Джусай – найкращий для вигонки: особливості вирощування цибулі запашної

Як слабогостру приправу її рекомендують для використання в їжу людям, яким протипоказано вживання цибулі. Впродовж  усього року вона служить постійним джерелом вітамінної зелені, причому виростити її можна без особливого клопоту. 

Цибуля запашна – багаторічник, на одному місці росте до 5-6 років. Листя у неї пласке, лінійне, широке, з приємним цибулево-часниковим ароматом. Залежно від умов вирощування воно сягає 25-50 см у довжину. Завдяки низькому (1,3-1,5%) вмісту клітковини листя не грубіє впродовж усього періоду вегетації.

Справжньої цибулини цибуля запашна не утворює. Та й хибна цибулина у неї виражена слабо (діаметр 0,7-1,2 см), має циліндричну форму, плавно переходить у хибне стебло. Рослина сильно гілкується, до четвертого року життя може сформувати 115-130 і більше гілок. Цвіте на другого року життя. Квіткові стрілки чотиригранні, досягають 35-45 см заввишки. Вони швидко грубіють і на момент масового цвітіння дерев'яніють, тому в їжу непридатні.

Суцвіття – проста парасолька з пухкою будовою. Квітки білі, зі злегка помітною фіолетовою смужкою та приємним запахом.

У їжу використовується практично вся рослина: листя з хибним стеблом, квіткові стрілки в початковий період формування, квіткові бруньки та квіти.

Всі органи рослини мають ніжний часниковий запах, тому цибулю і називають запашною або часниковою.

На її  батьківщині, в Китаї, нарізане листя, квіткові бруньки та квіти додають у салати, м'які сири та печеню. При тривалій термічній обробці запах зникає, тому в китайській кухні використовують бланшироване листя цибулі як гарнір до рису та свинини. Усі органи рослини придатні для ароматизації супів, омлетів.

Наростання нового листя продовжується протягом усього періоду вегетації, тому свіжа, ніжна зелень завжди під рукою.

На відміну від інших видів багаторічних видів цибулі листя запашної цибулі набагато багатше на каротин (до 6 мг%). Воно також містить багато (80- 140 мг%) аскорбінової кислоти, до 8% цукрів, 3,5-4% протеїну.

Цибуля запашна широко використовується в китайській народній медицині. Відвар або настоянку листя з вживають при нетриманні сечі, нирковій недостатності та слабкості сечового міхура. Відвар з насіння – при запаленні шлунка, що супроводжується блювотою. Листя використовують також для припарок при забоях колін.

Рослини запашної цибулі дуже холодостійкі. Вони перезимовують на 100% навіть за -35...-40 °С. Вимогливі до родючості та зволоженості ґрунту. Порівняно з ріпчастою цибулею та батуном легше переносять кислі ґрунти, але ґрунти з кислотністю нижче 5,0 непридатні для вирощування, а при рН 5,0-5,5 необхідно вносити вапно з розрахунку 2-4 кг на 10 м ².

• Грунт переорюють (перекопують) з осені на глибину 35-40 см, оскільки цибуля запашна розвиває потужну кореневу систему, що проникає в ґрунт на 60-80 см.
• Однак основна маса коренів знаходиться в поверхневому (15-30 см) шарі, тому бажано, щоб він завжди був пухким.
• На бідних ґрунтах рекомендується вносити органічні добрива: перегній чи компост із розрахунку 4-5 кг/м². Їх вносять за 7-10 днів до посадки або безпосередньо під час посіву (посадки) у лунки.

Цибулю запашну вирощують в однорічній, дворічній і багаторічній культурі. Зазвичай городники віддають перевагу багаторічному способу вирощування. 

Враховуючи її тривале (5-6 років) культивування на одному місці та потребі сім'ї у свіжій зелені впродовж сезону, під неї не слід відводити окрему грядку. Найкраще посадити її біля паркану, уздовж доріжки або навіть невеликою куртиною (10-12 рослин) на квітковій клумбі.

Оригінальні білі квіти джусаю не поступаються за декоративністю багатьом квітковим рослинам. 

Впродовж 1-1,5 місяця (з кінця травня - початку червня) така біла пляма сяятиме, відтінюючи тони інших темнозабарвлених рослин.

Після закінчення цвітіння рослини не втрачають своєї декоративності, а блискуче темно-зелене листя впродовж усього періоду вегетації залишається свіжим. 

Цибуля запашна розмножується насінням і вегетативно – поділом куща. 

Залежно від зони посіву насіння в ґрунт починають з III декади березня і продовжують до 1 декади травня.

Практично сіяти можна протягом усього літа, але обов'язково у вологий ґрунт. Якщо в літню пору довго немає дощів, ґрунт добре поливають за 1-2 дні до посіву, а після посіву обов'язково мульчують торфом або перегноєм, щоб не утворилася ґрунтова кірка. 

