Рятувальне зілля: цілющі властивості парила звичайного

Непримітний цілитель

Ця багаторічна трава із родини розових – родичка суниці та перстачу. Має прямостояче опушене стебло висотою від 30 до 90 см з переривчасто-перистим листям. Невеликі золотисто-жовті квітки розташовані в подовженому колосоподібному суцвітті, що вінчає стебло та його відгалуження.

Цвіте парило у липні та серпні.

Поодинокі екземпляри цієї рослини можна знайти по всій Україні: на схилах балок, узліссях, галявинах, серед чагарників, у змішаних лісах, на суходолових луках, частіше на глинистих ґрунтах, чорноземах. 

Лікувальну дію трави забезпечують дубильні та флавонові речовини, холін, нікотинова, лимонна та кремнієва кислоти.  Свіжозбирана трава має пряний запах і терпкий гіркуватий смак.

З античності до наших днів...

Про лікарські властивості агрімонії згадували у своїх працях ще Діоскорид і Пліній Старший. І в науковій, і в народній медицині Західної Європи донині досить часто вдаються до цієї трави.

Так, в Австрії відвар або порошок із всієї рослини використовують при ангіні, спазмах вен, фурункулах, хворобах печінки, жовчного міхура, кровотечах, ранах, що погано гояться.

Німці віддають перевагу трав'яному чаю з парила при захворюваннях травного тракту, а настоянку використовують для полоскання порожнини рота і компресів для ран. 

Французи користуються парилом під час лікування горла. Для цього, за прописом лікаря Леклера, 100 г сухого листя кип'ятять в 1 л води, поки не випарується третина рідини, коли охолоне, проціджують і додають трохи "трояндового меду" (спиртова настоянка пелюстків троянд). Таким розчином полощуть горло щонайменше 5 разів на день. При мігрені та розладах травлення вживають настій.

А в болгарській народній медицині настоєм користуються при гепатиті, жовтяниці, камені в жовчному міхурі: дві столові ложки надземної частини рослини на 3 склянки окропу, настояти 15 хвилин, процідити і прийняти протягом дня. При проносі використовують велику концентрацію (5 столових ложок подрібненої трави на 2 склянки окропу). 

Такий самий настій застосовують як зовнішній засіб при дерматиті, фурункулах, запаленні горла, носа, а також для ванн, щоб зняти втому ніг. 

Його цінували наші пращури 

Раніше парило з успіхом застосовували при розладах шлунково-кишкового тракту (особливо при проносі), а також при ревматизмі, захворюваннях легень, геморої, як сечогінний засіб, при каменях у нирках, водянці, внутрішніх кровотечах, міокардиті та мікроінфаркті.

• Відвар парила радять використовувати при маткових кровотечах (30 г трави на 360 мл води, уварити до половини об'єму, приймати по столовій ложці кожні 3 години).
• Настій вживають при захворюваннях печінки (10 г трави залити 300 мл окропу, настояти 2 години, пити по півсклянки 4 рази на день за годину до їди).
• У народній медицині Полісся настій із цієї трави (столова ложка на склянку окропу) п'ють при недостатньому виділенні шлункового соку.
• Настояне на насінні парила (заповнити 1/4 об'єму пляшки) червоне вино (краще кагор) рекомендують пити по чарці (30 г) при мимовільному сечовипусканні.

Збирають траву в пору цвітіння (зрізуючи не більше 40 см від верхівки), у суху погоду, при повному місяці. Сушать, підвісивши в пучках.

Григорій Смик 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com