Чарівні гіацинти у садибі: технологія вирощування, посадка, підживлення, зберігання

Гіацинт (Hyacinthus) в перекладі з грецького – квітка дощів. Ця рослина родини лілійних (Liliaceae), що виростає в Малій Азії і Південній Європі (Середземномор'ї).

В природі рід налічує 30 видів, в культурі один – гіацинт східний, родоначальник культурних сортів, що представляє собою цибулинну рослину з багаторічною запасаючою цибулиною від 3 до 6 см у діаметрі. Доросла цибулина містить 18-24 луски. Безлисте квітконосне соковите стебло має султан з численними квітками – дзвониками або глечиками, 2-4,5 см у діаметрі.  

Цю квітку особливо шанували на Сході – в Персії і Туреччини, де вирощували в основному в гаремах турецької знаті. В Константинополі, в сералі самого султана, був влаштований чудовий сад з одних тільки гіацинтів.

В Європу гіацинт потрапив у другій половині ХѴІІ ст. Спочатку в Австрію, а потім до Голландії. Тут повторилася "тюльпаноманія", але в якості предмета поклоніння виступав вже гіацинт. Його популярність в Європі росла з кожним днем –- і ось уже в Німеччині стали висаджувати цілі поля і влаштовувати весняні гіацинтові виставки, а у Франції винайшли новий спосіб вирощування цієї квітки без землі, в скляних посудинах з водою і корінням догори.

Пізніше голландці настільки добре освоїли агротехніку вирощування гіацинта, що Голландія стала одним з найбільших постачальників цієї культури у світі.

В Україні гіацинти вирощують в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Найкращі результати отримують ті квітникарі, які можуть забезпечити певні біологічні вимоги гіацинта в конкретних кліматичних умовах.

Одна з найважливіших умов успішного вирощування цієї культури – вдалий вибір ділянки для посадки.

Оскільки гіацинт – теплолюбна рослина, вимоглива до родючості ґрунту, обрана ділянка має бути рівною, захищениою від холоду впродовж року, повинна добре прогріватися і освітлюватися. Найбільш підходящий ґрунт – структурний супіщаний чорнозем, багатий перегноєм, захищений від вітру швидкорослими вічнозеленими деревами та кущами. Такі ділянки краще прогріваються, добре аеруються.

Рослини не виносять важких суглинків і ґрунтів з поверхневим заляганням ґрунтових вод. На легких супіщаних ґрунтах допустимий рівень ґрунтових вод в літній час – не більше 50 см.

На ділянках масового вирощування цибулин обов'язкова сівозміна або плодозміна. Хороший попередник для гіацинтів – сідерати (суміш ячменю з горохом, редька олійна та ін.). До посадки цибулин ділянку тримають під чорним паром. На місце попередників гіацинт висаджують через 3-5 років.

При вирощуванні гіацинтів з декоративною метою після відмирання листя цибулини викопують. На звільнене місце розсадним способом висаджують однорічники.

• Готуючи ґрунт, важливо враховувати, що гіацинти добре ростуть на високопоживних структурних ґрунтах. Тому малопридатні ґрунти обов'язково облагороджуть – вносять річковий пісок, перегній, компост, заорюють сидерати (за 1-2 місяці до посадки).
• Другий раз посадкову ділянку за 2-3 тижні до висадки гіацинтів культивують або переорюють з боронуванням на глибину посадки, стежачи за тим, щоб ґрунт був пухким і мав дрібногрудкувату структуру.
• При основний оранці вносять 5-8 кг/м² (50-80 т/га) перегною або компосту.

Особливу увагу треба приділити зеленому добриву, яке добре відновлює структуру ґрунту, сприяє її очищенню.

Свіжий або напівперепрілий гній вносити під гіацинти не варто, оскільки він провокує розвиток кореневих хвороб. Його вносять під попередні культури.

Крім органічних добрив, гіацинти підгодовують і мінеральними. Однак необхідно знати, що рослини не виносять високої концентрації легкорозчинних добрив. Тому повне мінеральне добриво треба вносити невеликими дозами, тільки після проведення ґрунтового аналізу. Краще за все – восени разом з основною обробкою або у вигляді підживлення в період вегетації.

Дуже ефективні органомінеральні суміші. Їх готують безпосередньо перед внесенням, змішуючи перегній з фосфорними і калійними добривами (наприклад, на 100 кг перегною додають 3 кг суперфосфату, 1,5 кг сульфату калію і 0,5 кг аммонійної  селітри). Цю суміш вносять по дві жмені на 1 м довжини посадкової борозни.

Висаджують гіацинти найчастіше на грядках.

Якщо ґрунт з підвищеною вологістю, гряди роблять висотою 15-20 см, в посушливих районах – поглибленими. Ширина їх зазвичай 1,5-2 м. Оскільки гіацинт культура теплолюбна, коріння в зимовий час іноді підмерзає, тому для кожної кліматичної зони вибирають певну глибину посадки (12-20 см і більше).

