й середнього ступеня зараження. Певні труднощі можуть бути лише у разі діагностування слабкого зараження, коли зовнішні луски цибулин мають цілком здоровий вигляд, тоді як внутрішні – руйнуються, подекуди навіть повністю.

Такі "порожні" цибулини характерні насамперед для зараженої цибулі-сіянки, яка зберігається при відносно високих температурах. 

Заходи боротьби з дитиленхозом 

Один із ефективних способів попередження поширення захворювання – своєчасне вибракування хворих рослин впродовж  усього циклу вирощування:

• перевірка посівного матеріалу перед посадкою,
• виявлення вогнищ дитиленхозу безпосередньо в полі,
• перебирання зібраного врожаю перед закладкою його в сховище,
• періодичне видалення уражених цибулин під час зберігання.
• До профілактичних заходів слід віднести також видалення з заражених площ бур'янів та післяжнивних залишків, найкращому розкладанню яких сприяє глибока рання зяблева оранка. 

Важливо приділяти належну увагу чистоті сільськогосподарського обладнання, інвентарю, тари та сховищ. Їх можна дезінфікувати 4%-ним розчином формаліну.

Необхідно дотримуватися сівозміни,за якої цибулю та часник повертають на колишнє місце не раніше ніж через 2-3 роки (в господарствах, де вирощують елітний насіннєвий матеріал, – через 4-5 років).

В якості попередників цибулі та часнику не рекомендується вирощувати петрушку, пастернак, помідори, горох, цукрові буряки, гречку, гарбуз, кабачки, перець, – культири, сприйнятливі до стеблових нематод.

Після збирання врожаю цибулини перед закладкою в сховище потрібно ретельно перебрати і добре просушити (бажано укладати денцем до сонця). Насіннєвий матеріал слід зберігати в окремих засіках, розклавши між цибулинами метабісульфат калію (50 таблеток (25 г) на 10 кг продукції).

У сховищах потрібно підтримувати температуру 1-3 °C та вологість повітря 70-75%.

Не слід закладати (особливо поруч із незараженими партіями) на тривале зберігання врожаю, зібраного з інфікованих площ. Його потрібно використовувати лише для товарних цілей.

В господарствах, де вирощують елітний насіннєвий матеріал, при виявленні поодиноких заражених цибулин, як правило, бракують всю партію.

• У разі необхідності використання насіннєвого матеріалу з такої партії (особливо цінний сорт) цибулю-сівок прогрівають у гарячій воді (45-50 °С) впродовж 15-20 хв.
• Ефективність цього прийому підвищується, якщо цибулини попередньо намочити у воді на 2 години.
• За такої термічної обробки стеблові нематоди гинуть, а здорові цибулини не втрачають схожості.

На ступінь розвитку хвороби безпосередньо впливає і стан рослин. Їхні імунні властивості можна підвищити за допомогою підживлень. Доведено, що при внесенні азотних добрив у рослинах підвищується вміст аміаку, токсичного для стеблової нематоди.

Як бачите, пропоновані протинематодні заходи досить прості, хоч і трудомісткі. Але скориставшись нашими порадами, ви зможете надійно захистити врожай, якщо раптом виявите дитиленхоз на своєму полі чи ділянці.

Лілія Пилипенко, Діна Сігарьова

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexles.com