Засоби захисту городу від спеки: вода, тінь та біла глина

Коли починається посуха?  

Успішне ефективне городництво – це чітке дотримання агротехніки з урахуванням біологічних особливостей вирощуваних овочевих рослин і оптимізація п'яти "космічних" факторів середовища їх проживання (ґрунт і повітря) – температури, вологості, освітленості, мінерального живлення і газового складу.

Будь-які відхилення від оптимальних значень призводять до зниження врожайності і якості овочевої продукції.

Вирощуючи овочеві культури у відкритому ґрунті, овочівники навчилися частково регулювати вологість за допомогою зрошення і осушення, дощування і провітрювання, а режим мінерального живлення за допомогою внесення мінеральних і органічних добрив. 

А ось оптимізувати температуру, освітленість і газовий склад повітря – завдання не з легких. Це пов'язане або з великими фінансовими витратами, або з нерозв'язними технічними проблемами.

Найскладніше – впливати на температуру повітря. Небезпечні як заморозки і тривалі похолодання, так і спека.

Якщо від холоду ще можна захистити рослини за допомогою тимчасових укриттів, то як допомогти їм у спекотний день?

Німецький кліматолог Вальтер вважає, що для нормального росту і розвитку більшості рослин на кожен градус середньомісячних температур має припадати два міліметри опадів.

• За спостереженнями наших вчених, для такої культури, як капуста, це виражається співвідношенням 1: 3, для коренеплодів, огірка і гарбуза – 1: 2,5. І якщо співвідношення менше показника, починається посуха. 

Рослини знемагають від спеки, листя скручується, плоди отримують сонячні опіки.

Фотосинтез в спекотні дні проходить тільки вранці і в післяобідній час. Накопичені в процесі фотосинтезу цукри витрачаються на посилене дихання і транспірацію (випаровування вологи).

В результаті – низька врожайність і погана якість плодів.

Спека, що не знає пощади

В умовах Степу та Лісостепу України чітко проявляються два періоди посухи – весняна (квітень-травень) і пізньолітня (серпень-вересень).

У червні і частково в липні завдяки підвищенню грозової активності та збільшенню кількості опадів жорстокість посухи дещо зменшується.

На тлі високих температур дуже небезпечна для висіяних дрібнонасіннєвих овочевих культур і висадженої, але ще не укоріненої розсади саме травнева посуха. Правда, її можливі наслідки частково компенсуються запасами вологи в ґрунті. Однак ослаблені рослини, навіть незважаючи на достатню кількість вологи в ґрунті, страждають від високої температури і сліпучого сонця.

У серпні високі температури на тлі безхмарного неба і низької відносної вологості повітря дуже небезпечні для всіх овочевих культур, особливо при дефіциті ґрунтової вологи. Навіть у баштанних культур, вихідців з пустелі, на плодах можуть з'явитися опіки.

Ослаблені в період посухи рослини стають легкою здобиччю шкідників. У спекотні роки великої шкоди овочевим культурам завдають різні види попелиць, невидимі павутинний кліщ і трипси.

Під час червневих опадів частішають спалахи грибних хвороб (бактеріоз, фітофтороз, пероноспороз). Вони знищують листя і стебла, залишаючи в серпневу спеку плоди беззахисними. А в спекотні дні серпня починають проявлятися інші хвороби, тепер уже вірусні: справжня борошниста роса, альтернаріоз.

Притіняючи, захищаємо від спеки 

Щоб створити комфортні умови для овочевих культур і захистити їх від перегріву, теплового шоку, можна застосувати спеціальні агроприйоми, що дозволяють притіняти рослини і ґрунт.

Найпростіший і давній спосіб – вирощування овочевих рослин в тіні їх високорослих побратимів, а також кущів або дерев.

До речі, в тропіках так вирощують каву – в тіні окремих дерев. Можна використовувати розсіяну тінь одиночних рослин кукурудзи, капусти, бобів, виткої квасолі. Спільні посіви квасолі, гарбуза і кукурудзи, як відомо, були запозичені у аборигенів після відкриття Америки. І у нас на півдні України сто років тому теж застосовували спільні посіви: висівали баштанні культури, а поруч, для притінення – кущову квасолю, вігну (коров'ячий горох).

