Уламка, підв'язка, пасинкування та інші зелені операції на винограднику влітку

Уламка зелених пагонів 

За допомогою уламки пагонів вирішується низка завдань. На молодих кущах у такий спосіб створюється форма. 

Уламкою ж вдається сформувати здорові штамби, рукави і кордони до вступу куща в плодоношення, а в плодоносному віці встановити оптимальну кількість пагонів на кущ, досягти кращого співвідношення між плодоносними і безплідними пагонами, створити нормальний світловий і повітряний режим у кроні куща.

Уламок виконують кілька. 

• Першу проводять, коли пагони на багаторічних рослинах досягнуть у довжину 2-3 см. Рани, що утворилися після уламки, зазвичай невеликі та швидко рубцюються. Не обламують ті пагони, які потрібні для створення та підтримки форми куща.
• Другу уламку проводять, коли пагони досягнуть 10-15 см. При такій довжині вже можна розрізнити плодоносні та безплідні пагони: на плодоносних пагонах першим береться суцвіття, на безплідних – вусик. 

Залежно від сорту співвідношення між плодоносними і безплідними пагонами має бути різним, а значить, і кількість безплідних пагонів, що видаляються, буде неоднаковою. 

На кущах сортів з великими ґронами потрібно залишити більше безплідних пагонів, щоб сформувати ґроно. У цієї групи сортів співвідношення між плодоносними та безплідними пагонами має бути 1:3 або навіть 1:4. Це, наприклад, середньоазіатські сорти, які часто використовують для оформлення альтанок. Для сортів, що мають менше ґроно, співвідношення між плодоносними та безплідними пагонами – 1:1. При уламці пагонів на сортах з дрібним або середнім ґроном співвідношення між плодоносними і безплідними пагонами повинно дорівнювати 4:1. На сильнорослих сортах уламку іноді проводять тричі. 

Не забувайте і про видалення підщепної порослі, на це слід особливо звертати увагу в перші 4-5 років. За вегетацію таку поросль видаляють 2-3 рази. Техніка видалення наступна. 

Розкопують підземний штамб на глибину 20-25 см та виламують поросль. Якщо біля основи вона здерев'яніла, її видаляють за допомогою секатора, не залишаючи пеньків. Після видалення порослевих пагонів лунку засипають землею.

Підв'язка зелених пагонів 

Підв'язка зелених пагонів дозволяє регулювати світловий та повітряний режим куща, рівномірно розподіляти пагони у просторі, фіксувати їх у вертикальному положенні, що сприяє кращому росту лози.

Пагони підв'язують кілька разів.  Першу підв'язку проводять, коли вони досягнуть у довжину 40-50 см, другу – коли їхня довжина дорівнює 75-80 см. Можуть проводити і третю під'язку тих пагонів, які відстали в рості.

• Підв'язують разом по 2-3 пагони (але не більше) за допомогою шпагату.
• Підв'язку виконують "вісімкою": обхопивши пагони шпагатом, а потім помінявши його кінці в руках, підтягують пагони до дроту і зав'язують.
• У цьому випадку пагони, провисаючи надалі під вагою врожаю, не вискакують із петлі.

Якщо для вертикальної шпалери використовують спарені дроти, замість підв'язки виконують заводку пагонів. Вусики пагонів, що формуються, через деякий час будуть надійно утримувати їх у вертикальному положенні.

На високоштамбових формах кущів з вільним або звисаючим приростом підв'язку, звичайно, не проводять. 

Прищипування зелених пагонів 

На сортах, схильних до осипання квіток та зав'язей, застосовують прийом, який називають прищипуванням зелених пагонів. Прищипування – це видалення точки росту пагонів за 5-6 днів до початку цвітіння.

Після виконання цього прийому пагони приблизно на два тижні припиняють ріст і поживні речовини інтенсивніше надходять до суцвіть.

Прищипують сильнорослі пагони на лозах плодоношення, не торкаючись пагонів на сучках заміщення. Якщо сучків заміщення на кущі немає, то пагони в основі лоз плодоношення не прищипують.

Цей прийом використовують і для прискореного створення форми кущів за рахунок пасинків. Для цього під час сильного росту пагонів їх прищипують на потрібній висоті, яка визначається довжиною рукава або штамба. Через деякий час із верхніх двох вузлів розвиваються пасинки.

