Лимон за всіма правилами: захист деревця в кімнатній культурі від хвороб та догляд за ним

Всі цитрусові відмінно ростуть і розвиваються в субтропічному кліматі, що характеризується достатком тепла і вологи, де тривалість дня дорівнює ночі, а температура повітря рідко знижується до 0 °С. На плантаціях дерева лимона ростуть до 60 років, що в кімнатних умовах спостерігається досить-таки рідко.

У субтропіках це вічнозелені дерева, вони скидають листя не щороку і не одночасно, а поступово, протягом одного-двох років, по міры їх старіння.

Оптимальні умови для нормального розвитку рослини лимона: інтенсивне, але розсіяне освітлення; відсутність різких перепадів температури; вологість ґрунту і повітря не менше 60%.

Важлива особливість всіх цитрусових – накопичення пластичних речовин в старому листі, яке через один-два роки життя віддає їх молодому приросту, зав'язі, листю (у листопадних рослин така можливість відсутня).

Потреба лимона у волозі дуже висока. Через безліч продихів, які при розгляданні листка на просвіт видно як світлі крапки, відбувається інтенсивна транспирация. 

При вирощуванні лимона в кімнаті його зазвичай розміщують на підвіконні. Однак через невеликі розміри вікон освітленість тут низька, взимку висока температура і сухе повітря (від батарей центрального опалення), часті великі перепади температури і освітленості, а також протяги.

Будь-яка зміна місця, повороти призводять до небажаних для дерева наслідків: уповільнення росту, слабке плодоношення, пожовтіння листя, сильне осипання зав'язі і листя аж до загибелі рослин. 

Рослини лимона пригнічують також хвороби. Фітопатолог А. Ячевский зазначає, що на лимоні та інших цитрусових паразитують близько 140 грибів і бактерій.

У кімнатних умовах лимон уражається гомозом (камедетеча). Думка вчених про збудника хвороби неоднозначна. Одні вважають, що причиною хвороби є гриб, інші звинувачують фактори зовнішнього впливу.

Гомоз вражає нижню частину стовбура і велике коріння. Хворі ділянки кори відмирають і виділяють клейку білувату або жовтувату рідину, що твердіє на повітрі (камедь). Крім кори, пошкоджуються камбій і деревина. На уражених ділянках кора розм'якшується, а при підсиханні розтріскується в поздовжньому напрямку. Хвороба носить хронічний характер, гниття уражених коренів може тривати 1-2 роки.

Збудник хвороби гриб – вражає листя. Через кілька тижнів і навіть місяців після відмирання кори починає хворіти листовий апарат. На сильно ураженій стороні дерева листя стає жовтувато-зеленим, пізніше жовтим. Головні і бічні жилки листа жовтіють раніше, утворюючи жовту мережу на листовій пластинці. Старе листя жовтіє швидше за молоде і до опадання може покриватися бурими плямами. Уражені листки осипаються, молоді зелені пагони також жовтіють, а верхівки дрібних гілочок відмирають. Крім кори і листя, патоген заражає плоди. Шкірка таких плодів буріє, причому досить швидко.

Оптимальні умови для розвитку гриба – підвищена волога і температура близько 27 °С. Фактори, що сприяють розвитку гомоза: важкий ґрунт, глибока посадка, рясний полив, погана аерація ґрунту, надмірні підживлення азотними добривами.

Чернь – збудник хвороби гриб, що поселяється на листках, гілках, покриваючи їх сірим або чорним нальотом грибниці. Чорний наліт – наслідок існування на лимоні сисних шкідників (несправжньої щитівки, попелиці, червецю, білокрилки), що виділяють екскременти у вигляді липкої цукристої рідини, яка служить субстратом для розвитку грибів – збудників хвороби. Гриби черні небезпечні тим, що забруднюють листову поверхню, через що припиняється доступ до них повітря і світла. Уражені дерева виснажуються, погано ростуть і цвітуть, дають мало плодів.

У кімнатних умовах і в теплиці на плодах лимона розвивається бородавчастість, або парша, збудником якої є гриб. Від хвороби страждають листя, плоди і гілки. На молодих, ще не розгорнутих листочках можна виявити дрібні плями, що перетворюються незабаром в довгасті опуклості. Спочатку колір "бородавок" рожево-жовтий або може бути відтінку охри. Згодом нарости збільшуються і стають бурими. Бородавчастістю лист уражається з обох сторін, але більше з нижньої. Горбики розкидані поодиноко або можуть зливатися, викликаючи потовщення ураженої частини листа. Листя також в'яне, викривляється, зморщується і обпадає. Аналогічні прояви бородавчастості з'являються на плодах і гілках.

Оптимальними умовами для зараження і розвитку патогена є підвищена вологість повітря і температура від 15 до 20 °С. 

Часто лимон уражається хлорозом. Хвороба не інфекційна. Вона може бути проявом неправильного обміну речовин в рослині і дефіциті, як мінеральних елементів, так і кисню в ґрунті.

