Хурми божественний вогонь: основне про вирощування культури в плодовому саду

Родова назва Diospyros походить від грецьких слів dios – божественний, чистий, ясний і pyr – вогонь, тому що плоди перед дозріванням набувають яскравого помаранчевого або червоного забарвлення, що нагадує за кольором язики полум'я.

Унікальні якості плодів також цілком відповідають такій назві. Воістину, це дерево-прометей, що дарує людям здоров'я.

Видова назва хурми kaki походить від японського, що означає "плід із плодів" або "добірний плід".

Виняткові переваги 

Плоди хурми смачні та поживні. Багаті вітамінами та поліфенольними речовинами, каротиноїдами, лейкоантоціанами, а також органічними сполуками калію, кальцію, заліза, йоду. У свіжому вигляді вони містять 13 органічних кислот, серед яких лимонна та яблучна, каротин, барвники та дубильні речовини, а також 25 макро- та мікроелементів, дев'ять із яких необхідні людині.

Плоди містять до 25,9% цукрів, представлених в основному глюкозою та фруктозою. Вміст сахарози незначний – від 0,3 до 4,7%. Дуже цінна якість плодів – високий вміст йоду.

Плоди хурми відрізняються низькою кислотністю і застосовуються для лікування катара та виразки шлунка, недокрів'я, базедової хвороби, а також як лікувальний та профілактичний засіб при цинзі.

Як дієтичний продукт плоди хурми використовують свіжими та сушеними. З них готують пастилу, варення, джеми, сиропи.

Сік хурми має бактерицидні властивості, зокрема, щодо кишкової та сінної паличок, золотистого стафілокока.

Підкорюючи простір

В останні роки межі культивування хурми помітно розширилися завдяки новим морозостійким сортам, які витримують мороз до -25...-27 °С. 

Це одна з найбільш морозостійких субтропічних культур. Зазвичай, вона переносить без пошкодження морози -16...-18 °С. При температурі -19...-20 °С підмерзає однорічна та частково дворічна деревина. Нижчі температури згубні для рослини.

Хурма добре розвивається на досить освітлених ділянках. Росте на всіх ґрунтах, крім заболочених, засолених, галечникових та вапняних. Кращими є глибокі, вологоємні, добре дреновані суглинні ґрунти, що містять достатню кількість перегною.

Посадку саджанців хурми проводять восени чи навесні. Кожен термін має свої переваги та недоліки.

• Переваги осіннього терміну посадки – рання регенерація кореневої системи, завдяки чому рослини дружно вегетують навесні. Але в морозонебезпечних районах не виключені випадки підмерзання молодих рослин.
• Мінус весняної посадки – тривале зберігання саджанців у прикопі, що негативно позначається на збереженні їхньої кореневої системи. Весняну посадку саджанців хурми проводять у березні - першій половині квітня.

Щоб завжди бути з урожаєм... 

Коли дерева досягають періоду плодоношення, садоводи-аматори часто скаржаться на відсутність плодів чи осипання зав'язі.

Причин може бути кілька: 

1. Погане запліднення. Хурма східна – рослина дводомна або полігамна (обопіла). Одні сорти утворюють лише жіночі квіти, інші – крім жіночих, утворюють у великій кількості чоловічі квітки, і лише небагато сортів є однодомними, у яких на одному дереві формуються одночасно і чоловічі, і жіночі квіти. Однак у більшості полігамних сортів кількість жіночих та чоловічих квіток неоднакова. Деякі сорти утворюють чоловічі квітки не кожен рік, а через рік чи навіть два.

Через таку особливість хурми в саду необхідно висаджувати сорти-запилювачі, що утворюють у великій кількості чоловічі квітки.

Є сорти хурми, що зав'язують велику кількість безнасінних плодів (партенокарпічних) за відсутності запилення. Однак при запиленні їх урожай завжди буває в кілька разів вищим, а смакові якості плодів покращуються.

