Ваш помічник кожен день
Підпишіться
Город

Не поступаються екзотичним: вирощуємо традиційні місцеві спеції та прянощі

13 серпня 2024
1106
Не поступаються екзотичним: вирощуємо традиційні місцеві спеції та прянощі

Прянощі служили людям задовго до розвитку нашої цивілізації. Відомості про використання ароматичних добавок у побуті та кулінарії знайдені у письмових документах стародавньої китайської культури, Стародавнього Єгипту, Індії, Греції, Риму. При розкопках стародавніх поховань, що датуються Ѵ-IV ст. до н.е., виявлено дрібні ємності, в яких, як показав хімічний аналіз, зберігалися косметичні препарати для масажу тіла, сильно ароматизовані речовини для інгаляцій, косметичні креми для обличчя, до складу яких входили ароматичні рослинні олії... 

Спочатку прянощі у їжу використовували тільки в місцях їх природного "проживання" – тропічних та субтропічних регіонах. У Європу прянощі потрапили із країн Сходу і стали основним предметом торгівлі.

Першою пряністю, відомою в Київській Русі, став перець, від нього і походить слово "пряність". Надалі асортимент тропічних прянощів розширювався, але їхня надвисока вартість і, як наслідок, недоступність змусили європейців шукати заміну "заморським" спеціям серед рослин своїх регіонів.

Знайшли. І прянощі стали поділяти на дві групи – класичні та місцеві.

  • Класичні (екзотичні) – прянощі, відомі з давніх часів, що отримали всесвітнє визнання. Вони мають сильний, яскраво виражений аромат і смак. Це чорний, гіркий та запашний перці, гвоздика, мускатний горіх, імбир, кардамон, бадьян та інші. 
  • Місцеві прянощі народи вишукували у своїх регіонах або пересаджували до себе із сусідніх. Такі прянощі можна поділити на традиційні та малопоширені.
  • До традиційних належать кріп, петрушка, цибуля, часник, хрін.
  • Малопоширені – це, в основному, пряноароматичні рослини Середземномор'я, які з більшим чи меншим успіхом можна вирощувати в Україні.

При відборі насамперед враховувалася ідентичність аромату та смаку цих рослин знайомим класичним спеціям – перцю, гвоздиці. Звідси й пішов умовний поділ пряноароматичних рослин на три групи: перцеву, гвоздичну та ароматичну.

  • До першої групи відносяться вітрекси священний і коноплеподібний, чабери садовий і гірський, садовий майоран, ісоп звичайний, естрагон, монарда трубчаста – тобто, рослини, що мають аромат перцю і гіркоту в смаку.
  • До другої – базиліки евгенольний та звичайний, гравілат міський, колюрія гравілатоподібна – з гвоздичним ароматом.
  • До третьої – меліса лимонна, змієголовник молдавський, лофант анісовий, чебрець, любисток та багато інших – рослини, кожна з яких має свій неповторний аромат та смак.

Сьогодні навряд чи можна знайти господиню, яка б не користувалася на кухні прянощами. Щоправда, найчастіше їх купують у магазині чи на ринку. Але якщо у вас є хоч маленька грядочка, вирощуйте прянощі.

З висушених і змелених на порошок пряних рослин можна цілий рік готувати приправи на будь-який смак. Використовуються пряні рослини у перших, других та десертних стравах, у напоях та кондитерських виробах.

Окрім харчової цінності. вони мають ще цілу низку корисних властивостей завдяки наявності в них біологічно активних речовин та фітонцидів.

Не настільки гострі, як класичні спеції, пряні рослини покращують апетит та процеси травлення. Майже всі пряні рослини мають лікувальні властивості. Багато цих рослин люди здавна використовують для лікування.

Спектр дії пряних рослин дуже широкий: шавлія, ісоп лікують захворювання органів дихання; базилік, чабер, кмин, м'ята – органи травлення; меліса, котовник – серцево-судинну систему; ісоп, монарда – шкірні захворювання. 

На користь вирощування пряноароматичних рослин говорить і той факт, що багато з них у період цвітіння мають надзвичайно декоративний вигляд і є чудовими медоносами. У літературі є відомості, що 1 га лофанта може дати взяток не менше, ніж 1 га білої акації.

Щоб цілий рік мати вдома свої прянощі та лікарські збори, достатньо посадити на грядці по кілька улюблених рослин. Це буде чудовий секрет вашої кухні.

  • Для розмноження пряних рослин краще виростити розсаду по 3-4 рослини в окремих горщиках або коробочках, а через 1,5 місяці висадити її на постійне місце.
  • Можна, звичайно, посіяти і безпосередньо в ґрунт, але оскільки пряні трави проростають повільно і недружно, то їх сходи можуть загубитися серед бур'янів, які зійдуть набагато раніше.
  • Рослини, особливо в перший місяць вегетації, вимагають багато світла та тепла – позначається південне походження.

Заготовляють зелень на початку цвітіння рослини – у липні. У цей час трава містить найбільшу кількість біологічно активних речовин та ефірних олій, що утворюють аромат.

Якщо одразу після зрізання рослини підживити мінеральними добривами та добре полити, то до жовтня можна отримати ще один урожай свіжої ароматної зелені. 

Заготовлену зелень можна використовувати як у свіжому, так і сухому вигляді. Для цього траву миють, ріжуть на шматочки, сушать у тіні, зберігають у щільно закритих банках у темному прохолодному місці. Всі перелічені пряноароматичні рослини чудово ростуть та розмножуються на території України.

Отже, якщо у вас живий дух експериментатора і ви любите не тільки корисну, а й смачну їжу, вирощуйте пряноароматичні рослини.

Ольга Корабльова

© Журнал “Городник”

ФОТО: pixabay.com 

comments powered by HyperComments
Нове на сайті