Навесні мульчуючий матеріал можна не прибирати. Тоді в період вегетації грядки добре прогріваються, відпадає необхідність розпушування, підвищується врожай цибулин і гіацинти рясно цвітуть.

• Для посадки використовують посадкову дошку відповідної довжини, шириною 25 см (що відповідає ширині міжрядь), відстань в ряду між квітучими цибулинами 15-20 см, в залежності від розміру цибулин.
• Від краю дошки лопатою проводять борозенку необхідної глибини, розкладають цибулини, злегка вдавлюючи їх в ґрунт.
• Готуючи нову борозенку через 25 см, засипають попередню.
• На важких ґрунтах глибина борозни має бути на 2-3 см менше.

Така технологія посадки забезпечує рихлість ґрунту, і він менше промерзає. Бажано під цибулину підсипати 2-3 см річкового піску, тоді посаджені цибулини менше хворіють. Якщо земля недостатньо волога, перед посадкою цибулин борозни поливають з лійки – по 3 л на кожен 1 м довжини. 

Безпосередньо перед посадкою відбирають посадковий матеріал – видаляють всі хворі цибулини. Їх потрібно обробити відповідним знезаражуючим препаратом.

Терміни посадки гіацинтів залежать від кліматичної зони і цілі вирощування.

Дрібні цибулини, призначені для дорощування, висаджують раніше – в середині вересня, квітконосні – в кінці вересня – на початку жовтня, поки ґрунт не перезволожений і посадочні роботи можна провести в стислі терміни.

Пізня посадка теж можлива, але треба врахувати, що погано укорінені цибулини можуть постраждати від морозу.

Цибулини гіацинтів добре вкорінюються за 20-25 днів при температурі 6-8 °С і достатній вологості.

Період вегетації – вирішальний для отримання високоякісного посадкового матеріалу. Всі агротехнічні заходи необхідно провести якісно, ​​своєчасно, в стислі терміни.

До них відносяться: видалення бур'янів, розпушування ґрунту, полив, підживлення, видалення сортових домішок і хворих (вірусних) рослин. 

В умовах сівозміни проводять 2-3 прополки, 1-2 розпушування міжрядь. При наявності мульчі ці роботи виключають. У посушливих районах обов'язково проводять полив одночасно з підживленням.

• Перше підживлення вносять на початку вегетації (15-20 г аміачної селітри і 10-15 г суперфосфату на 1 м²) 
• Друге – в період бутонізації (25-30 г суперфосфату, 10-15 г хлористого калію, 10 г аміачної селітри на 1 м²) 
• Третє – в кінці цвітіння (15 г сірчано-кислого калію, 20 г суперфосфату, 10 г натрієвої селітри на 1 м²).

Позакореневе підживлення можна вносити одночасно з пестицидами. Концентрація розчину: 20-50 г міндобрив розводять в 10 л води і використовують на 50-80 м² (процедуру проводять у другій половині дня, оскільки нічна роса сприяє поглинанню добрива).

Після цвітіння в цибулинах гіацинтів триває накопичення поживних речовин і формування генеративних органів. До закінчення періоду вегетації гіацинти поливають, вносять добрива, обробляють ґрунт. 

В умовах України цибулини гіацинтів викопують в 2-22 декаді липня, коли на поверхні ще видно залишки листя.

Дорослі цибулини викопують щорічно, оскільки при їх зберіганні необхідно створити температурні умови для формування квіткових бруньок і стимулювати вегетативне розмноження. Крім того, дорослі цибулини гіацинта в період спокою частіше хворіють в ґрунті грибними хворобами. Забирають і більш дрібні цибулини – тоді скорочуються втрати.

Після викопування цибулини підсушують в спеціальних затемнених, провітрюваних приміщеннях і зберігають на стелажах з сітчастим покриттям або в неглибоких ящиках.

Режим зберігання залежить від розміру цибулин, терміну вигонки і скоростиглості сорту.

• Молоді (неквітучі) цибулини ранніх сортів, призначені для дорощування, витримують 5 тижнів при температурі 35 °С, пізніх – 8 тижнів. Потім зберігають при температурі 17 ° С до посадки. Такий режим сприяє розвитку вегетативних органів. У наступному році збільшується число і розміри листя, інтенсивніше ростуть корені, цибулини активно набирають масу.
• Квітконосні повноцінні цибулини ранніх сортів витримують 5 тижнів при температурі 25 °С, пізніх – 8 тижнів при температурі 25-27 °С, з подальшим зниженням до 17-18 °С на весь період зберігання.

В аматорському квітникарстві використовують невелику кількість цибулин.

Однак для отримання високоякісного матеріалу основний режим температури бажано витримати. У домашніх умовах денна і нічна температури різні. Слідкуйте, щоб середньодобова температура відповідала даному періоду. Для цього місце зберігання можна міняти, важливо, щоб сховище було затемненим, добре провітрюваним, не перезволоженим.

Анатолій Щербаков 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com