2. Недостатній приплив пластичних речовин до органів плодоношення (дерево "жирує"). Хурма – світлолюбна порода. При поганому освітленні деформуються листові пластинки, плоди опадають. У затінених місцях у рослин спостерігається витягнута розріджена крона, знижується врожай.

Дерева хурми формують за змінено-лідерною системою з добре розрідженими гілками. Провесною, до розпускання листя, роблять легке проріджування і обрізання крони, видаляючи сухі і пошкоджені гілки.

Проріджування гілок – основний прийом створення досить розрідженої крони, рівномірного розподілу нового приросту всередині крони, покращення умов плодоношення.

При проріджуванні зазвичай вирізують пагони, які відплодоносили, разом з дво-, трирічними гілками, на яких вони ростуть, що сприяє посиленню росту пагонів і наближенню зони плодоношення до основних скелетних гілок. Залежно від загального розвитку дерева таку вирізку гілок до трьох-, чотирирічної деревини проводять один раз на 2-3 роки.

Зі збільшенням віку дерев і переміщенням зони плодоношення на периферію крони більшого значення набуває омолоджувальна обрізка, тобто обрізка на стару деревину, яку проводять з урахуванням появи "вовчків". Часткової омолоджуючої обрізки дерева потребують вже у віці 15-20 років.

• При визначенні ступеня обрізки враховують особливості плодоношення. Дерева з вираженою періодичністю плодоношення на рік урожаю обрізають сильніше, проріджують і вкорочують однорічні прирости, що посилює ріст пагонів і зменшує періодичність плодоношення.

Основну обрізку проводять ранньою весною. Ефективність її значно підвищується, коли вона доповнюється літнім пінцуванням. Влітку більше обрізають ті гілки, ріст яких має бути ослаблений. 

3. Несприятливі метеорологічні умови під час цвітіння (тумани, дощі).

4. Нестача вологи. Хурма – рослина вологих субтропіків і тому потребує великої кількості вологи. Полив – один з основних заходів щодо догляду за рослинами.

Зрошення починати потрібно наприкінці травня - на початку червня і продовжувати до дозрівання плодів, тобто до вересня-жовтня.

Однак не можна допускати і надлишку вологи, заболочування ґрунту. У цьому випадку спостерігається сильний ріст пагонів та коренів, плоди не отримують достатньої кількості вологи, поживних речовин та опадають.

5. Наявність хвороб та шкідників.

Сіра гниль – найбільш поширене захворювання. Його збудник гриб ботритіс. Хвороба, по мірі розвитку, викликає гниття та масове обсипання зав'язей плодів. У місці прикріплення до чашечки плодів, що зав'язалися, тканина буріє. Надалі плодики розм'якшуються та відпадають. У деяких випадках при сильному розвитку захворювання опадання зав'язі носить масовий характер.

Рак хурми. Виявляється на різних частинах дорослих дерев чи саджанців східної хурми. Заражаються молоді пагони, гілки та штамби. Розвитку захворювання сприяють несприятливі кліматичні умови (особливо зниження температури повітря або її різке коливання) та погана агротехніка. Листя хворих дерев жовтіє, засихає і опадає. На гілках чи штамбі хворого дерева у місці ураження спостерігається побуріння кори, яка поступово засихає, але на другий рік починає розтріскуватися і відставати від штамбу, оголюючи деревину.

Згодом на ураженому місці утворюються ракові виразки. Заражені органи рослини чи цілі дерева засихають.

Усихання гілок. Захворювання розвивається на гілках або штамбі дерев, які сильно пригнічені раковим або іншими захворюваннями. На штамбі чи гілках хурми з'являються вдавлені почорнілі плями. Кора тут засихає і розтріскується. При сильному розвитку хвороби рослина повністю гине.

