Аґрус засухи не любить: особливості агротехніки культури

Кущ аґрусу заввишки 0,5-2 м. Коренева система у нього мичкувата, основна маса коренів знаходиться у ґрунті на глибині 10-40 см і відходить убік від куща на 50-60 см. Окремі стрижневі корені, досягаючи глибини 2 м і більше, доставляють рослинам воду та мінеральні солі з нижніх шарів ґрунту. 

Ось чому рослини аґрусу краще переносять тимчасову посуху, ніж суниця та малина.

Однак при нестачі вологи у верхніх шарах ґрунту рослини розвиваються слабо (іноді взагалі припиняють ріст), зав'язь і листя обсипаються. Все це призводить до зниження продуктивності та зимостійкості культури.

Отже, для аґрусу необхідно відводити ділянки з гарною вологістю, але не сильно зволожені та не заболочені.

Навесні у аґрусу рано починається вегетація, тому квітки та зав'язь іноді пошкоджуються заморозками. Період цвітіння (залежно від сорту та погодних умов) триває 10-15 днів. Ягоди починають дозрівати через 2 місяці.

Плід аґрусу – несправжня ягода, округла або подовжена, з опушенням або без нього, має велику кількість насіння. Ягоди відрізняються незвичайною кольоровою різноманітністю – від білих і зелених до жовтих, червоних і навіть чорних, з цілою гамою проміжних відтінків.

Кущ аґрусу утворюється з безлічі гілок різного віку, які відростають від його основи з прикореневих бруньок. Прикореневі гілки, як правило, сірого кольору, на вузлах забезпечені одним трьома шпильками.

У перший рік прикореневі пагони інтенсивно ростуть, з другого року у них з'являються розгалуження та утворюється скелетна гілка.

На бічних розгалуженнях першого та наступних порядків закладаються змішані вегетативно-генеративні або квіткові бруньки. Урожай аґрусу формується на однорічних приростах та дворічних плодах.

На старішій деревині плодові утворення представлені кільчатками, букетними і плодовими гілочками. У сортів з високою пагоноутворювальною здатністю більш продуктивні дво-, трирічні гілки.

Оптимальний продуктивний вік куща настає через 4-6 років після посадки.

Скелетні гілки і сам кущ аґрусу більш довговічні, ніж у чорної смородини.

При виборі ділянки під аґрус необхідно враховувати біологічні особливості культури.

На структурних ґрунтах з глибоким родючим шаром аґрус можна обробляти більше двадцяти років, на малородючих піщаних чи торф'яних – до 12-14 років. Під аґрус відводять захищені від панівних вітрів освітлені ділянки саду, а також міжряддя плодових дерев.

Аґрус краще за інших ягідних культур переносить підвищену кислотність ґрунту. При раціональному внесенні органічних та мінеральних добрив успішно обробляється навіть на піщаних ґрунтах. Непридатні для посадки важкі глинисті ґрунти з близьким стоянням ґрунтових вод.

На схилах рослини слід розміщувати у верхній або середній частині, щоб захистити їх від сильних ушкоджень весняними заморозками, вимокання та ураження грибними хворобами. 

Перед висаджуванням у посадкові ями або по всій ділянці вносять органічні та мінеральні добрива.

• При суцільному внесенні на 1 м² необхідно 8-12 кг гною, 150 г гранульованого суперфосфату та 60 г сірчанокислого калію. Після цього ґрунт перекопують на глибину 20-25 см, вибираючи кореневища багаторічних бур'янів (пирій, осот, берізка).
• При заправці посадкових ям вносять 6-10 кг гною, 100-150 г фосфорних і 50-60 г калійних добрив і перемішують з ґрунтом.

Висаджувати аґрус краще восени (у другій декаді жовтня) або напровесні. 

• Відстань між рядами має бути 1,8-2 м, у ряду між рослинами – 0,7-1,25 м (залежно від сили та характеру росту сорту).
• Посадкові ями копають шириною 50-60 см і глибиною 30-40 см.

Висаджують аґрус на 5-6 см глибше, ніж він ріс у розпліднику. Рослину опускають у яму, заповнену на 2/3 сумішшю ґрунту з добривами. Щоб корінь вільно розмістився в ній, присипають його землею, яку помірно ущільнюють, намагаючись не пошкодити бруньки біля основи стебла, поливають (1 відро на кущ) і мульчують торфом, перегноєм або сухим ґрунтом. Надземну частину зрізають, залишаючи над поверхнею ґрунту 3-4 бруньки. 

