Сочевиця-годувальниця: особливості вирощування та використання у кулінарії
Сочевиця – одна з найдавніших культур, яка була відома ще за три тисячоліття до н. е. Її використовували в їжу в античному Римі та Греції, з давніх-давен вирощували в Єгипті. На території нашої країни сочевиця відома з XIV ст. Сочевиця отримала народне визнання не лише за смакові якості, а й за те, що її зерна розварювалися втричі швидше за квасолю і горох.
Сочевиця неодноразово рятувала людей від голодної смерті. З неї пекли хліб, варили кашу, робили ковбасу і навіть цукерки. А юшку з сочевиці вживали як загальнозміцнюючу страву.
Сочевиця (Lens ekulenta Moench) – однорічна трав'яниста рослина з чотиригранним, злегка пониклим стеблом висотою 50-70 см. Листя має парноперисте, яке закінчується вусиками, квітки дрібні, білі або блідо-сині.
Плід – короткий сплюснутий боб, в якому від 1 до 3 насінин.
Цей вид поділяється на два підвиди: великонасінна (тарілкова) сочевиця, що має боби діаметром до 9 мм, та дрібнонасінна – з бобами до 5,5 мм у діаметрі.
Насіння великонасінної сочевиці містить білка до 32%, жиру до 2%, за поживністю перевищує горох. З нього виготовляють консерви, різні кондитерські вироби, а добавка чечевичного борошна до пшеничного підвищує вміст білка в хлібі. У дрібнонасінної сочевиці насіння, солома, полова йдуть на корм тваринам. У соломі сочевиці міститься до 14% білка, що дозволяє прирівнювати її до сіна.
Цілющу силу великонасінної сочевиці дуже добре описав у своїх працях видатний вірменський лікар і натураліст Амірдовлат Амасіаці, який жив у XV ст. Він писав, що "...відвар із сочевиці допомагає при дифтерії, виразках горла та вуха, при вушному болю. Якщо зробити примочку, то допоможе при гарячій пухлині очей, а також вилікує пухлину горла. Якщо змастити з медом, то допоможе при виразках голови. Вона розм'якшує груди, виліковує застуду і кашель і усуває сухість горла. Розсмоктує пухлину молочної залози (мастит), що виникає від надмірного утворення молока. Сочевиця має закріплюючі властивості, а її відвар має проносні. Розкриває глибокі виразки. Не викликає здуття кишечника”.
Патен писав, що сочевиця, "якщо з неї зробити припарку, то допоможе при болях у кістках, що виникли внаслідок холоду. Якщо випити її юшку, то допоможе при водянці. Її відвар допомагає при дифтерії та гарячих пухлинах".
Незважаючи на те, що сочевиця більш вимоглива до тепла, ніж горох, її можна вирощувати за наших умов. Проростання насіння починається за температури 3-4 °С.
Сочевиця може рости на найбідніших ґрунтах, але зовсім не переносить кислі ґрунти. Найкращі для неї – легкі суглинки, супіщані чорноземи. Хоча сочевиця відрізняється підвищеною стійкістю до посухи, але при посіві дуже вимоглива до вологи, оскільки для набухання і проростання насіння потреба у воді зростає. Сочевицю необхідно сіяти у ранні терміни, коли запас вологи в ґрунті достатній для проростання насіння.
- Спосіб посіву – вузькорядний, відстань між рядками 15 см.
- Норма висіву сочевиці з великим вирівняним насінням – 10-12 г на 1 м2.
- Глибина загортання насіння 3-5 см.
- Щоб отримати дружні сходи, потрібно після посіву провести прикатування, таким чином забезпечується щільніший контакт землі і насіння.
У перші дні після сходів сочевиця росте повільно, тому необхідно, щоб посіви були чистими від бур'янів. Дуже чуйна сочевиця на боронування після появи сходів. З початком цвітіння (у травні-червні) ріст її прискорюється і тому додаткових прополок не потрібно.
Збирання насіння треба починати після пожовтіння нижніх бобів і затвердіння в них насіння. Хоча боби сочевиці не розтріскуються, але дуже важливо не запізнюватися з збиранням, оскільки насіння, що перезріло, буріє і втрачає свої корисні якості. Найціннішим насінням вважається те, у якого зелене забарвлення.
Цікавий рецепт
Сочевиця, протерта з картоплею
Сочевицю перебирають, миють, відварюють у підсоленій воді, відціджують. Картоплю чистять, миють і теж відварюють у підсоленій воді, зливають воду. Сочевицю та картоплю пропускають через м'ясорубку, додають вершкове масло, сіль за смаком, гаряче кип'ячене молоко, складають все в каструлю, добре перемішують, прогрівають.
На 1 склянку сочевиці – 300 картоплі, 1,5 ложки вершкового масла, склянку молока, сіль за смаком.