Візуальні симптоми хлорозу це пожовтіння листа. Спочатку хвороба проявляється між жилками листа, утворюючи жовті смуги на ньому. Смугасте хлорозне листя вказує на ураження лимона хворобою. Причиною прояви хлорозу при вирощуванні лимона в горщиках може бути закисання ґрунту, викликане неправильним доглядом. Через "важкий" перенасичений ґрунту і рясні поливи рослин в процесі їх вирощування погіршується доступ кисню до коренів, що викликає пожовтіння листя. Якщо в початковий період прояви хвороби не вжити захисних дій, то хлороз з одного листка  поширюється на всю рослину. При хлорозі зменшується розмір листя, жовтіють і тоншають пагони, зменшується приріст.

Нарешті ми підійшли до головної частини, що стосується профілактичних і захисних заходів, які допомагають поліпшити життєдіяльність лимона і підвищити його врожайність. 

Головним елементом догляду за деревами лимона є правильний полив. У місті найкращою водою для поливу є водопровідна. Однак вода з крана не зовсім підходить для поливу, через вміст в ній газоподібного хлору і різних солей, що роблять її жорсткою. Відомо, що хлор та інші дезинфікуючі речовини, що містяться в такій воді, шкідливі для рослин. Хлор з води видаляється двома способами: нагріванням і витримкою в посуді з широким горлом в кімнаті не менше доби. 

Непідготовлена ​​для поливу водопровідна вода завдає великої шкоди лимону – викликає хлороз листя, залужує ґрунт, порушуючи обмінні процеси. Тому для поливу воду з крана необхідно заздалегідь підготувати. Крім відстоювання, фільтрування та кип'ятіння води, її якість можна поліпшити, зробити м'якішою, шляхом додавання в відстояну воду різні кислоти – лимонну (0,5 г/3 л), азотну або оцтову (по 4-5 крапель на 1 л води). 

У сільській хаті воду беруть з колодязя, але краще з озера або струмка, і залишають в кімнаті для підігріву.

Правильний і своєчасний полив надзвичайно важливий для рослин лимона. Як надлишок, так і дефіцит вологи негативно впливає на їх нормальний розвиток.

Одразу виникає питання: як часто поливати лимон? 

Потрібно визначити вологість верхнього шару ґрунту – для цього землю з горщика стискають у кулаці. Якщо земля злипається, то поливати не треба. Якщо розсипається, то вода випарувалася, вбралася в рослину і її запас треба поповнити. 

Стежити за вологістю ґрунту потрібно щодня, щоб уникнути пересихання земляної грудки в горщику, особливо в літній період від високих температур і яскравого сонця. Щоб листя лимона не постраждало від термічних опіків, вікна, особливо південні, необхідно затінювати від прямих сонячних променів, використовуючи для цього марлю або фольгу.

Крім поливу, важливо проводити, особливо в літню пору, обприскування крони дерева один раз на добу. У міських квартирах дуже сухе повітря, яке викликає опадання зеленого листя. Обприскування крони підвищує вологість повітря, освіжає рослину і зменшує випаровування вологи листям. У спекотне літо деревця лимона треба обприскувати 2-3 рази в день водою кімнатної температури.

Від профілактичних заходах, викладених вище, перейдемо до захисних.

При захворюванні лимона гомозом вирізують до живої деревини уражені ділянки кори на попередньо простелений на ґрунт горщика папір. Після операції всю зрізану кору спалюють, а місця відразу дезінфікують 5-10% розчином (50-100 г/1 л води) мідного купоросу. Після підсихання оброблених зрізів їх замазують садовим варом. Якщо виявлено камедь на коренях, то рослину викопують, уражені частини коренів вирізують, зрізи дезінфікують міцним розчином мідного купоросу (5-10%). Рослину, звільнену від хворих на гомоз ділянок, пересаджують в іншу посудину. При пересаджуванні стежать за розміщенням кореневої шийки на рівні ґрунту. У висаджених рослин із заглибленням кореневої шийки передчасно відмирає кора і випливає камедь. Щоб уникнути ураження лимона гомозом, влітку його поливають підігрітою на сонечку водою, а взимку водою, підігрітою до температури 30-35 °С, підживлюють переважно органічними добривами – перегноєм (уникають застосування свіжого гною), використовують попіл.

Захист лимона від черні базується на знищення сисних шкідників, що виділяють падевий мед, на якому поселяються гриби. Розвитку черні сприяють густа крона, затіненість і всі фактори, що утруднюють вентиляцію повітря.

При боротьбі з бородавчастістю збирають уражене листя, вирізають гілки з ознаками хвороби, як джерела інфекції, і спалюють їх. Проводять 3-5-кратне обприскування 1%-ною бордоською рідиною.

При ураженні лимона хлорозом важливо встановити причину хвороби. Хлороз виникає від дефіциту азоту, магнію, марганцю, сірки, при порушенні водного та повітряного режимів. Усунення зазначених недоліків у догляді забезпечить нормальну життєдіяльність рослин. 

Наостанок хочеться зазначити, що головною помилкою цитрусоводів-аматорів є несвоєчасне виявлення шкідників, хвороб лимона і відсутність захисних заходів проти них, що призводить до пригнічення рослин, слабкого плодоношення, скидання листя і до загибелі.

При віддачі максимуму уваги і вільного часу лимони порадують цитрусоводів не лише вітамінними плодами, а й чистим повідрям у будинку внаслідок виділення листям фітонцидів. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com