Крім живих куліс можна використовувати і штучні. Наприклад, рядки огірка розташувати зі сходу на захід, а в центрі рядків через 50-70 см забити кілочки і надіти на них сухі торішні пучки або снопики сорго, кукурудзи, стебел соняшнику. Вони будуть давати відмінну розсіяну тінь і економити вологу. До штучних тіньоутворювачів відносяться і спеціальні сітки. Їх широко застосовують в країнах Близького Сходу, півночі Африки і півдня Європи найчастіше для притінення рослин як в захищеному, так і у відкритому ґрунті. 

Захистити висаджену розсаду можна за допомогою окремих аркушів паперу, які прикріплюють до кілочків і вставляють в ґрунт з південного боку від рослини. Наші предки захищали рослини від сонця за допомогою тину, уздовж якого завжди висаджували  гарбуз.

Для притінення цвітної капусти і салату ромен використовують верхні листки цих рослин, легенько пов'язуючи над їх головками. Для відбілювання пагонів спаржі їх підгортають ґрунтом. Цикорні салати притіняють і відбілюють за допомогою білих ковпаків, якими накривають рослини.

Рятівниця – біла глина

У країнах з кліматом пустель, який відрізняється тривалим спекотним і сухим літом з дуже високою середньою температурою повітря, низькою вологістю та інтенсивною сонячною радіацією, розроблені способи затінення за допомогою каоліну, або білої глини.

• У період максимально високих температур розчином каоліну обприскують рослини з південного боку. Білизна відбиває сонячні промені, і листя не перегрівається. 
• З нижнього і північного боку транспірація вологи з листя триває в нормальному режимі.

Дослідження, проведені в Саудівській Аравії, дали вражаючі результати: температура листя знижувалася на 5-6 ° С, а економія вологи становила 20-30%.

Надра України дуже багаті білою глиною – каоліном. На українському кристалічному щиті відкрито 120 родовищ каоліну, зокрема – Біла Балка, Біляївське, Великогадоминецьке, Глухівецьке, Новогупалівка, Просянівське, Турбівське, Катеринівське і багато інших. Одне з великих родовищ каоліну – Просянівське в Дніпропетровській області.

Каолін (біла глина) являє собою з'єднання оксидів кремнію і алюмінію з невеликою кількістю води. Він буває нормальним і содовим. Нормальний вважається високоякісним, тому що містить не більше 1% барвників заліза і титану, білизна у нього – не менше 84% по лейкометру.

Метод каолінізації ґрунту, а також овочевих і плодових рослин був випробуваний в умовах присадибної ділянки (зона Степу, Дніпропетровська область). Застосовували каолін, куплений на ринку (аптечний трохи дорожче).

• Суспензію каоліну (0,5 кг на 5 л води) готували з вечора. Щоб суспензія не утворювалася осаду в обприскувачі і добре прилипала до листя, додавали стакан завареного крохмалю рідкої консистенції (1 ст. ложка крохмалю на склянку води). У заварений крохмаль додавали 1-2 краплі йоду (отриманий синій йод – відмінний захист від хвороб і до того ж мікродобриво).
• Суспензію каоліну наносили на ґрунт після посіву в травні, а на рослини, починаючи з другої половини липня і до кінця серпня через кожні 10-15 днів.
• Обприскували рослини з південного боку з допомогою садового обприскувача.

Виявилося, що каолін добре прилипає до опушеного або покритого восковим нальотом листя огірка, дині, кавуна, баклажана, квасолі, моркви, томату, картоплі і в суху погоду тримається на листі до 15 діб.

Цей простий агрозахід дозволив отримати обнадійливі результати.

Каолінована поверхня ґрунту після посіву не перегрівалася, краще зберігалася волога, що сприяло отриманню дружних сходів. Після невеликих дощів каолін з поверхні листя трохи змивався, а після сильних каолінізацію доводилося повторювати. У всіх випадках на рослинах в спекотний період листя не в'януло. Урожайність підвищувалася, але головне – на плодах зменшилася кількість плям від сонячних опіків.

Отже, каолінізація – цікавий та перспективний напрямок для впровадження в практику. Пробуйте, щоб на власному досвіді переконатися в ефективності цього методу.

Зеновій Сич