Технологія вирощування картоплі: осіння підготовка ділянки та насіннєвого матеріалу

Після багатьох років пошуків та експериментів, прийшов до оптимальної, на мій погляд, технології обробітку картоплі (в обсязі картопляра-аматора).

Весь цикл обробітку картоплі поділяю на ряд етапів:

• осіння підготовка насіннєвого матеріалу;
• осіння підготовка ділянки;
• зберігання насіннєвого матеріалу;
• весняна підготовка насіннєвого матеріалу – яровізація;
• весняна підготовка ділянки;
• посадка;
• догляд за посадками;
• підготовка до збирання врожаю;
• збирання врожаю. 

Трохи про інструменти та інвентар 

Основні інструменти: садові вила (з пласкими зубами), ручний культиватор-розпушувач, граблі (з пласкими зубами), ручний культиватор-підсікач та визнаний багатьма городниками плоскоріз Фокіна.

Виникає питання: "А де ж традиційна лопата?" Лопату давним-давно закинув як «дідівський» інструмент, що віджив свій вік. Традиційну лопату змінили садові вила. Працювати цим інструментом (копати ґрунт тощо) набагато легше, ніж лопатою. При збиранні картоплі вказаними вилами бульби майже не травмуються.

Інвентар: кошики, великі тарні ящики (місткість до 30 кг бульб), малі тарні ящики (місткість до 10 кг бульб). Крім перерахованих інструментів та інвентарю, не обійтися без звичайної тачки, обладнання для поливу (насос, шланги) та аерозольного обприскування при боротьбі зі шкідниками, позакореневого підживлення тощо, а також мішків, поліетиленової плівки або іншого покривного матеріалу.

Осіння підготовка садивного матеріалу 

Тут головна умова: посадкові бульби (дрібні та великі) беру тільки з найбільш врожайних та здорових на вигляд кущів.

Бульби повинні бути без видимих дефектів, мати правильну геометричну форму, характерну для даного сорту.

Бульби вибираю з ґрунту якомога раніше (середина липня). Чим раніше бульбу «витягнути» з ґрунту, тим менше вона встигне накопичити всякої небажаної «гидоти», що в результаті позитивно позначиться на майбутньому врожаї, та й шкідники (совка, личинка хруща, дротяник і т. п.) не встигнуть зробити свою підступну справу. Так я не добираю врожай, зате отримую високоякісну насіннєву картоплю.

Відібрані посадкові бульби обережно, щоб не пошкодити ніжну, ще не дозрілу шкірку, укладаю в тарні ящики і… У цей час висока температура повітря, що встановилася, сприяє скороченню періоду біологічного спокою бульб, і вони можуть прорости в овочесховище раніше часу. Це небажано. Доводиться йти, всупереч вченню І. Мічуріна, на обман природи.

«Обман» полягає в тому, що посадкові бульби (у ящиках) тимчасово складую у холодному погребі. Коли літня та ранньоосіння спека зміниться порівняно прохолодною погодою (кінець вересня), ящики з бульбами виношу з льоху. Бульби «дозріли» для подальших процедур. Погріб відкриваю та провітрюю.

Подальші процедури – це миття, відбраковування, сортування, протруювання.

Багато картоплярів не визнають осіннього миття посадкової картоплі, та й споживчої також. А дарма. Я вважаю, що це робити необхідно, тому що змивається будь-яка патогенна мікрофлора, оголюються раніше невидимі дефекти. Дуже старатися при цьому не слід. Навпаки, мити картоплюе потрібно обережно, щоб не травмувати бульби.

Миті та злегка просушені бульби протруюю, зануривши їх на 5-10 хв у розчин марганцівки рожевого кольору та мідного купоросу (6-8 г на 10 л води). Після цього бульби ретельно просушую і укладаю в малі тарні ящики (в один-два шари).