Щоб вони виросли досить довгими і встигли визріти, з прищипуванням не слід затримуватися. 

Штучне запилення та дозапилення 

У сортів з функціонально-жіночим типом квітки у пильовиках формується стерильний пилок, не здатний викликати запліднення. І таких сортів чимало. У таких випадках для штучного запилення використовують сорти, що мають фертильний пилок. 

• За кілька днів до цвітіння сортів, що запилюються, з запилювачів (якщо вони зацвітають раніше) збирають суцвіття.
• Після дозрівання пильовиків у сухому місці при напіврозсіяному світлі суцвіття злегка перетирають руками та отриману масу просівають через капронове сито.
• Запилення проводять за допомогою знежиреного, коротко підстриженого кролячого або заячого хутра, набитого на дощечки з ручками.
• Таким пушком (краще двома) торкаються до готового пилку, а потім до суцвіття запилюваного сорту.

Штучне запилення проводять у два-три терміни. Перше – на 2-3-й день після початку цвітіння, друге – через три-чотири дні і третє – ще через три-чотири дні. Найкращий час для штучного запилення – ранок, з 7 до 10 години.

У тому випадку, якщо сорти-запилювачі та запилювані цвітуть в один час, можна користуватися свіжозірваними суцвіттями. Запилення проводять, торкаючись ними до суцвітть, що запилюються, або розвішують їх у кроні куща. 

Існують інші методи проведення штучного запилення. Для запилення можна також використовувати пилок дикорослого винограду та філоксеростійких підщеп, аби він був фертильним.

Результативність штучного запилення винятково висока – урожай збільшується на 30-50% і більше.

Додаткове запилення проводять на сортах, які мають фертильний пилок, але схильні до сильного обсипання квіток та зав'язей. Для додаткового запилення використовують пилок того ж сорту, що запилюється.  

Карбування винограду 

Карбування –  це агротехнічний прийом з видалення 15-3 см довжини верхівок виноградних пагонів. Робота виконується зазвичай наприкінці липня - початку серпня.

Цей прийом сприяє підвищенню врожайності, покращенню якості ягід, а також визріванню пагонів, на них краще закладаються плодові бруньки.

Видалення частини зеленого приросту покращує повітрообмін та сонячний режим кущів, що значною мірою перешкоджає розвитку хвороб.

• У зрошуваних виноградниках карбування проводять на сильнорослих і пізніх сортах.
• У незрошуваних – на сильнорослих і сортах зі слабким визріванням пагонів.
• У молодих виноградниках карбування не проводять.
• У спекотне та посушливе літо цей прийом неефективний. 

Дуже важливо визначити час проведення карбування. Індикатором є верхівки пагонів. Верхівкові пагони під час інтенсивного росту сильно вигнуті. По мірі згасання росту вони стають все рівнішими і нарешті повністю вирівнюються.

Під час сильного росту пагони карбувати не можна, це призведе до інтенсивного розвитку верхніх пасинків, що спричинить чергове загущення кущів. Можуть розпуститися зимуючі вічка в пазухах листя, що позбавить виноградаря врожаю наступного року.  Пізнє карбування через припинення росту пагонів також не буде ефективним.

Кращий час для карбування – проміжне викривлення верхівок (між вигнутим та вирівняним положенням). У цьому випадку пасинки не ростуть і пластичні речовини, що виробляються листям, витрачаються на побудову ґрон, визрівання пагонів і т.д. 

У зв'язку з тим, що сорти ростуть та дозрівають по-різному, карбування на них виконують у різні терміни. Проводять його секаторами, серпами, ножами, залишаючи над ґронами щонайменше 10-12 листків.

Проріджування листя 

Для отримання більш ошатних ґрон з підвищеним вмістом цукру в середині п'ятої фази вегетації, тобто під час дозрівання винограду, проводять часткове видалення листя на кущах.

У виноградарстві такий прийом називається ще "відкрити небо", тому що при цьому ґрона краще висвітлюються. 

Видаляють те листя, яке прикриває ґрона. Помірне видалення листя (7-10 листа на кущ) принесе користь, надмірне –  завдасть шкоди. Особливо важливо видаляти листя на сильно облистяних кущах, на рослинах сильнорослих сортів, а також у вологу погоду. 

Олександр Дикань 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com