• При вирощуванні цибулі окремими куртинами або вздовж паркану між лунками залишають відстань 30 см.
• На грядах вирощують за схемою 25-40 х 25-30 см.
• У рядках сіють суцільно з наступним проріджуванням до досягнення необхідної площі живлення.
• Глибина сівби – 0,8-1,0 см.
• Витрата насіння становить 1,0-1,5 г/м². 

Насіння запашної цибулі проростає вже при 1-2 °С, але період від посіву до сходів при цьому триває до місяця. При температурі 14-15 °С сходи з'являються протягом двох тижнів, а при температурі 20-22 °С – через 6-8 днів. Вони легко переносять похолодання та зниження температури до 3-4 °С.

У початковий період проростки розвиваються повільно. Перший справжній лист утворюється через 2-3 тижні після появи сходів. З цього моменту починають посилено формуватися придаткові корені, які постачають рослинам поживні  речовини, тому важливо, щоб у цей час ґрунт був пухким і чистим.

У перший рік життя в однієї рослини формується 1-2 пагона з 3-5 листям на кожному. Висота рослин досягає 24-32 см.

Збирати зелень у перший рік життя не бажано.

На другому році життя у кожної рослини формується 10-12 пагонів, а до четвертого – 125-130 пагонів. Кожен пагін, починаючи з другого року життя, розвиває квіткову стрілку, що несе суцвіття, яке цвіте та зав'язує насіння.

З появою великої кількості квіткових стрілок господарська придатність рослин знижується, оскільки в листі зменшується вміст цукру, воно стає грубішим, ніж листя пагонів, що не дають стрілок.

Щоб уникнути цього, квіткові стрілки видаляють на початку їх формування та використовують у їжу. Квіткові стрілки з'являються при сильному розгалуженні зазвичай у рослин 4-5-го року життя. Тому запашну цибулю не рекомендовано вирощувати одному місці понад 5 років. 

Рослини цього віку використовують для вегетативного розмноження як посадковий матеріал при створенні нових грядок.

• Рослини викопують і ділять на частини – посадкові одиниці, у кожній з яких має бути 3-4 гілки.
• У посадкового матеріалу обережно обрізають листя на 1/3, не пошкоджуючи серединного листа.
• Коріння вкорочують до 5-7 см, занурюють у глиняну бовтанку і садять у лунки, поглиблюючи до основи першого листка.
• Після посадки рослини поливають так, щоб не замочити листя, а коли вода вбереться у ґрунт, мульчують перегноєм, торфом або сухою землею.
• Цибуля запашна добре переносить пересадку, через 5-7 днів приживається і починає формувати нове листя. 
• Пересаджувати її найкраще ранньою весною (у квітні) або восени (наприкінці серпня), але обов'язковою умовою є наявність у ґрунті достатньої кількості вологи.

Можна обробляти цибулю запашну і в однорічній культурі посівом насіння або поділом куща.

• При вирощуванні з насіння посів проводять також ранньою весною за схемою 15-20 х 3-5 см.
• Рослини вирощують впродовж першого періоду вегетації і прибирають навесні наступного року.
• При вегетативному розмноженні старі кущі ділять таким чином, щоб посадкова одиниця складалася з 2-4 гілок.
• Садять навесні або у серпні (як зазначено вище) і, природно, термін збирання настає через рік.

Догляд за рослинами запашної цибулі при будь-якому способі розмноження полягає у своєчасному видаленні бур'янів та розпушуванні ґрунту.

На бідних ґрунтах рекомендується проводити підживлення пташиним послідом (1:20), витрачаючи до 5 л розчину на 1 м². Підживлення бажано проводити після зрізання зелені.

У спекотну суху погоду потрібно поливати рослини не рідше одного разу на тиждень. При дефіциті вологи листя грубіє і жовтіє. Те саме відбувається з ними і при вирощуванні на кислих ґрунтах. На відміну від ріпчастої цибулі запашна практично не уражається хворобами, зокрема, несправжньою борошнистою росою.

Прибирання листя і пагонів проводиться вибірково, по мірі їх наростання і за потреби, коли воно досягає 20-35 см. 

Урожай зеленої маси у трирічних рослин досягає 3-8, а у чотирирічних – до 15 кг/м².

Прибирання продовжують до настання заморозків. Для зимового споживання цибулю запашну можна заморожувати, а також використовувати для приготування домашніх овочевих консервів, що надає їм пікантного слабочасникового аромату і слабогострого смаку.

Цибуля запашна – прекрасна культура для вигонки пера в зимовий період. Додавання до салатів зеленого листя, отриманого в результаті вигонки в кімнатній культурі, не тільки покращує смак і ароматизує страви, але й надає їм привабливого зовнішнього вигляду. 

Майя Григоровська

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com