Не лише олією радує рицина: декоративні сорти культури у садибі

У теплих широтах рицину вирощують для отримання насіння, з якого добувають широко відому в медицині та парфумерії рицинову олію. 

Однак насіння рицини дуже отруйне. Смертельна доза для дорослої людини – 20 шт., дитині достатньо і шести. Смертоносні властивості має рицин – мало вивчена речовина, що входить до складу насіння.

В умовах помірного клімату, в тому числі і в Україні, рицину культивують як декоративну садову рослину.

Оскільки вона дуже теплолюбна, її вирощують у однорічній культурі. Звичайно, в наших краях рицина не така висока, як у тропіках, і все ж таки високорослі сорти за два-три місяці досягають 4 м.

Квітки дрібні, зібрані в відносно невеликі суцвіття, що виростають до 15-20 см. Забарвлення – від білого до рожево-червоного та червоного. Вони мало декоративні і на тлі величезного листя та стебел майже непомітні.

Секрет краси та надзвичайної екзотичності рицини – в її габітусі, особливо у великих пальчасто-роздільних листках, що нагадують пальмові. 

Завдяки їм рицину відносять до садової групи декоративно-листяних культур.

Любителі флористичних композицій, напевно, зацікавляться плодами цієї рослини.

Довговічні, круглої форми коробочки, густо вкриті шипами, дуже гарні у будь-якому віці. До дозрівання вони яскраво забарвлені у різні відтінки зеленого, червоного або пурпурово-червоного кольору. Залежно від сорту завжди зберігають цілісність або з часом розтріскуються. 

У всьому світі рицина досить широко використовується в садівництві. Пропонуємо коротку характеристику найпопулярніших сортів. 

Borboniensis – кущ з широко розлогими від основи гілками та листям сіро-зеленого кольору. Borboniensis Arboreus відрізняється не тільки вражаючими розмірами, завдяки чому більше за інших нагадує дерево, а й специфічним контрастним забарвленням: стебло червоне, а листя сіро-зелене.

Kazatchka – один із найпоширеніших у нас сортів. Висота рослини – близько 2 м, стебла червоно-коричневі, дуже потужні, молоде листя червоно-фіолетове, з віком стає зеленим, з чіткими червоними жилками. 

У сорту Cambodgensis темно-пурпурові стебла і таке ж темне листя. "Смаглянка" Carmensita, названа так за свій темно-коричневий колір, відноситься до низькорослих сортів, оскільки досягає всього 1,8 м.

Coccineus – гігант з листям бронзового відтінку, розрізаним глибше, ніж у інших сортів. Gibsonii і Gibsonii Mirabilis – карликові сорти висотою до 1,2 м. У першого темно-пурпурові стебла, багато прикрашені червоно-пурпуровимим листям зі специфічним металевим відливом. Другий – дуже компактний, з листям та стеблами червоного кольору.

До карликів належить також мінлива Impala. Вона відрізняється змінним забарвленням листя: у молодих рослин воно від кармінного до темно-червоного, а з віком поступово стає зеленим. Крім того, цей сорт має дуже ефектні сіро-жовті квітки. 

Найбільше листя у сорту Маjоr. У високорослого сорту Red Spire – червоні стебла, а листя із бронзовим відливом. 

Sanguineus вважають найбільш швидкорослим. У нього широке зелене листя зі злегка червонуватим відтінком.

Будь-який сорт рицини при правильному вирощуванні виглядає дуже декоративно як на півдні, так і на півночі України.

А ось зібрати насіння можна лише у південних областях. Чим північніше район, тим клопітніше вирощувати рицину.

По-перше, потрібна розсада.

По-друге, рослину потрібно вберегти від заморозків: для рицини вони згубні і навесні на початку вегетації, і ранньої осені, коли вона особливо декоративна. 

Щоправда, влітку за наявності живильного грунту та своєчасного поливу ця рослина не потребує особливої уваги. 

Хвороби і шкідники обходять рицину стороною (крім щурів і мишей, які люблять поласувати жирним насінням під час його проростання).

Це потрібно врахувати під час вирощування розсади.

• Оптимальний час для посіву насіння на розсаду – березень. 
• Підійде будь-який легкий живильний ґрунт або землесуміш. 
• Насіння висівають по 1-2 шт. у горщик (краще великий, не менше 8-9 см у діаметрі) або іншу ємність, з якої рослину можна легко вийняти при пересадці.

Пам'ятайте: чим раніше висіваєте насіння, тим більшою має бути ємність. 

До повного проростання насіння ємності обов'язково повинні бути в теплому місці. Рицина не любить температуру нижче 18-20 ° C, особливо в розсадний період. 

На постійне місце рослини висаджують у третій декаді травня, коли мине загроза заморозків.

Якщо немає можливості виростити розсаду, насіння сіють у відкритий ґрунт, коли земля добре прогріється. На більшій частині України це третя декада квітня - друга декада травня, залежно від особливостей року. Щоправда, у цьому випадку рослина проявить себе не раніше кінця липня – початку серпня.

Рицина – світлолюбна і дуже теплолюбна рослина. Тому для неї бажано вибирати затишні, добре освітлені та найбільш теплі ділянки. 

Якщо ви хочете, щоб вашу садибу прикрашали великі, потужні та дуже декоративні рослини, потрібно провести спеціальну підготовку ґрунту. Звичайно, на ділянці з родючою, добре удобреною землею в цьому немає необхідності, а на бідних ґрунтах така процедура є обов'язковою.

• Для цього викопують глибоку (не менше 60 см) яму шириною до 80-100 см, заправляють її перегноєм або сумішшю компосту та перегною. Потім висаджують розсаду.

На подяку за догляд (багаті органікою ґрунти, своєчасний рясний полив у посуху) рицина відповідає гарним, швидким приростом, живим блиском і великими розмірами листя та стебел. 

Рицина – надзвичайно своєрідна рослина. Серед декоративних трав'янистих культур їй важко підібрати гармонійних сусідів. Вона найбільш виразна в одиночних посадках або в невеликих групах по дві-три рослини. Дуже добре виглядає на тлі будинку або огорожі. 

Галина Музичук 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com