За надійним парканом: як вибрати та встановити огорожу у приватній садибі

"Ні" перекошеним парканам!

Ми не випадково так наполегливо акцентуємо вашу увагу на фундаменті. Якщо паркан провис, покосився або взагалі впав – причина у відсутності міцної основи. Закопати дерев'яні або металеві стовпи прямо в землю – справа проста, але ненадійна (ґрунти та води мають властивість рухатися, а разом з ними – і опори). Тимчасово – будь ласка. На віки – без фундаменту не обійтися.

Насамперед, його потребують залізобетонні паркани, огородження з цегли та каменю, а також з профнастилу. 

Тип фундаменту визначається ґрунтом. На пучинистих ґрунтах рекомендується зводити стрічкову конструкцію – бетонну стрічку поверхневого залягання. Врахуйте, що марка бетону повинна бути не нижче М200 (В15).

Для початку потрібно зробити розмітку на території. Зазвичай її роблять по периметру, і вона є мотузкою, протягнутою між кілками, вбитими по кутах. Потім викопують траншею глибиною 30-80 см. Втім, деякі фахівці вважають, що 80 см – це мінімум, в ідеалі потрібно заглиблюватися нижче за глибину промерзання (інакше сили морозного пучення можуть піднімати фундамент, що призведе до розломів). Так що глибина може становити і 1-1,5 м.

Зрозуміло, чим масивніший паркан, тим глибше потрібно закладати фундамент. Крім того, при розрахунку глибини шурфів для стовпів необхідно враховувати силу вітрів у даній місцевості (фактор парусності, особливо у випадку з парканом з профнастилу). 

На дні траншеї роблять піщану подушку (піщана засипка з трамбуванням – 15 см, потім щебенева засипка з трамбуванням – 10-15 см), яку рясно поливають водою. 

Тепер треба в'язати арматуру. Величина осередків – довільна. Використовують арматуру перетином Ф8 та Ф10. Перші 2 ряди лозин укладають на опори або цеглу, на відстані близько 5-7 см від дна, і 7-10 см – від стіни. Поперечні прути зміцнюють разом з вертикальними на відстані 40 см один від одного, не доходячи до верхнього зрізу фундаменту 5-7 см. На них фіксують два верхніх поздовжні прути. Конструкцію кріплять за допомогою зварювання чи дроту.

Настає черга опалубки, яку можна зробити з дощок, листів металу або товстої фанери. Все залежить від висоти необхідної основи над поверхнею землі.  Рекомендується встановлювати підсилювальні елементи якнайчастіше. Підходять підсилювальні бруски перетином 50 х 50 мм, дошки для зв'язки бажано вибирати розміром 50 х 20 мм, втім, це не єдиний варіант. Фанера має бути щільною, без тріщин або вигинів, завтовшки від 1,5 см і більше.

Спочатку потрібно збити щити, а з готових конструкцій сформувати короб (верх фундаменту має височіти над землею на 30 см або більше). Потім встановлюють розпірні дошки і зміцнюють щити.

• Простежте, щоб в опалубці не залишилося щілин, оскільки через них витікатиме бетонне молоко при укладанні та трамбуванні бетонної маси.
• Втім, розмір щілини має значення: щілини завширшки до 3 мм затягуються в результаті розбухання дощок при змочуванні опалубки перед укладанням бетонної суміші; щілини шириною 5-10 мм вже необхідно закласти, наприклад, клоччям; більше 10 мм – забити дерев'яними рейками.

Заливають опалубку бетонним розчином (суміш із цементу та кар'єрного піску 1:4 з додаванням щебеню або відсіву).

Ще раз нагадаємо, що обов'язково потрібно добре зволожити ґрунт у траншеї, щоб при застиганні бетону земля «не витягувала» з нього воду. Дайте бетону «відстоятися» не менше трьох діб, перш ніж приступати до будівництва огорожі. 

Для більш легких огороджувальних конструкцій (дерев'яних парканів або парканів з сітки) і на ґрунтах, які не схильні до пучення і переміщення, встановлюють стовпчастий фундамент. Він простіший у облаштуванні та помітно економічніший. 