Котлети із сочевиці
Сочевицю перебирають, миють і замочують на 3-4 години, потім зливають воду і відварюють у підсоленій воді. До відвареної сочевиці додають білий хліб, розмочений у молоці, пропускають через м'ясорубку, додають сирі яйця, сіль, все перемішують, формують котлети, обвалюють у мелених сухарях, обсмажують на олії. Подають із грибним або томатним соусом.
На 2 склянки сочевиці – 50 г білого хліба, 1/4 склянки молока, 2 яйця, сіль за смаком, 2 ст. ложки мелених сухарів, 2 ст. ложки олії.
Пюре із сочевиці
Сочевицю перебирають, миють, замочують. Воду зливають, знову заливають холодною водою та варять на помірному вогні до готовності. Коли сочевиця звариться, її відкидають на друшляк, солять, перемішують, пропускають через м'ясорубку або протирають через сито. Додають підсмажену на олії дрібно нарізану цибулю і знову ретельно перемішують.
Цю страву використовують як гарнір до м'ясних страв або як самостійну страву, а також як начинку для пирогів та вареників.
На 1 склянку сочевиці – 1 головка цибулі, 2 ст. ложки олії, сіль за смаком.
Суп картопляний із сочевицею
Картоплю нарізати кубиками, моркву та петрушку – дрібними кубиками, цибулю подрібнити. Сочевицю перебрати, промити, залити холодною водою (3:1) на 5 годин, потім зварити у тій же воді без солі при закритій кришці до розм'якшення. Процідити, покласти в м'ясний бульйон, довести до кипіння, додати картоплю, пасеровані моркву і цибулю і варити до готовності.
На 1 склянку сочевиці – 1 головка ріпчастої цибулі, 5 картоплин, 1 морква, 0,5 петрушки (кореня), 2 ст. ложки жиру, 2 л м'ясного бульйону, сіль, дрібно нарізана зелень петрушки.
Сочевиця з копченою грудинкою
Сочевицю миють і замочують у холодній воді. Через 3-4 години воду зливають. Грудинку обдають окропом і нарізають тонкими скибочками. Нашатковану цибулю злегка підсмажують разом із грудинкою. Після цього сочевицю та грудинку кладуть у каструлю, заливають 1 склянкою води або бульйону, додають томатну пасту, сіль, перець, лавровий лист і, накривши каструлю кришкою, тушкують півгодини. Перед подачею готову сочевицю викладають на тарілку гіркою та посипають подрібненою зеленню петрушки або кропу.
На 1 склянку сочевиці – 150 г грудинки, 2 головки цибулі, 1 ст. ложку томатної пасти, сіль за смаком, пучок зелені петрушки чи кропу.
Биточки із сочевиці
Зварити помішуючи манну кашу. З сочевиці приготувати пюре і змішати в гарячому вигляді з манною кашею, додати сирі яйця, пасеровану цибулю, і все добре перемішати. З приготовленої маси сформувати котлети або биточки, запанірувати в борошні і обсмажити з двох сторін на гарячій сковороді. При подачі полити ростопленим вершковим маслом або соусом (молочним, сметанним, томатним).
На 1 склянку сочевиці – 1 склянку манної крупи, 4 яйця, 4 ст. ложки борошна, 2 головки ріпчастої цибулі, 1 склянка соусу.
Суп із сочевиці з грінками
Відварити сочевицю до готовності, посолити. Заправити змішаними з жовтками вершками, олією та довести до кипіння; всипати подрібнену зелень. Подати з дрібно нарізаними грінками.
На 1 склянку сочевиці – 5 склянок води, 0,5 склянки вершків чи молока, 3 жовтки, 2 ст. ложки вершкового масла, зелень петрушки, кропу, сіль, грінки.
Сочевиця з маслом або олією
Сочевицю перебирають, промивають, заливають 2 склянками холодної води та залишають на 3-4 години. Після замочування воду зливають, сочевицю заливають свіжою водою та варять на помірному вогні до готовності. Готову відціджену сочевицю заправляють вершковим маслом і подають до столу.
На 1 склянку сочевиці – 2 ст. ложки вершкового масла.
Зварену таким способом сочевицю можна заправити підсмаженою на олії цибулею або цибулею з томатом. Одну головку цибулі середнього розміру дрібно нарізати та підсмажити у невеликій кількості олії. Решту олії покласти безпосередньо в сочевицю. Для сочевиці з цибулею та томатом у підсмажену цибулю додають 3-4 ложки томату-пюре. Сочевиця в сметані з цибулею готується так само, тільки в підсмажену цибулю треба додати півсклянки сметани і дати закипіти.
Ніна Стаднійчук
© Журнал "Городник"
ФОТО: pixabay.com