Надійний кільчеватор: технологія "холодного" вкорінення живців винограду

Для підвищення проценту вкорінення чубуків виноградарі використовують ефективний агроприйом – кільчування. 

Завдяки запасу поживних речовин, що знаходяться в чубуках, на них утворюється коренева система ще до їх висадки у шкілку.  У той же час ростові вічка чубука перебувають у стані спокою і розвиваються лише після висадки у шкілку.

Відсоток приживання і якість посадкового матеріалу при кільчуванні незрівнянно вищий, ніж без нього. У "Огороднику" та інших спеціалізованих джерелах вже висвітлювалися різні способи кільчування, конструкції кільчеваторів з використанням різних джерел тепла, терморегуляторів і термоізоляційних матеріалів.

При їхньому нормальному функціонуванні досягається стовідсотковий результат кільчування.

Ми користуємося простим і надійним способом кільчування у холодному парнику.

Виноградну лозу, що зберігається в ямі, дістаємо 1 квітня і ріжемо на чубуки.

Лоза має бути товщиною 6-12 мм, яскраво-зеленою на свіжому зрізі. Довжиною – від 6 до 12 мм. 

Використання довгих чубуків в північній частині України не виправдане. Оскільки для коренеутворення необхідна певна температура ґрунту, а п'ята чубука, заглибленого в шкілці на 40-50 см, погано прогріватиметься, то й коріння утвориться слабке. А значить, така рослина буде живитися за рахунок росяного коріння. 

Чубук рекомендованої довжини (6-12 мм), як правило, має два міжвузля і три вічка. Якщо міжвузля короткі, на чубуку можна залишати і більше вічок. Нижній зріз робимо безпосередньо під вузлом, щоб оголити діафрагму вузла. Адже саме там знаходиться камбій – рослинна тканина, з якої у процесі кільчування утворюється каллюс, а вже з нього – коріння. 

Верхній зріз повинен бути на 1,5-2 см вище верхнього вічка. Непотрібні вічка засліплюємо, п'яти – борознуємо (робимо насічки за допомогою спеціального пристрою або секатора), щоб стимулювати процес кільчування.

Живці зв'язуємо в пучки за сортами, ідеально вирівнюємо поверхню п'яти і вимочуємо у воді протягом двох-чотирьох діб. Потім замочуємо в розчині гетероауксину або іншого регулятора росту (спосіб та час вимочування вказані в інструкції).

Тепер приступаємо до власне кільчування.

• У добре освітленому місці на схилі південної експозиції копаємо яму глибиною 50 см. Її діаметр залежить від  кількості чубуків.
• Розміщуємо в ямі чубуки вгору п'ятами, щільно притискаючи пучки один до одного. Проміжки між пучками закладаємо сухою травою, щоб попередити затікання води та загнивання ростових вічок.
• На п'яти чубуків насипаємо чорнозем (шар 5 см) та зволожуємо його.
• Зверху кладемо парникову раму та накриваємо поліетиленовою плівкою.

В результаті парникового ефекту під рамою створюється досить висока температура (30-35 °С), яка не дуже знижується і вночі. Завдяки прогріванню відбувається відтік поживних речовин до п'ят, а отже починається інтенсивне утворення каллюса і коріння. У той же час ростові вічка, що знаходяться внизу, залишаються у стані спокою. 

• Кільчування триває протягом 3-4 тижнів. За цей час чорнозем, що покриває п'яти, бажано 2-3 рази помірно полити. 

Тривалість та якість кільчування залежать від погодних умов. Так, холодний квітень не сприяє хорошому кільчуванню, але все ж таки воно вдається.

Наприкінці квітня – на початку травня прокільчовані чубуки висаджуємо в школку, і вони власним корінням вбирають воду і поживні речовини. До осені їх виростають саджанці високої якості.

Петро Мазур 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com