Отже, під стовпи за допомогою садового бура риють ями глибиною 100-150 см, діаметром більшим, ніж діаметр стовпів, на 15-30 см. Відстань між стовпами – 2-3 м (залежно від бажаної ширини прольоту). У ями засипають шар піску (20 см) або піску із щебенем, рясно все це поливаючи. Вирівнявши стовпи, заливають ями розчином піскобетону (можна з додаванням щебеню) до рівня землі. У якості опори використовують куточки, деревину, оброблену антисептиком, цеглу, квадратні металеві труби. Щоб усередину порожніх стовпів не потрапляла вода та сніг, зверху роблять заглушки.

Потім до стовпів кріплять прольоти (якщо використовують готові конструкції, наприклад, з сітки рабиці) або поперечки (лаги – горизонтальні напрямні, на які надалі кріплять полотно огорожі або набивають штакетини).

Може бути і комбінований варіант – стрічково-стовпчастий фундамент, як правило, для огорож з профнастилу та цегли. Під дерев'яні паркани його зводять у тому випадку, якщо в конструкцію закладені кам'яні чи цегляні стовпи. Подібна основа є бетонною стрічкою з окремими подушками для стовпів. Щоб навантаження на фундамент розподілялося рівномірно, його армують як на ділянці стрічки, так і в місцях під стовпи. 

Якщо ж ви вирішили обійтися без фундаменту і збираєтеся вкопати дерев'яні стовпи прямо в землю, попередньо обробіть нижні кінці колод або брусів антисептиками, інакше вода і мікроорганізми швидко приведуть їх в непридатний стан.

Краще, звичайно, використовувати металеві стовпи, а ще краще – залізобетонні, але це вже суттєво збільшить вартість конструкції.

Від гвинта! 

Є ще один спосіб – недешевий, але виключно надійний – паркан на зварних гвинтових палях (див. таблицю).

Це сталеві труби, оброблені антикорозійним складом, нижня частина яких оснащена ріжучою лопаттю. Завдяки їй вони вкручуються в ґрунт практично на будь-яку глибину.

• Одна така паля здатна витримувати навантаження до 4 т, а значить, підійде у якості несучої опори і для легких парканів, і для масивних залізобетонних плит.
• Крім того, лопать забезпечує стійкість палі в ґрунті, причому в будь-якому (торф, суглинки, водонасичені глини, супіски, пилуваті та дрібні піски, болотиста місцевість, ділянки з занадто високим рівнем залягання ґрунтових вод тощо). Не піддаються палям лише скельні породи.

Що ще добре – не проблема встановлювати палі на складному рельєфі, поряд із деревами чи на ділянці з пнями. Не має значення і пора року – встановлювати палі можна і взимку, якщо виникла потреба.

Вгвинчують палі в землю як механічним, так і ручним способом, з використанням спеціальних пристроїв. Це дозволяє вкрутити їх за потреби на глибину до 5 м.

Сваю можна подовжувати, доки вона не опиниться в твердому ґрунті. Робиться це після закріплення основної палі за допомогою сполучних муфт. Після встановлення її обрізають до потрібного рівня та заливають розчином М-150, щоб волога не потрапляла всередину. Потім верхню частину палі грунтують та обробляють антикорозійною мастикою.

Термін служби правильно обробленої палі – до 100 років.

В Інтернеті – безліч відгуків про те, що це цілком можна зробити своїми руками. Крім того, додаються докладні текстові та відео-інструкції. Це зовсім не просто, але за бажання і суворого дотримання всіх рекомендацій абсолютно реально. 

І все ж таки фахівці – теж добре. Вони можуть приїхати і зробити пробне вкручування, щоб визначити, який у вас ґрунт і якою має бути довжина паль. Щоправда, чесні професіонали кажуть, що це робити необов'язково, якщо ви і так знаєте, який ґрунт залягає на вашій ділянці або купуєте палі з великою несучою здатністю.

Отже, в актуальній для багатьох домовласників суперечці, що міцніше і довше утримає ваш паркан – гвинтові палі або монолітний бетонний фундамент з армуванням, схоже, переможуть палі. Інша річ, що за наявності великої площі паркан на палях обійдеться набагато дорожче, ніж на бетоні. Заощадити ви можете лише при самостійному встановленні.

Чи варта «вічність» (100 років використання) таких витрат – вирішувати вам.

Наталія Травка

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com