• У кожному ящику зберігаються бульби певного розміру (дрібні, середні, великі).
• На кожному ящику є бирка з алюмінієвої фольги, де вказано назву сорту.
• У захищеному від сонячних променів місці ящики укладаю в штабелі заввишки до 2 м і за потреби накриваю їх поліетиленовою плівкою (від дощу).
• Транспорантність стінок ящиків дозволяє забезпечити бульбам достатнє освітлення. Йде процес осіннього озеленення (загартування) бульб.
• Так я зберігаю насіннєвий матеріал до початку загрози заморозків.

За 5-7 днів до відправки посадкової картоплі «на зимівлю» на великих бульбах окремих сортів роблю стимулюючі кільцеві надрізи.

Цей прийом, запропонований ще в 50-ті роки минулого століття німецьким ученим К. Опетц, забезпечує помітне збільшення врожаю – приблизно 60%, залежно від сорту, а точніше розташування вічок на бульбі: зосереджених на верхівці або розкиданих по всій поверхні бульби. Таке збільшення врожаю виходить за рахунок пригнічення  домінуючого впливу верхівкової частини бульби і стимулювання проростання максимальної кількості бруньок, близьких до пуповинної частини.

• Надріз роблю продезінфікованим ножем (лезо з нержавіючої сталі), посередині бульби (по «екватору»), між верхівкою та пуповиною на глибину 10-20 мм.

Після вказаних «процедур» ящики з бульбами знову заношу до льоху – на зимівлю. При цьому необхідно, щоб температура повітря «на вулиці» (а отже і температура бульб) не була нижчою за температуру повітря в льоху, інакше на бульбах утвориться конденсат.

Осіння підготовка ділянки 

Бажана чотири- та трипільна система вирощування картоплі на моєму городі (як і у більшості городників), на жаль, не виходить. Доводиться задовольнятися двопільною.

На ділянці, намічений під посадку картоплі в наступному сезоні, одночасно зі збиранням культури, яка там росла, сію жито або інші сидеральні рослини (гірчиця, олійна редька, люпин тощо).

Насіння закладаю в ґрунт і граблями вирівнюю поверхню. З’являються сходи, рослини “йдуть у зелень”. Посіви чергую: 2-3 роки – жито, рік-другий – сидерат. Віддаю перевагу житу, оскільки жито – найкращий «санітар» ґрунту.

Ця трав'яниста рослина має дуже довгі корені. У “Книзі рекордів Гіннеса” вказано: “Найбільш довгокоренева рослина. Одна рослина озимого жита (Secabe cereale) може утворити 622,8 км коренів у 0,051 м³ ґрунту”. 622,8 (!) кілометра за п'ятдесят літрів об'єму ґрунту! Неймовірно! Якщо сота, а то й тисячна частина житнього коріння залишиться в землі, то в його позитивному впливі на стан і склад ґрунту можна не сумніватися.

Отже жито (сидерат) росте, набирає зелену масу, розвиває кореневу систему. Пізно восени, на початку заморозків, зелену масу скошую. Скошую в два яруси, тому що рослини досить високі, – спочатку верхівки, потім нижню частину.

У цей же час щорічно викидаю на город компост, що накопичився за літній період, а раз на 3-4 роки – перегній (перепрілий гній) з розрахунку 300-400 кг на 1 сотку. Потім ділянку переорюю.

Всю органіку (зелену масу, компост і перегній) заорюю в ґрунт, внаслідок чого вінстає пухким, родючим та частково оздоровленим.

Зберігання насіннєвої картоплі 

Картоплю зберігаю у дерев'яних ящиках. Оптимальні умови для зберігання – добре вентильоване приміщення (льох), де вологість повітря дорівнює приблизно 95% і температура 3-6 °С до січня, потім 1-3 °С.

На жаль, створити такі умови не завжди вдається, тому що природа, особливо останніми роками, підносить свої сюрпризи – тривала затяжна тепла осінь і майже безморозна зима. При цьому втримати бажану температуру в сховищі для овочів не завжди вдається і картопля часто починає проростати раніше часу. Обдурити природу не вдається. Доводиться частково обламувати паростки.

За матеріалами Вільгельма Хілінського

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com