Щорічне внесення органічних та мінеральних добрив рекомендується на бідних піщаних чи суглинистих ґрунтах. На окультурених ділянках – один раз на два роки. Після вступу в пору повного плодоношення, крім азотних рослин, підживлюють ще й фосфоро-калійними добривами. 

• Зразкові дози внесення добрив на кущ: гній, компост – 8-10 кг, аміачна селітра 30-50 г, хлористий калій – 20-40 г (або замість нього 200 г рослинної золи на 1 м), суперфосфат – 80-120 г. 

Крім основних добрив, на неродючих ґрунтах потім рослини підживлюють розчинами органічних та мінеральних добрив. Для приготування таких розчинів баки або бочки заповнюють на 1/4 і 1/5 висоти коров'яком, пташиним послідом або гною, заливають водою, розмішують і залишають для бродіння. Через 5-10 днів готовий розчин розбавляють водою:  коров'як – у 4-5 разів, пташиний послід – у 10-12, гнойову жижу – у 6-8 разів. Вносять добрива по одному відру в борозни між кущами.

Мінеральні добрива можна використовувати для підживлення одразу ж після розчинення їх у воді, а в дощову погоду – у сухому вигляді.

Перше підживлення проводять після цвітіння. Це сприятливо позначається на розвитку пагонів та зав'язей. Друге підживлення – після зняття врожаю. Воно сприяє кращій підготовці рослин до зими, закладання квіткових бруньок.

Аґрус більш посухостійкий, ніж інші ягідні культури, але в посушливу погоду, в період найбільш інтенсивного росту пагонів і зав'язі, а також після збирання врожаю йому необхідний полив. Його можна поєднувати з рідкими підживленнями.

• Норма поливу – 0,5-1 відро на один молодий кущ (у лунку).
• На ділянці дорослих плодоносних кущів полив проводять у борозни, вздовж ряду.
• Після посушливого сезону застосовують пізньоосінній полив – 1-2 відра на кущ у борозни.
• Важливо, щоб вода не застоювалася.  

При вирощуванні аґрусу для захисту рослин використовують комплекс екологічно безпечних агротехнічних прийомів.

Щоб обійтися без інтенсивного застосування хімічних засобів захисту, потрібно зменшувати масові спалахи розвитку шкідників і хвороб. Рослинам необхідно забезпечити хороший догляд: сильні рослини менше уражаються хворобами, на загущених кущах, що погано освітлюються, сильніше розвиваються хвороби і шкідники. 

При обрізці кущів аґрусу потрібно збирати і негайно спалювати всі вирізані гілки, тому що в них можуть знаходитися гусениці скляниці та личинки златки, яйця попелиць, щитівки та спори збудників грибних хвороб. 

Восени рекомендується перекопувати ґрунт у оборотному пласті. Опале листя потрібно згрібати і спалювати або компостувати.

Біологічний метод боротьби зі шкідниками полягає у залученні до саду корисних птахів, комах (жужелиць, сонечок, а також золотоочок і різних вершників, що відкладають яйця в тіло шкідливих гусениць та яйця шкідників). 

У період розпускання бруньок та бутонізації від галиці, кліщів, попелиці кущі обприскують препаратором інта-вір 3,75%-ні таблетки (1 таблетка на 10 л води). Остання обробка повинна бути не пізніше ніж за 25 днів до збору врожаю. 

Проти попелиці, пильщиків, скляниці крім біопрепаратів лепідоцидів (80-100 г на 10 л води), використовують настій махорки, тютюну, деревію, бадилля картоплі, помідорів, гірчиці, чистотілу, деревної золи. 

Від грибних захворювань, таких як септоріоз, антракноз, бокальчаста іржа, застосовують 1%-ну бордоську рідину (по 100 г мідного купоросу і гашеного вапна на 10 л води). А після цвітіння обробляють 0,5%-ною сечовиною (50 г на 10 л води). Це підвищує врожайність, стійкість до хвороб, покращує якість плодів. Проти цих хвороб можна використовувати і скор 25% к.е. (2 г на 10 л води). 

Від борошнистої роси застосовують ще кальциновану соду (150 г на 10 л води з додаванням 40 г господарського мила), а також настій коров'яку або перепрілого сіна. Настій готують так: 1 відро коров'яку або перепрілого сіна заливають 30 л води, настоюють 3 дні, проціджують, розбавляють водою в три рази і ввечері обприскують рослини. 

Ольга Лушпіган 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com