Чорна плямистість листя та пагонів. При ураженні на листі утворюються поодинокі або рідко розміщені червоно-бурі плями, оточені чорною облямівкою. Іноді численні дрібні плями зливаються та утворюють великі плями. На пагонах і молодих гілках плями веретеновидної форми, чорні, часто розтріскуються в середині. Іноді вони зливаються та утворюють виразки.

В результаті молоді пагони та гілочки часто деформуються, скручуються через нерівномірний ріст тканин пагонів, а надалі засихають. Крім листя та пагонів, можуть уражатися зав'язі.

Фузаріозне в'янення. Уражаються сіянці та молоді деревця. Листя жовтіє і в'яне, коренева шийка хворих рослин чорніє і засихає, рослина повністю гине. Стовбурець чорніє, кора розтріскується, частково відвалюється, а в тріщинах кори та під нею утворюється маса білого або рожевого міцелію гриба. 

Істотну шкоду культурі завдає бактеріоз (опік), збудником якого є бактерії. Вражає переважно ослаблені рослини, на корі яких є механічні пошкодження. Викликає опадіння листя, зав'язей, усихання пагонів і цілих дерев, а при сильному ураженні ушкоджуються навіть коріння.

Основні шкідники хурми – червці та щитівки (підзагін кокциди). Представники цього підряду зазвичай селяться колоніями і часто нагадують нарости чи лишайники. Харчуються вони соком рослин, викликаючи при цьому патологічні зміни в тканинах, які призводять до опадання листя, пагонів, гілок, зниження кількості та якості врожаю.

Характер ушкодження залежить від інтенсивності заселення кокцидами та від того, які частини рослини ними заселяються.

З червців на хурмі зустрічається приморський борошнистий червець (Pseudococcus maritimus Ehrh), який, як і інші види червців, добре помітний через порошкоподібний повстяний білий наліт. Широкий поліфаг, що ушкоджує понад 50 видів рослин з різних груп (плодові, городні, декоративні, субтропічні, цитрусові).

На хурмі борошнистий червець концентрується головним чином на генеративних органах, внаслідок пошкодження яких врожайність може знизитися до 50%. При сильному зараженні червцем всихають не тільки молоді пагони і гілки, але іноді й цілі дерева.

Серед щитівок на хурмі відзначена м'яка ложнощитівка (Coccus hesperidum L.). Так само, як і борошнистий червець, вона є широким поліфагом. При високій чисельності шкідника спостерігається суцільне заселення ним пагонів та гілок. Число поколінь – 3 або 4, залежно від місця вирощування хурми. Зимує у стадії личинки. Навесні личинки, що перезимували, досягають статевозрілого віку і приступають до відкладання яєць, з яких розвиваються особини наступних поколінь. Найбільш висока чисельність шкідника спостерігається у липні та вересні.

На цукристих виділеннях кокцид (медяній росі) поселяються сапрофітні гриби, які на плодах, листі та інших органах рослини утворюють щільну чорну плівку "чернь", що перешкоджає нормальним фізіологічним процесам рослини.

Для профілактики боротьби з хворобами перш за все потрібно створити агротехнічний фон, що забезпечує нормальний розвиток рослин і включає обрізку та спалювання уражених гілок, збирання та знищення опалого листя та плодів.

При сильному прояві захворювань необхідно застосовувати фунгіциди у фенофазі "до цвітіння" та "після цвітіння".

Проти сірої гнилі ефективний препарат топсін М, 70% с.п., для боротьби з плямистістю доцільно застосовувати топаз, 10% к.е. або скор, 25% к.е. При масовому заселенні рослин шкідниками у ранньо-весняний період ефективне застосування мінерально-масляних емульсій, а в період відродження личинок препарат актара, 25% в.г.

Тільки повний комплекс заходів: підбір сортів, вибір ділянки, обрізка, добрива, зрошення, обробіток ґрунту, боротьба зі шкідниками та хворобами дозволить не лише милуватися красивими деревами східної хурми, але й ласувати смачними корисними плодами.

Олена Шишкіна, Наталія Трикоз

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com